Darby Bible Translation

Переклад Куліша та Пулюя

Paul's First Missionary Journey

Now there were in Antioch, in the assembly which was [there], prophets and teachers: Barnabas, and Simeon who was called Niger, and Lucius the Cyrenian, and Manaen, foster-brother of Herod the tetrarch, and Saul.

1

Були ж у церкві, що була в Антиохиї, деякі пророки та вчителї: Варнава та Симеон, званий Нигером, та Лукий Киринейський, та Манаіл, зрощений з Іродом четверовластником, та Савло.

2

And as they were ministering to the Lord and fasting, the Holy Spirit said, Separate me now Barnabas and Saul for the work to which I have called them.

2

Як же служили Господеві та постили, рече Дух сьвятий: Відлучіть менї Варнаву та Савла на дїло, до котрого покликав я їх.

3

Then, having fasted and prayed, and having laid [their] hands on them, they let [them] go.

3

Тодї вони, попостивши та помолившись і положивши руки на них, відпустили їх.

4

On Cyprus

They therefore, having been sent forth by the Holy Spirit, went down to Seleucia, and thence sailed away to Cyprus.

4

Вони ж, послані від Духа сьвятого, прийшли у Селевкию, а звідтіля відплили в Кипр.

5

And being in Salamis, they announced the word of God in the synagogues of the Jews. And they had John also as [their] attendant.

5

І, бувши в Саламинї, проповідували слово Боже по школах Жидівських; мали ж і Йоана за слугу.

6

And having passed through the whole island as far as Paphos, they found a certain man a magician, a false prophet, a Jew, whose name was Bar-jesus,

6

Пройшовши ж остров аж до Пафи, знайшли одного чарівника, Жидівського лжепророка, на ймя Вар-Ісуса,

7

who was with the proconsul Sergius Paulus, an intelligent man. *He*, having called Barnabas and Saul to [him], desired to hear the word of God.

7

котрий був у старости Сергія Павла, чоловіка розумного. Сей, покликавши Варнаву та Савла, бажав слухати слово Боже.

8

But Elymas the magician (for so his name is by interpretation) opposed them, seeking to turn away the proconsul from the faith.

8

Противив ся ж їм Єлима чарівник (так бо перекладаєть ся імя його), шукаючи одвернути старосту од віри.

9

But Saul, who also [is] Paul, filled with [the] Holy Spirit, fixing his eyes upon him,

9

Савло ж, — (він же) й Павел, сповнившись сьвятим Духом, і подивившись на него,

10

said, O full of all deceit and all craft: son of [the] devil, enemy of all righteousness; wilt thou not cease perverting the right paths of [the] Lord?

10

сказав: Ой ти, повний усякого підступу і всякого зла, сину дияволів, вороже всякої правди! чи (нїколи) не перестанеш розвертати праві дороги Господнї?

11

And now behold, [the] Lord's hand [is] upon thee, and thou shalt be blind, not seeing the sun for a season. And immediately there fell upon him a mist and darkness; and going about he sought persons who should lead him by the hand.

11

Оце ж рука Господня на тебе, й будеш слїпий, і не бачити меш сонця до часу. І зараз обняв його туман і темрява й слоняючись (мацяючи) шукав, хто б його провів за руку.

12

Then the proconsul, seeing what had happened, believed, being amazed at the teaching of the Lord.

12

Тодї видївши староста, що сталось, увірував, дивуючись наукою Господньою.

13

In Pisidian Antioch

And having sailed from Paphos, Paul and his company came to Perga of Pamphylia; and John separated from them and returned to Jerusalem.

13

Пустивши ся ж із Пафи ті, що круг Павла, прийшли в Пергию Панфилську; Йоан же, відлучившись від них, вернувсь у Єрусалим.

14

But they, passing through from Perga, came to Antioch of Pisidia; and entering into the synagogue on the sabbath day they sat down.

14

Вони ж, перейшовши з Пергиї, прибули в Антиохию Писидийську, і ввійшовши в школу субітнього дня, посїдали.

15

And after the reading of the law and the prophets, the rulers of the synagogue sent to them, saying, Brethren, if ye have any word of exhortation to the people, speak.

