Darby Bible Translation

Сучасний переклад

The Plot to Kill Jesus

Now the feast of unleavened bread, which [is] called the passover, drew nigh,

Наближалося свято Прісних Хлібів, яке ще називають Пасхою.

and the chief priests and the scribes sought how they might kill him; for they feared the people.

Головні священики та книжники все шукали спосіб, як би обманом і таємно від народу, схопити та вбити Ісуса, але боялися людей.

3

And Satan entered into Judas, who was surnamed Iscariote, being of the number of the twelve.

3

І тоді сатана вселився в Юду, якого називали Іскаріотом. Він був одним з дванадцятьох апостолів.

4

And he went away and spoke with the chief priests and captains as to how he should deliver him up to them.

4

Юда прийшов до головних священиків й начальників Храмової варти і почав говорити з ними про те, як він може видати їм Ісуса.

5

And they were rejoiced, and agreed to give him money.

5

Ті дуже зраділи й пообіцяли добре заплатити йому за це.

6

And he came to an agreement to do it, and sought an opportunity to deliver him up to them away from the crowd.

6

Тож Юда почав шукати слушної нагоди, аби видати їм Ісуса, коли навколо Нього не буде натовпу.

7

The Last Supper

And the day of unleavened bread came, in which the passover was to be killed.

7

Настав день свята Прісних Хлібів,[73] коли за звичаєм належало приносити в жертву Пасхальне ягня.

8

And he sent Peter and John, saying, Go and prepare the passover for us, that we may eat [it].

8

Ісус послав Петра й Іоана, наказавши їм: «Ідіть і приготуйте для нас Пасхальну вечерю».

9

But they said to him, Where wilt thou that we prepare [it]?

9

Вони питають: «Де б Ти хотів, щоб ми приготували вечерю?»

10

And he said to them, Behold, as ye enter into the city a man will meet you, carrying an earthen pitcher of water; follow him into the house where he goes in;

10

Ісус відповів: «Як увійдете в місто, вам зустрінеться чоловік, який нестиме глечик з водою. Ідіть за ним до тієї оселі, куди він зайде.

11

and ye shall say to the master of the house, The Teacher says to thee, Where is the guest-chamber where I may eat the passover with my disciples?

11

Та скажіть господареві цього дому, що Вчитель питає: „Де кімната для гостей, в котрій Я їстиму Пасхальну вечерю зі Своїми учнями?”

12

And *he* will shew you a large upper room furnished: there make ready.

12

Тоді той чоловік приведе вас у велику вмебльовану кімнату нагорі. Там і приготуйте нам усе для вечері».

13

And having gone they found it as he had said to them; and they prepared the passover.

13

Отож Петро та Іоан пішли до міста і все сталося так, як Він казав їм. Там вони і приготували Пасхальну вечерю.

14

The Lord's Supper Instituted

And when the hour was come, he placed himself at table, and the [twelve] apostles with him.

14

Коли настав час, Ісус зайняв місце за столом, і апостоли сіли разом з Ним.

15

And he said to them, With desire I have desired to eat this passover with you before I suffer.

15

Ісус звернувся до них: «Я дуже хотів спожити разом з вами Пасхальну вечерю перш, ніж прийму страждання.

16

For I say unto you, that I will not eat any more at all of it until it be fulfilled in the kingdom of God.

16

Бо кажу вам, що не їстиму більше Пасхальної вечері доти, доки не здійсниться це у Царстві Божому».

17

And having received a cup, when he had given thanks he said, Take this and divide it among yourselves.

17

Потім узяв Він чашу й подякувавши Богові, сказав: «Нехай кожний з вас вип’є з чаші цієї.

18

For I say unto you, that I will not drink at all of the fruit of the vine until the kingdom of God come.

18

Бо істинно кажу вам, що Я не питиму більш від плоду лози виноградної аж до того дня, коли прийде Царство Боже».

19

And having taken a loaf, when he had given thanks, he broke [it], and gave [it] to them, saying, This is my body which is given for you: this do in remembrance of me.

