Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
Darby Bible Translation
Переклад Огієнка
The Centurion's Great Faith
And when he had completed all his words in the hearing of the people, he entered into Capernaum.
And when he had completed all his words in the hearing of the people, he entered into Capernaum.
А коли Він скінчи́в усі слова́ Свої до наро́ду, що слухав Його, то ввійшов у Капернау́м.
And a certain centurion's bondman who was dear to him was ill and about to die;
У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому́, і вмирати вже мав.
and having heard of Jesus, he sent to him elders of the Jews, begging him that he might come and save his bondman.
А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старши́х, і благав Його, щоб прийшов, і вздоро́вив раба́ його.
But they, being come to Jesus, besought him diligently, saying, He is worthy to whom thou shouldest grant this,
Вони ж прибули́ до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: „Він достойний, щоб Ти це зробив йому.
for he loves our nation, and himself has built the synagogue for us.
Бо він любить наро́д наш, та й для нас синагогу поставив“.
And Jesus went with them. But already, when he was not far from the house, the centurion sent to him friends, saying to him, Lord, do not trouble thyself, for I am not worthy that thou shouldest enter under my roof.
І пішов Ісус із ними. І коли недале́ко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: „Не турбу́йся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою.
Wherefore neither did I count myself worthy to come to thee. But say by a word and my servant shall be healed.
Тому́ то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, — і раб мій одужає.
For *I* also am a man placed under authority, having under myself soldiers, and I say to this [one], Go, and he goes; and to another, Come, and he comes; and to my bondman, Do this, and he does [it].
Бо й я — люди́на підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, — то йде він, а тому: прийди, — і прихо́дить, а своєму рабо́ві: зроби теє — і зробить“.
And Jesus hearing this wondered at him, and turning to the crowd following him said, I say to you, Not even in Israel have I found so great faith.
Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до на́товпу, що йшов слідо́м за Ним, промовив: „Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!“
And they who had been sent returning to the house found the bondman, who was ill, in good health.
А коли посланці́ повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!
Jesus Raises a Widow's Son
And it came to pass afterwards he went into a city called Nain, and many of his disciples and a great crowd went with him.
And it came to pass afterwards he went into a city called Nain, and many of his disciples and a great crowd went with him.
І сталось, — насту́пного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наї́н, а з Ним ішли учні Його та багато наро́ду.
And as he drew near to the gate of the city, behold, a dead man was carried out, the only son of his mother, and she a widow, and a very considerable crowd of the city [was] with her.
І ось, як до брами місько́ї набли́зився Він, вино́сили вмерлого, одинака́ в своєї матері, що вдовою була. І з нею був на́товп великий із міста.
And the Lord, seeing her, was moved with compassion for her, and said to her, Weep not;
Як Господь же побачив її, то змилосе́рдивсь над нею, і до неї промовив: „Не плач!“
and coming up he touched the bier, and the bearers stopped. And he said, Youth, I say to thee, Wake up.
І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: „Юначе, кажу́ тобі: встань!“
And the dead sat up and began to speak; and he gave him to his mother.
І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.
And fear seized on all, and they glorified God, saying, A great prophet has been raised up amongst us; and God has visited his people.
А всіх о́страх пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: „Великий Пророк з'явився між нами, і згля́нувся Бог над наро́дом Своїм!“
And this report went out in all Judaea concerning him, and in all the surrounding country.
І розійшлася ця чутка про Нього по ці́лій Юдеї, і по всій тій країні.
John's Inquiry
And the disciples of John brought him word concerning all these things:
And the disciples of John brought him word concerning all these things:
Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із у́чнів своїх,
and John, having called two of his disciples, sent to Jesus, saying, Art *thou* he that is coming, or are we to wait for another?
і послав їх до Господа з за́питом: „Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“
But the men having come to him said, John the baptist has sent us to thee, saying, Art *thou* he that is coming, or are we to wait for another?
А мужі, прийшовши до Нього, сказали: „Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“
In that hour he healed many of diseases and plagues and evil spirits, and to many blind he granted sight.
А саме тоді багатьох уздоро́вив був Він від неду́гів і мук, і від ду́хів злих, і сліпим багатьо́м вернув зір.
And Jesus answering said to them, Go, bring back word to John of what ye have seen and heard: that blind see, lame walk, lepers are cleansed, deaf hear, dead are raised, poor are evangelized;
І промовив Ісус їм у відповідь: „Ідіть, і перекажіть Іванові, що́ ви бачили й чули: „Сліпі прозрівають“, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, „убогим звіщається Добра Нови́на“.
and blessed is whosoever shall not be offended in me.
І блаженний, хто через Мене споку́си не матиме!“
Jesus Testifies about John
And the messengers of John having departed, he began to speak to the crowds concerning John: What went ye out into the wilderness to behold? a reed shaken by the wind?
And the messengers of John having departed, he began to speak to the crowds concerning John: What went ye out into the wilderness to behold? a reed shaken by the wind?
А коли відійшли посланці́ Іванові, Він почав говорити про Івана наро́дові: „На що́ ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очере́т, що вітер гойда́є його?
But what went ye out to see? a man clothed in delicate garments? Behold, those who are in splendid clothing and live luxuriously are in the courts of kings.