15

Як же прочитано з закону та пророків, післала старшина шкільна до них, говорячи: Мужі брати, коли маєте слово утїшення до людей, то промовте.

16

And Paul, rising up and making a sign with the hand, said, Israelites, and ye that fear God, hearken.

16

Вставши ж Павел і повівши рукою, рече: Мужі Ізраїлські і богобоязливі, слухайте:

17

The God of this people Israel chose our fathers, and exalted the people in their sojourn in [the] land of Egypt, and with a high arm brought them out of it,

17

Бог народу Ізраїлського вибрав отцїв наших, і підняв угору народ, як був він захожим у землї Єгипецькій, і рамям високим вивів їх з неї.

18

and for a time of about forty years he nursed them in the desert.

18

І до сорока лїт годував їх у пустинї.

19

And having destroyed seven nations in the land of Canaan, he gave them their land as an inheritance.

19

А зруйнувавши сїм народів у землї Канаанській, попаював їм землю їх.

20

And after these things he gave [them] judges till Samuel the prophet, [to the end of] about four hundred and fifty years.

20

А після сього лїт з чотириста й пятьдесять давав (їм) суддїв до Самуїла пророка.

21

And then they asked for a king, and God gave to them Saul, son of Kis, a man of the tribe of Benjamin, during forty years.

21

А потім забажали вони царя, і дав їм Бог Саула, сина Кисового, чоловіка з роду Беняминового, на сорок лїт.

22

And having removed him he raised up to them David for king, of whom also bearing witness he said, I have found David, the son of Jesse, a man after my heart, who shall do all my will.

22

А відсунувши його, підняв їм Давида за царя, котрому сьвідкуючи, рече: Знайшов я Давида сина Єссеєвого, чоловіка по серцю моєму, котрий вчинить усю волю мою.

23

Of this man's seed according to promise has God brought to Israel a Saviour, Jesus;

23

Із його ж насїння підняв Бог по обітуванню Ізраїлеві Спасителя Ісуса,

24

John having proclaimed before the face of his entry [among the people] [the] baptism of repentance to all the people of Israel.

24

перед котрого приходом проповідував Йоан хрещеннє покаяння всьому народові Ізраїлевому.

25

And as John was fulfilling his course he said, Whom do ye suppose that I am? *I* am not [he]. But behold, there comes one after me, the sandal of whose feet I am not worthy to loose.

25

Сповнивши ж Йоан путь свій, рече: Хто я, думаєте ви? Се не я. А ось іде за мною, котрому я недостоєн обувє ніг розвязати.

26

Brethren, sons of Abraham's race, and those who among you fear God, to you has the word of this salvation been sent:

26

Мужі брати, синове роду Авраамового, і всї богобоязливі між вами, вам слово спасення сього послано.

27

for those who dwell in Jerusalem, and their rulers, not having known him, have fulfilled also the voices of the prophets which are read on every sabbath, [by] judging [him].

27

Ті бо, що жили в Єрусалимі, і князї їх, не зрозумівши сього і голосів пророчих, читаних що-суботи, сповнили їх, осудивши Його,

28

And having found no cause of death [in him], they begged of Pilate that he might be slain.

28

і, не знайшовши нїякої вини смерти, просили Пилата убити Його.

29

And when they had fulfilled all things written concerning him, they took him down from the cross and put him in a sepulchre;

29

Як же скінчилось усе, що про Него писано, знявши з дерева, положили у гробі;

30

but God raised him from among [the] dead,

30

Бог же воскресив Його з мертвих.

31

who appeared for many days to those who had come up with him from Galilee to Jerusalem, who are now his witnesses to the people.

31

Многі днї являв ся Він тим, що поприходили з Ним з Галилеї в Єрусалим; вони сьвідки Його перед людьми.

32

And *we* declare unto you the glad tidings of the promise made to the fathers,

32

А ми вам благовіствуємо обітуваннє, дане отцям,

33

that God has fulfilled this to us their children, having raised up Jesus; as it is also written in the second psalm, *Thou* art my Son: this day have *I* begotten thee.

33

що його Бог сповнив нам, дїтям їх, піднявши Ісуса, як і в другій псальмі написано: Син мій єси Ти; я сьогоднї родив Тебе.

