Darby Bible Translation

Переклад Огієнка

Job's Final Appeal

I made a covenant with mine eyes; and how should I fix my regard upon a maid?

1

Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

2

For what would have been [my] portion of +God from above, and what the heritage of the Almighty from on high?

2

І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

3

Is not calamity for the unrighteous? and misfortune for the workers of iniquity?

3

Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

4

Doth not he see my ways, and number all my steps?

4

Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

5

If I have walked with falsehood, and my foot hath hasted to deceit,

5

Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

6

(Let me be weighed in an even balance, and +God will take knowledge of my blamelessness;)

6

то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

7

If my step have turned out of the way, and my heart followed mine eyes, and if any blot cleaveth to my hands;

7

Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

8

Let me sow, and another eat; and let mine offspring be rooted out.

8

то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

9

If my heart have been enticed unto a woman, so that I laid wait at my neighbour's door,

9

Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

10

Let my wife grind for another, and let others bow down upon her.

10

то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

11

For this is an infamy; yea, it is an iniquity [to be judged by] the judges:

11

Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

12

For it is a fire that consumeth to destruction, and would root out all mine increase.

12

бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

13

If I have despised the cause of my bondman or of my bondmaid, when they contended with me,

13

Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

14

What then should I do when God riseth up? and if he visited, what should I answer him?

14

то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

15

Did not he that made me in the womb make him? and did not One fashion us in the womb?

15

Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

16

If I have withheld the poor from [their] desire, or caused the eyes of the widow to fail;

16

Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

17

Or have eaten my morsel alone, so that the fatherless ate not thereof,

17

Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

18

(For from my youth he grew up with me as with a father, and I have guided the [widow] from my mother's womb;)

18

Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

19

If I have seen any perishing for want of clothing, or any needy without covering;

19

Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

20

If his loins have not blessed me, and if he were not warmed with the fleece of my lambs;

20

чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

21

If I have lifted up my hand against an orphan, because I saw my help in the gate:

21

Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

22

[Then] let my shoulder fall from the shoulder-blade, and mine arm be broken from the bone!

22

хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

23

For calamity from God was a terror to me, and by reason of his excellency I was powerless.

23

Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

24

If I have made gold my hope, or said to the fine gold, My confidence!

24

Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“?

25

If I rejoiced because my wealth was great, and because my hand had gotten much;

25

Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

26

If I beheld the sun when it shone, or the moon walking in brightness,

26

Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

27

And my heart have been secretly enticed, so that my mouth kissed my hand:

27

то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

28

This also would be an iniquity for the judge, for I should have denied the God who is above.

28

це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

29

If I rejoiced at the destruction of him that hated me, and exulted when evil befell him;

29

Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

30

(Neither have I suffered my mouth to sin by asking his life with a curse;)

30

Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

31

If the men of my tent said not, Who shall find one that hath not been satisfied with his meat? --

31

Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

32

The stranger did not lodge without; I opened my doors to the pathway.

32

Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

33

If I covered my transgressions as Adam, by hiding mine iniquity in my bosom,

33

Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

34

Because I feared the great multitude, and the contempt of families terrified me, so that I kept silence, and went not out of the door, ...

34

Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

35

Oh that I had one to hear me! Behold my signature: let the Almighty answer me! And let mine opponent write an accusation!

35

О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

36

Would I not take it upon my shoulder? I would bind it on to me [as] a crown;

36

Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

37

I would declare unto him the number of my steps; as a prince would I come near to him.

37

Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

38

If my land cry out against me, and its furrows weep together;

38

Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

39

If I have eaten the fruits thereof without money, and have tormented to death the souls of its owners:

39

якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

40

Let thistles grow instead of wheat, and tares instead of barley. The words of Job are ended.

40

то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися.

Parallel

Darby Bible Translation

Переклад Огієнка

Job 31

Йова 31