19

Потім Ісус узяв хлібину, та віддавши дяку Господу, благословив її. Після того Він розломив хліб і роздав Своїм апостолам зі словами: «Це тіло Моє, що буде віддане за вас. Їжте його на спомин про Мене».

20

In like manner also the cup, after having supped, saying, This cup [is] the new covenant in my blood, which is poured out for you.

20

Після вечері Ісус так само взяв чашу з вином і промовив: «Це вино символізує кров Мою, що засновує Новий Заповіт Божий для людей, які належать Йому; і проллється вона за вас».[74]

21

Moreover, behold, the hand of him that delivers me up [is] with me on the table;

21

Потім Ісус мовив: «Один із вас незабаром зрадить Мене; його рука зараз знаходиться поруч з Моєю.

22

and the Son of man indeed goes as it is determined, but woe unto that man by whom he is delivered up.

22

Син Людський піде на смерть, як і було Йому призначено Господом. Та горе тому, хто видасть Сина Людського на смерть».

23

And *they* began to question together among themselves who then it could be of them who was about to do this.

23

Тоді апостоли почали сперечатися один з одним про те, хто б міг таке зробити.

24

Who is the Greatest?

And there was also a strife among them which of them should be held to be [the] greatest.

24

Також серед учнів Ісусових спалахнула суперечка про те, хто з них вважається найбільшим.

25

And he said to them, The kings of the nations rule over them, and they that exercise authority over them are called benefactors.

25

Але Ісус сказав їм: «Царі поганські панують над своїми народами. І ті, хто має владу над людьми, вимагають, щоб їх називали благодійниками.

26

But *ye* [shall] not [be] thus; but let the greater among you be as the younger, and the leader as he that serves.

26

Але ж ви не поводьте себе так. Навпаки, найбільший з-поміж вас мусить стати як найменший, а пан — ніби слуга.

27

For which [is] greater, he that is at table or he that serves? [Is] not he that is at table? But *I* am in the midst of you as the one that serves.

27

Бо хто значніший: той, хто сидить за столом, чи той, хто йому прислуговує? Чи не той, хто сидить за столом? Але Я серед вас як той, хто прислуговує.

28

But *ye* are they who have persevered with me in my temptations.

28

Ви зосталися зі Мною в Моїх випробуваннях.

29

And *I* appoint unto you, as my Father has appointed unto me, a kingdom,

29

І Я заповідаю вам Царство так само, як Мій Батько заповідав Його Мені.

30

that ye may eat and drink at my table in my kingdom, and sit on thrones judging the twelve tribes of Israel.

30

То ви сидітимете за Моїм столом у Царстві Небесному, будете їсти й пити зі Мною. Саме вам сидіти на престолах, щоб судити дванадцять племен ізраїльських».

31

Jesus Predicts Peter's Denial

And the Lord said, Simon, Simon, behold, Satan has demanded to have you, to sift [you] as wheat;

31

«Симоне, [75] Симоне, послухай! Сатана просив дозволу перевірити вас, неначе селянин перевіряє пшеницю, відділяючи добре зерно від паганого.

32

but *I* have besought for thee that thy faith fail not; and *thou*, when once thou hast been restored, confirm thy brethren.

32

Та Я молився за тебе, щоб не втратив ти віру. То ж коли ти, Симоне, знов повернешся до Мене, укріпи віру братів своїх».

33

And he said to him, Lord, with thee I am ready to go both to prison and to death.

33

Однак Симон, якого ще звали Петром, відповів: «Господи, я готовий іти з Тобою до в’язниці й навіть на смерть».

34

And he said, I tell thee, Peter, [the] cock shall not crow to-day before that thou shalt thrice deny that thou knowest me.

34

Але Ісус промовив: «Кажу тобі, Петре: ще й півень не проспіває уранці, ти тричі зречешся Мене[76]».

35

And he said to them, When I sent you without purse and scrip and sandals, did ye lack anything? And they said, Nothing.

35

І звернувся Ісус до Своїх учнів: «Коли Я посилав вас без гаманця, торби й сандалів, чи вам чогось бракувало?» Вони відповіли: «Нічого».