34

But that he raised him from among [the] dead, no more to return to corruption, he spoke thus: I will give to you the faithful mercies of David.

34

А що воскресив Його з мертвих, так, що більш не вернеть ся на зотлїннє, то так глаголав: дам вам сьвятий Давидів завіт.

35

Wherefore also he says in another, Thou wilt not suffer thy gracious one to see corruption.

35

Тим і в иншій (псальмі) глаголе: Не даси Сьвятому твоєму видїти зотлїння.

36

For David indeed, having in his own generation ministered to the will of God, fell asleep, and was added to his fathers and saw corruption.

36

Давид бо, послуживши своєму родові, Божою волею уснув, і положено його до батьків його, і ввидїв зотлїннє;

37

But he whom God raised up did not see corruption.

37

Той же, що Його Бог підняв, не видїв зотлїння.

38

Be it known unto you, therefore, brethren, that through this man remission of sins is preached to you,

38

Відоме ж нехай буде вам, мужі брати, що через Него вам прощеннє гріхів проповідуєть ся;

39

and from all things from which ye could not be justified in the law of Moses, in him every one that believes is justified.

39

і від чого не могли ви у законї Мойсейовім оправдити ся, у Тому всякий віруючий оправдуєть ся.

40

See therefore that that which is spoken in the prophets do not come upon [you],

40

Гледїть же, щоб не прийшло на вас те, що сказано в пророків:

41

Behold, ye despisers, and wonder and perish; for *I* work a work in your days, a work which ye will in no wise believe if one declare it to you.

41

Дивіть ся, гордівники, та дивуйтесь, та й пощезайте, бо дїло роблю я в днї ваші, дїло, котрому не увірили б, коли б хто розказував вам.

42

The Gentiles Ask to Hear the Gospel

And as they went out they begged that these words might be spoken to them the ensuing sabbath.

42

Як же виходили вони з школи, просили їх погане, щоб і другої суботи говорили слова сї.

43

And the congregation of the synagogue having broken up, many of the Jews and of the worshipping proselytes followed Paul and Barnabas, who speaking to them, persuaded them to continue in the grace of God.

43

Як же розійшлась школа, тодї многі з Жидів і побожних нововірцїв ішли слїдом за Павлом та Варнавою, котрі, розмовляючи з ними, напоминали їх, щоб пробували в благодатї Божій.

44

And on the coming sabbath almost all the city was gathered together to hear the word of God.

44

А другої суботи мало не ввесь город зібрав ся слухати слово Боже.

45

But the Jews, seeing the crowds, were filled with envy, and contradicted the things said by Paul, [contradicting and] speaking injuriously.

45

Видївши ж Жиди народ, сповнились завистю, і перечили речам Павла та хулили.

46

And Paul and Barnabas spoke boldly and said, It was necessary that the word of God should be first spoken to you; but, since ye thrust it from you, and judge yourselves unworthy of eternal life, lo, we turn to the nations;

46

Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган.

47

for thus has the Lord enjoined us: I have set thee for a light of the nations, that thou shouldest be for salvation to the end of the earth.

47

Так бо заповів нам Господь: Я поставив тебе сьвітлом поганам, щоб був ти на спасеннє до краю землї.

48

And [those of] the nations, hearing it, rejoiced, and glorified the word of the Lord, and believed, as many as were ordained to eternal life.

48

Слухаючи ж погане, зрадїли, і прославляли слово Господнє, і увірували, скільки було їх призначено до вічнього життя.

49

And the word of the Lord was carried through the whole country.

49

Розносило ся ж слово Боже по всїй тій сторонї.

50

But the Jews excited the women of the upper classes who were worshippers, and the first people of the city, and raised a persecution against Paul and Barnabas, and cast them out of their coasts.

50

Жиди ж наустили побожних та поважних жінок і перших у городї, і підняли гоненнє на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із гряниць своїх.

51

But they, having shaken off the dust of their feet against them, came to Iconium.

51

Вони ж обтрусивши порох од ніг своїх на них, пійшли в Іконию.

52

And the disciples were filled with joy and [the] Holy Spirit.

52

Ученики ж сповнились радощами та сьвятим Духом.

Parallel

Darby Bible Translation

Переклад Куліша та Пулюя

Acts 13

Дії 13