Та на що́ ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одя́гненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, — по палатах царськи́х.
But what went ye out to see? a prophet? Yea, I say to you, and [what is] more excellent than a prophet.
На що́ ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, — навіть більше, аніж на пророка.
This is he concerning whom it is written, Behold, *I* send my messenger before thy face, who shall prepare thy way before thee;
Це той, що про нього написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготу́є!“
for I say unto you, Among them that are born of women a greater [prophet] is no one than John [the baptist]; but he who is a little one in the kingdom of God is greater than he.
Кажу вам: Між наро́дженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві — той більший за нього“.
(And all the people who heard [it], and the tax-gatherers, justified God, having been baptised with the baptism of John;
І всі люди, що слухали, і ми́тники визнали Божу волю за слушну, — і охристились Івановим хрищенням.
but the Pharisees and the lawyers rendered null as to themselves the counsel of God, not having been baptised by him.)
А фарисеї й зако́нники відкинули Божу волю про себе, — і не христились від нього.
To whom therefore shall I liken the men of this generation, and to whom are they like?
І промовив Госпо́дь: „До кого ж уподо́блю людей цього роду? І до ко́го подібні вони?
They are like children sitting in the market-place, and calling one to another and saying, We have piped to you, and ye have not danced; we have mourned to you, and ye have not wept.
Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один о́дного кличуть та кажуть: „Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жа́лібно, та не плакали ви“.
For John the baptist has come neither eating bread nor drinking wine, and ye say, He has a demon.
Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: „Має він де́мона“.
The Son of man has come eating and drinking, and ye say, Behold an eater and wine-drinker, a friend of tax-gatherers and sinners;
Прийшов же Син Лю́дський, що їсть і п'є, а ви кажете: „Чоловік Цей ласу́н і п'яни́ця, Він при́ятель ми́тників і грішників“.
and wisdom has been justified of all her children.
І ви́правдалася мудрість усіма́ своїми діла́ми“.
A Sinful Woman Anoints Jesus
But one of the Pharisees begged him that he would eat with him. And entering into the house of the Pharisee he took his place at table;
But one of the Pharisees begged him that he would eat with him. And entering into the house of the Pharisee he took his place at table;
А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.
and behold, a woman in the city, who was a sinner, and knew that he was sitting at meat in the house of the Pharisee, having taken an alabaster box of myrrh,
І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, аляба́строву пляшечку мира принесла,
and standing at his feet behind [him] weeping, began to wash his feet with tears; and she wiped them with the hairs of her head, and kissed his feet, and anointed [them] with the myrrh.
і, припавши до ніг Його зза́ду, плачучи́, почала обливати слізьми́ Йому ноги, і воло́ссям своїм витирала, но́ги Йому цілувала та миром масти́ла.
And the Pharisee who had invited him, seeing it, spoke with himself saying, This [person] if he were a prophet would have known who and what the woman is who touches him, for she is a sinner.
Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, ка́жучи: „Коли б був Він пророк, Він би знав, хто́ ото й яка жінка до Нього торкається, — бож то грішниця!“
The Parable of the Two Debtors
And Jesus answering said to him, Simon, I have somewhat to say to thee. And he says, Teacher, say [it].
And Jesus answering said to him, Simon, I have somewhat to say to thee. And he says, Teacher, say [it].
І озвався Ісус та й говорить до нього: „Маю, Си́моне, дещо сказати тобі“. А той відказав: „Кажи, Учителю“.
There were two debtors of a certain creditor: one owed five hundred denarii and the other fifty;
І промовив Ісус: „Були два боржники́ в одно́го віри́теля; один був винен п'ятсо́т динаріїв, а другий — п'ятдеся́т.
but as they had nothing to pay, he forgave both of them [their debt]: [say,] which of them therefore will love him most?
Як вони ж не могли заплатити, простив він обо́м. Скажи ж, котри́й із них більше полюбить його?“
And Simon answering said, I suppose he to whom he forgave the most. And he said to him, Thou hast rightly judged.
Відповів Си́мон, говорячи: „Ду́маю, — той, кому більше простив“. І сказав Він йому: „Розсудив ти правдиво“.
And turning to the woman he said to Simon, Seest thou this woman? I entered into thy house; thou gavest me not water on my feet, but *she* has washed my feet with tears, and wiped them with her hair.
І, оберну́вшись до жінки, Він промовив до Си́мона: „Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, — ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропи́ла слізьми́ Мої ноги й обтерла воло́ссям своїм.
Thou gavest me not a kiss, but *she* from the time I came in has not ceased kissing my feet.
Поцілунку не дав ти Мені, — а вона, відко́ли ввійшов Я, Мої но́ги цілує невпинно.
My head with oil thou didst not anoint, but *she* has anointed my feet with myrrh.
Голови ти Моєї оливою не намастив, — а вона миром но́ги мої намастила.
For which cause I say to thee, Her many sins are forgiven; for she loved much; but he to whom little is forgiven loves little.
Ось тому говорю́ Я тобі: „Числе́нні гріхи її про́щені, бо багато вона полюбила. Кому́ ж мало прощається, такий мало любить“.
And they that were with [them] at table began to say within themselves, Who is this who forgives also sins?
А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: „Хто́ ж це Таки́й, що прощає й гріхи?“