Darby Bible Translation

Переклад Куліша та Пулюя

Job's Final Appeal

I made a covenant with mine eyes; and how should I fix my regard upon a maid?

1

З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.

2

For what would have been [my] portion of +God from above, and what the heritage of the Almighty from on high?

2

Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?

3

Is not calamity for the unrighteous? and misfortune for the workers of iniquity?

3

Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?

4

Doth not he see my ways, and number all my steps?

4

Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?

5

If I have walked with falsehood, and my foot hath hasted to deceit,

5

Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —

6

(Let me be weighed in an even balance, and +God will take knowledge of my blamelessness;)

6

То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.

7

If my step have turned out of the way, and my heart followed mine eyes, and if any blot cleaveth to my hands;

7

Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,

8

Let me sow, and another eat; and let mine offspring be rooted out.

8

Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.

9

If my heart have been enticed unto a woman, so that I laid wait at my neighbour's door,

9

Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,

10

Let my wife grind for another, and let others bow down upon her.

10

Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.

11

For this is an infamy; yea, it is an iniquity [to be judged by] the judges:

11

Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;

12

For it is a fire that consumeth to destruction, and would root out all mine increase.

12

Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.

13

If I have despised the cause of my bondman or of my bondmaid, when they contended with me,

13

Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,

14

What then should I do when God riseth up? and if he visited, what should I answer him?

14

То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?

15

Did not he that made me in the womb make him? and did not One fashion us in the womb?

15

Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?

16

If I have withheld the poor from [their] desire, or caused the eyes of the widow to fail;

16

Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?

17

Or have eaten my morsel alone, so that the fatherless ate not thereof,

17

Чи сам же я з'їдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?

18

(For from my youth he grew up with me as with a father, and I have guided the [widow] from my mother's womb;)

18

Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.

19

If I have seen any perishing for want of clothing, or any needy without covering;

19

Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —

20

If his loins have not blessed me, and if he were not warmed with the fleece of my lambs;

20

Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?

21

If I have lifted up my hand against an orphan, because I saw my help in the gate:

21

Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),

22

[Then] let my shoulder fall from the shoulder-blade, and mine arm be broken from the bone!

22

То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,

23

For calamity from God was a terror to me, and by reason of his excellency I was powerless.

23

Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.

24

If I have made gold my hope, or said to the fine gold, My confidence!

24

Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?

25

If I rejoiced because my wealth was great, and because my hand had gotten much;

25

Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?

26

If I beheld the sun when it shone, or the moon walking in brightness,

26

Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,

27

And my heart have been secretly enticed, so that my mouth kissed my hand:

27

Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?

28

This also would be an iniquity for the judge, for I should have denied the God who is above.

28

Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.

29

If I rejoiced at the destruction of him that hated me, and exulted when evil befell him;

29

Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?

30

(Neither have I suffered my mouth to sin by asking his life with a curse;)

30

Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.

31

If the men of my tent said not, Who shall find one that hath not been satisfied with his meat? --

31

Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?

32

The stranger did not lodge without; I opened my doors to the pathway.

32

Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.

33

If I covered my transgressions as Adam, by hiding mine iniquity in my bosom,

33

Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,

34

Because I feared the great multitude, and the contempt of families terrified me, so that I kept silence, and went not out of the door, ...

34

То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.

35

Oh that I had one to hear me! Behold my signature: let the Almighty answer me! And let mine opponent write an accusation!

35

О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!

36

Would I not take it upon my shoulder? I would bind it on to me [as] a crown;

36

Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;

37

I would declare unto him the number of my steps; as a prince would I come near to him.

37

Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його*, мов до князя.

38

If my land cry out against me, and its furrows weep together;

38

Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;

39

If I have eaten the fruits thereof without money, and have tormented to death the souls of its owners:

39

Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,

40

Let thistles grow instead of wheat, and tares instead of barley. The words of Job are ended.

40

То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.

Parallel

Darby Bible Translation

Переклад Куліша та Пулюя

Job 31

Йова 31