Darby Bible Translation

Переклад Турконяка

The Resurrection

But on the morrow of the sabbath, very early indeed in the morning, they came to the tomb, bringing the aromatic spices which they had prepared.

1

Першого ж дня тижня дуже рано вони [і ще дехто з ними] прийшли до гробу, несучи пахощі, які приготували.

2

And they found the stone rolled away from the sepulchre.

2

Та вони виявили, що камінь відвалений від гробниці,

3

And when they had entered they found not the body of the Lord Jesus.

3

а ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.

4

And it came to pass as they were in perplexity about it, that behold, two men suddenly stood by them in shining raiment.

4

І сталося, як були вони через це розгублені, то два мужі стали біля них у блискучому одязі.

5

And as they were filled with fear and bowed their faces to the ground, they said to them, Why seek ye the living one among the dead?

5

Вони налякалися і посхиляли обличчя до землі, а ті сказали їм: Чому ви шукаєте Живого між мертвими?

6

He is not here, but is risen: remember how he spoke to you, being yet in Galilee,

6

Немає Його тут, бо воскрес! Згадайте, як казав вам, коли ще був у Галилеї.

7

saying, The Son of man must be delivered up into the hands of sinners, and be crucified, and rise the third day.

7

Він говорив: Потрібно, щоб Син Людський був виданий у руки грішних людей, був розп’ятий і воскрес на третій день.

8

And they remembered his words;

8

Тоді вони пригадали Його слова.

9

and, returning from the sepulchre, related all these things to the eleven and to all the rest.

9

Повернувшись від гробу, вони сповістили про все це одинадцятьом і всім іншим.

10

Now it was Mary of Magdala, and Johanna, and Mary the [mother] of James, and the others with them, who told these things to the apostles.

10

То були Марія Магдалина, Іванна, Марія, мати Якова, та інші з ними. Вони розповіли про це апостолам.

11

And their words appeared in their eyes as an idle tale, and they disbelieved them.

11

Та їхні слова здалися тим вигадкою, — не вірили їм.

12

But Peter, rising up, ran to the sepulchre, and stooping down he sees the linen clothes lying there alone, and went away home, wondering at what had happened.

12

Підвівшись, Петро побіг до гробу і, схилившись, побачив полотно, [яке лежало] окремо, — і пішов до себе, дивуючись з того, що сталося.

13

The Road to Emmaus

And behold, two of them were going on the same day to a village distant sixty stadia from Jerusalem, called Emmaus;

13

Двоє з них ішли того дня до села, віддаленого на шістдесят стадій [1] від Єрусалима, яке називалося Емаус;

14

and they conversed with one another about all these things which had taken place.

14

вони говорили між собою про все, що відбулося.

15

And it came to pass as they conversed and reasoned, that Jesus himself drawing nigh, went with them;

15

І сталося, коли вони розмовляли й обмірковували, Сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними,

16

but their eyes were holden so as not to know him.

16

та очі їхні були стримані, щоби Його не впізнали.

17

And he said to them, What discourses are these which pass between you as ye walk, and are downcast?

17

Тож Він запитав їх: Що це за справа, над якою міркуєте між собою, ідучи? І чого ви сумні?

18

And one [of them], named Cleopas, answering said to him, Thou sojournest alone in Jerusalem, and dost not know what has taken place in it in these days?

18

У відповідь один, на ім’я Клеопа, сказав Йому: Ти хіба єдиний чужинець у Єрусалимі, Який не знає того, що сталося в ньому цими днями?

19

And he said to them, What things? And they said to him, The things concerning Jesus the Nazaraean, who was a prophet mighty in deed and word before God and all the people;

19

І запитав їх: Що саме? А вони розповіли Йому про Ісуса Назарянина, Мужа Пророка, сильного ділом і словом перед Богом і перед усім народом;

20

and how the chief priests and our rulers delivered him up to [the] judgment of death and crucified him.

20

як видали Його первосвященики й наші старші на смертний присуд і розіп’яли Його.

21

But *we* had hoped that *he* was [the one] who is about to redeem Israel. But then, besides all these things, it is now, to-day, the third day since these things took place.

21

А ми сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїля. І до того ж, оце третій день, відколи те сталося.

22

And withal, certain women from amongst us astonished us, having been very early at the sepulchre,

22

Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці

23

and, not having found his body, came, saying that they also had seen a vision of angels, who say that he is living.

23

й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він живий.

24

And some of those with us went to the sepulchre, and found it so, as the women also had said, but him they saw not.

24

Тоді пішли деякі з нас до гробу — і знайшли все, як говорили жінки; Самого ж Ісуса не побачили!

25

Jesus Explains the Prophecies

And *he* said to them, O senseless and slow of heart to believe in all that the prophets have spoken!

25

Тоді Ісус сказав їм: О нерозумні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки!

26

Ought not the Christ to have suffered these things and to enter into his glory?

26

Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у Свою славу?