36

He said therefore to them, But now he that has a purse let him take [it], in like manner also a scrip, and he that has none let him sell his garment and buy a sword;

36

Ісус продовжував: «Але зараз, якщо хто має гаманця, мусить взяти його. Так само, якщо хто має торбу, хай візьме торбу свою. І якщо хто не має меча, хай продасть свій плащ і придбає меч.

37

for I say unto you, that this that is written must yet be accomplished in me, And he was reckoned with [the] lawless: for also the things concerning me have an end.

37

Бо кажу вам, що сказане у Святому Писанні мусить збутися зі Мною:
„І вважатимуть Його за злочинця”.
Так, усе сказане про Мене наближається до здійснення».

38

And they said, Lord, behold here are two swords. And he said to them, It is enough.

38

Учні кажуть: «Господи, подивись, ось тут два мечі». І Він відповів: «Цього достатньо».[77]

39

Jesus Prays on the Mount of Olives

And going forth he went according to his custom to the mount of Olives, and the disciples also followed him.

39

Потім, за звичаєм, Ісус вирушив на Оливну гору, та учні Його пішли за Ним.

40

And when he was at the place he said to them, Pray that ye enter not into temptation.

40

Прийшовши на місце, Ісус сказав їм: «Моліться, щоб не піддатися спокусам».

41

And he was withdrawn from them about a stone's throw, and having knelt down he prayed,

41

Відійшовши від учнів на відстань приблизно в 50 кроків, Ісус став на коліна й почав молитися:

42

saying, Father, if thou wilt remove this cup from me: -- but then, not my will, but thine be done.

42

«Отче, якщо на те воля Твоя, нехай обмине Мене ця чаша [78] страждань. Але хай збудеться не те, чого Я хочу, а те, чого Ти бажаєш».

43

And an angel appeared to him from heaven strengthening him.

43

І з’явився перед Ним Ангел з Небес і зміцнив Його сили.

44

And being in conflict he prayed more intently. And his sweat became as great drops of blood, falling down upon the earth.

44

Долаючи біль, Ісус молився ще більш ревно. І піт Його падав на землю, мов краплі крові. [79]

45

And rising up from his prayer, coming to the disciples, he found them sleeping from grief.

45

Закінчивши молитися, Ісус повернувся до Своїх учнів, та побачив, що вони сплять, виснажені горем.

46

And he said to them, Why sleep ye? rise up and pray that ye enter not into temptation.

46

Ісус розбудив їх, кажучи: «Чому ви спите? Вставайте й моліться, щоб не піддатися спокусам».

47

Jesus' Betrayal and Arrest

As he was yet speaking, behold, a crowd, and he that was called Judas, one of the twelve, went on before them, and drew near to Jesus to kiss him.

47

Поки Ісус це казав, з’явився натовп людей. Їх вів Юда, один з дванадцятьох апостолів. Він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його.

48

And Jesus said to him, Judas, deliverest thou up the Son of man with a kiss?

48

Але Ісус запитав його: «Юдо, ти зраджуєш Сина Людського дружнім поцілунком?»

49

And they who were around him, seeing what was going to follow, said [to him], Lord, shall we smite with [the] sword?

49

Зрозумівши, що має статися, учні, які стояли навколо, запитали: «Господи, чи хочеш, щоб ми вдарили своїми мечами?»

50

And a certain one from among them smote the bondman of the high priest and took off his right ear.

50

Та один із учнів ударив мечем слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.

51

And Jesus answering said, Suffer thus far; and having touched his ear, he healed him.

51

Та у відповідь Ісус сказав: «Зупиніться! Досить уже цього!» Він доторкнувся до вуха слуги й зцілив його.

52

And Jesus said to the chief priests and captains of the temple and elders, who were come against him, Have ye come out as against a robber with swords and sticks?

52

Потім Ісус звернувся до головних священиків, начальників варти Храму та старійшин, які прийшли заарештувати Його: «Ви прийшли проти Мене, ніби проти розбійника, з мечами та палицями.

53

When I was day by day with you in the temple ye did not stretch out your hands against me; but this is your hour and the power of darkness.

53

Я ж щодня був з вами у Храмі, навчаючи людей, та ви не заарештували Мене. Але зараз ваша година — година владарювання мороку».

