І сталося, коли третього дня вона перестала молитися, то зняла одяг рабства, одягнулася у свою славу 2 і, ставши красивою, прикликавши Всевидющого Бога і Спасителя, взяла двох служниць. 3 Вона схилилася на одну, немов зніжена, 4 друга ж ішла за нею, несучи її одяг. 5 Вона квітнула вершиною своєї краси, її обличчя — веселе, як дуже милої, та її серце стогнало від страху. 6 Пройшовши всі двері, вона стала перед царем, який сидів на престолі свого царювання і був одягнений у весь одяг своєї слави, повністю в золоті та дорогоцінному камінні, і був дуже страшний. 7 Піднявши своє обличчя, яке палало славою, поглянув з вершка гніву, і цариця впала, її колір перемінився від слабості, і вона схилилася на голову служниці, що йшла спереду. 8 Та Бог змінив дух царя на лагідність, і, перейнявшись, він зійшов зі свого престолу і взяв її у свої обійми, доки не відійшла. Він потішав її мирними словами, 9 кажучи до неї: 1f Що є, Естеро? Я — брат твій, будь смілива! 10 Ти не помреш, бо наш наказ є загальний. 11 Увійди!

12 І, взявши золотий жезл, поклав на її шию, поцілував її і промовив: Говори до мене. 13 І вона йому сказала: Я побачила тебе, пане, як Божого ангела, і моє серце жахнулося від страху твоєї слави. 14 Адже ти, пане, дивовижний, твоє обличчя сповнене милості. 15 А коли вона говорила, то впала від свого ослаблення, і цар налякався, і вся його служба її потішала.

І сказав цар: Що бажаєш, Естеро, яке в тебе прохання? І буде тобі аж до половини мого царства!

Естера ж відказала: Сьогодні в мене святковий день. Тож якщо цар вважає за потрібне, нехай прийде він сам і Аман на прийняття, яке я сьогодні зроблю.

І сказав цар: Поквапте Амана, щоб ми виконали слово Естери. І обидва прибули на прийняття, про яке сказала Естера.

А під час бенкету цар промовив до Естери: Що є, Естеро, царице? І буде тобі те, що просиш!

І сказала: Моє прохання і моє бажання,

якщо я знайшла милість перед царем, нехай прийде цар і Аман завтра на бенкет, що зроблю для них, і завтра вчиню так само.

Аман вийшов від царя дуже радісний, веселячись. Та коли Аман побачив юдея Мардохея у дворі, він сильно розлютився.

І, увійшовши до своїх, він покликав приятелів і Зосару, свою жінку,

і показав їм своє багатство і славу, яку цар на нього поклав, і як він зробив його першим і дав керувати царством.

І сказав Аман: Цариця на бенкет із царем не покликала нікого, тільки мене! І назавтра мене кличе.

Та це не миле мені, коли у дворі бачу юдея Мардохея.

І промовили до нього його жінка Зосара і друзі: Хай зрубають тобі дерево на п’ятдесят ліктів, а завтра скажи цареві, і нехай на дереві буде повішений Мардохей. Ти ж іди із царем на бенкет і веселися! І слово було до вподоби Аманові, тож приготовили дерево.