27

And having begun from Moses and from all the prophets, he interpreted to them in all the scriptures the things concerning himself.

27

І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм з усього Писання те, що стосувалося Його.

28

And they drew near to the village where they were going, and *he* made as though he would go farther.

28

І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі.

29

And they constrained him, saying, Stay with us, for it is toward evening and the day is declining. And he entered in to stay with them.

29

Та вони просили Його, кажучи: Залишайся з нами, бо вечоріє, вже день закінчується! І Він увійшов, щоби залишитися з ними.

30

And it came to pass as he was at table with them, having taken the bread, he blessed, and having broken it, gave it to them.

30

І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, поблагословив і, переломивши, давав їм;

31

And their eyes were opened, and they recognised him. And he disappeared from them.

31

тут і відкрилися їхні очі, і вони впізнали Його. Та Він став невидимий для них.

32

And they said to one another, Was not our heart burning in us as he spoke to us on the way, [and] as he opened the scriptures to us?

32

І сказали вони один одному: Хіба не палало наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та пояснював нам Писання?

33

And rising up the same hour, they returned to Jerusalem. And they found the eleven, and those with them, gathered together,

33

Уставши, тієї ж години вони повернулися до Єрусалима та знайшли зібраних одинадцятьох і тих, які були з ними;

34

saying, The Lord is indeed risen and has appeared to Simon.

34

вони говорили, що справді Господь воскрес і з’явився Симонові.

35

And they related what [had happened] on the way, and how he was made known to them in the breaking of bread.

35

А ці розповіли про те, що сталося в дорозі, та як Він відкрився їм під час ламання хліба.

36

Jesus Appears to the Disciples

And as they were saying these things, he himself stood in their midst, and says to them, Peace [be] unto you.

36

Коли вони говорили про це, Сам [Ісус] став посеред них і сказав їм: Мир вам!

37

But they, being confounded and being frightened, supposed they beheld a spirit.

37

Та злякавшись, охоплені жахом, вони думали, що бачать духа.

38

And he said to them, Why are ye troubled? and why are thoughts rising in your hearts?

38

А Він сказав їм: Чому ви стурбовані, чому такі думки входять до ваших сердець?

39

behold my hands and my feet, that it is *I* myself. Handle me and see, for a spirit has not flesh and bones as ye see me having.

39

Гляньте на Мої руки, на Мої ноги! Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене — подивіться, що дух тіла й костей не має, а Я, як бачите, їх маю!

40

And having said this he shewed them his hands and his feet.

40

Сказавши це, Він показав їм руки та ноги.

41

But while they yet did not believe for joy, and were wondering, he said to them, Have ye anything here to eat?

41

А як вони ще дивувалися і не вірили з радості, Він сказав їм: Чи маєте тут щось із їжі?

42

And they gave him part of a broiled fish and of a honeycomb;

42

Вони дали Йому частину печеної риби [і бджолиного меду].

43

and he took it and ate before them.

43

Тож, взявши, Він їв перед ними.

44

Jesus Opens the Meaning of Scriptures

And he said to them, These [are] the words which I spoke to you while I was yet with you, that all that is written concerning me in the law of Moses and prophets and psalms must be fulfilled.

44

І промовив до них: Ось слова, які Я сказав вам, коли ще був з вами: Має збутися все написане про Мене і в Законі Мойсея, і в Пророків, і в Псалмах!

45

Then he opened their understanding to understand the scriptures,

45

Тоді розкрив їхній розум, щоби зрозуміли Писання.

46

and said to them, Thus it is written, and thus it behoved the Christ to suffer, and to rise from among the dead the third day;

46

І Він сказав їм: Так написано, і [необхідно було] постраждати Христові та воскреснути з мертвих на третій день,

47

and that repentance and remission of sins should be preached in his name to all the nations beginning at Jerusalem.

47

щоб, почавши з Єрусалима, проповідувалося в Ім’я Його покаяння для прощення гріхів між усіма народами.

48

And *ye* are witnesses of these things.

48

Ви [ж є] свідками цього.

49

And behold, I send the promise of my Father upon you; but do ye remain in the city till ye be clothed with power from on high.

49

І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця, а ви залишайтеся в місті [Єрусалимі], доки не зодягнетеся силою з висоти!

50

The Ascension

And he led them out as far as Bethany, and having lifted up his hands, he blessed them.

50

Вивівши їх за місто до Витанії, Він підняв Свої руки і поблагословив їх.

51

And it came to pass as he was blessing them, he was separated from them and was carried up into heaven.

51

І сталося, що коли благословляв їх, Він віддалився від них і почав підійматися на небо.

52

And *they*, having done him homage, returned to Jerusalem with great joy,

52

А вони, поклонившись Йому, з великою радістю повернулися до Єрусалима

53

and were continually in the temple praising and blessing God.

53

і були постійно в храмі, [хвалячи і] прославляючи Бога. [Амінь].

Parallel

Darby Bible Translation

Переклад Турконяка

Luke 24

Луки 24