54

Peter Denies Jesus

And having laid hold on him, they led him [away], and they led [him] into the house of the high priest. And Peter followed afar off.

54

Вони схопили Ісуса й відвели Його до будинку первосвященика, а Петро, тримаючись віддалік, йшов за Ісусом.

55

And they having lit a fire in the midst of the court and sat down together, Peter sat among them.

55

Охоронці розклали серед двору багаття й повсідалися навколо. Петро сів разом із ними.

56

And a certain maid, having seen him sitting by the light, and having fixed her eyes upon him, said, And this [man] was with him.

56

Одна з дівчат-служниць побачила Петра, сидячого біля вогнища. Вона пильно придивилася на нього в відблисках багаття й сказала: «Цей чоловік також був з Ісусом».

57

But he denied [him], saying, Woman, I do not know him.

57

Та Петро заперечив, мовивши: «Жінко, я не знаю Його!»

58

And after a short time another seeing him said, And *thou* art of them. But Peter said, Man, I am not.

58

Трохи згодом інший чоловік побачив Петра і сказав: «Ти також один із учнів Христових!» Та Петро відповів: «Ні, чоловіче! Це не так!»

59

And after the lapse of about one hour another stoutly maintained it, saying, In truth this [man] also was with him, for also he is a Galilaean.

59

Минуло щось близько години, і ще один чоловік почав стверджувати: «Безперечно, цей чоловік також був з Ісусом, адже він теж з Ґалилеї».

60

And Peter said, Man, I know not what thou sayest. And immediately, while he was yet speaking, [the] cock crew.

60

Але Петро відповів: «Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш!» І тієї ж миті, коли Петро ще не закінчив речення, проспівав півень.

61

And the Lord, turning round, looked at Peter; and Peter remembered the word of the Lord, how he said to him, Before [the] cock crow thou shalt deny me thrice.

61

Тоді Ісус обернувся й подивився в очі Петру. І згадав Петро Господні слова: «Перш ніж сьогодні проспіває півень, ти тричі зречешся Мене».

62

And Peter, going forth without, wept bitterly.

62

Тоді Петро пішов геть, гірко ридаючи.

63

The Soldiers Mock Jesus

And the men who held him mocked him, beating [him];

63

Люди, які тримали Ісуса під охороною, почали насміхатися над Ним й бити Його.

64

and covering him up, asked him saying, Prophesy, who is it that struck thee?

64

Вони також затулили Ісусу очі й почали бити Його, кажучи: «Доведи ж нам що Ти пророк,[80] назви того із нас, хто вдарив Тебе!»

65

And they said many other injurious things to him.

65

І говорили вони багато іншого Ісусу, щоб образити Його.

66

Jesus Before the Council

And when it was day, the elderhood of the people, both [the] chief priests and scribes, were gathered together, and led him into their council, saying,

66

Вранці наступного дня, зібралися разом старійшини народу, головні священики й книжники, та привели Ісуса на своє зібрання.[81]

67

If *thou* art the Christ, tell us. And he said to them, If I tell you, ye will not at all believe;

67

Вони сказали: «Якщо Ти Христос, то скажи нам це». Та Ісус відповів їм: «Навіть якщо Я і скажу вам, що Я Христос, ви Мені не повірите.

68

and if I should ask [you], ye would not answer me at all, nor let me go;

68

І якщо Я запитаю вас про щось, ви не дасте відповіді.

69

but henceforth shall the Son of man be sitting on the right hand of the power of God.

69

Але віднині, Син Людський сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога».

70

And they all said, *Thou* then art the Son of God? And he said to them, *Ye* say that I am.

70

Вони всі запитали: «Тож скажи нам: Ти — Син Божий?» Ісус сказав їм: «Ви вірно сказали, хто Я є».

71

And they said, What need have we any more of witness, for we have heard ourselves out of his mouth?

71

І тоді вони мовили: «Навіщо нам іще якісь додаткові свідчення? Ми самі все чули від Нього Самого!»

Parallel

Darby Bible Translation

Сучасний переклад

Luke 22

Луки 22