Darby Bible Translation

Сучасний переклад

Paul in Macedonia and Greece

But after the tumult had ceased, Paul having called the disciples to [him] and embraced [them], went away to go to Macedonia.

1

Коли припинилися заворушення, Павло покликав учнів Ісусових і, звернувшись до них із втішним словом, попрощався з ними, й подався до Македонії.

2

And having passed through those parts, and having exhorted them with much discourse, he came to Greece.

2

Мандруючи тими краями, він знаходив багато слів, які підбадьорювали людей.

3

And having spent three months [there], a treacherous plot against him having been set on foot by the Jews, as he was going to sail to Syria, [the] resolution was adopted of returning through Macedonia.

3

Потім Павло дістався до Греції, де пробув три місяці. А як зібрався відплисти до Сирії, юдеї змовилися проти нього, і тому він вирішив повертатися до Сирії через Македонію.

4

And there accompanied him as far as Asia, Sopater [son] of Pyrrhus, a Berean; and of Thessalonians, Aristarchus and Secundus, and Gaius and Timotheus of Derbe, and of Asia, Tychicus and Trophimus.

4

Супроводжували Павла Сопатер, син Пирра з Верії, Аристарх та Секунд із Солуні, Ґай з Дервії, Тимофій та Тихик і Трохим з Малої Азії.

5

These going before waited for us in Troas;

5

Вони вийшли раніше й чекали нас у Троаді.

6

but we sailed away from Philippi after the days of unleavened bread, and we came to them to Troas in five days, where we spent seven days.

6

Ми ж відпливли з Филипії після свята Опрісноків і через п’ять днів приєдналися до них у Троаді, де й пробули сім днів.

7

Eutychus Raised from the Dead

And the first day of the week, we being assembled to break bread, Paul discoursed to them, about to depart on the morrow. And he prolonged the discourse till midnight.

7

У неділю, [50] коли учні зібралися всі разом для вечері Господньої,[51] Павло розмовляв з ними. Маючи намір відбути наступного дня, він говорив до півночі.

8

And there were many lights in the upper room where we were assembled.

8

У верхній кімнаті, де ми зібралися, горіло багато світильників.

9

And a certain youth, by name Eutychus, sitting at the window-opening, overpowered by deep sleep, while Paul discoursed very much at length, having been overpowered by the sleep, fell from the third story down to the bottom, and was taken up dead.

9

Поки Павло говорив, молодик, на ім’я Евтих, який сидів на підвіконні, став потихеньку засинати. Нарешті, сон зовсім здолав його і він упав з третього поверху. Коли люди підняли його, він був мертвий.

10

But Paul descending fell upon him, and enfolding [him] [in his arms], said, Be not troubled, for his life is in him.

10

Павло, зійшовши униз, припав до юнака, обняв його й промовив: «Не хвилюйтеся, він іще живий».

11

And having gone up, and having broken the bread, and eaten, and having long spoken until daybreak, so he went away.

11

Потім Павло піднявся нагору, переломив хліб і поїв. І він довго говорив, аж до світанку, а потім пішов.

12

And they brought [away] the boy alive, and were no little comforted.

12

А юнака живого повели додому, і всі були дуже втішені.

13

From Troas to Miletus

And we, having gone before on board ship, sailed off to Assos, going to take in Paul there; for so he had directed, he himself being about to go on foot.

13

Ми ж вирушили далі й попливли до Асси, де збиралися зустріти Павла. Це він сам так усе спланував, бо мав намір йти до того міста пішки.

14

And when he met with us at Assos, having taken him on board, we came to Mitylene;

14

Коли він зустрів нас в Ассі, ми взяли його на корабель і попливли до Мітилена.

15

and having sailed thence, on the morrow arrived opposite Chios, and the next day put in at Samos; and having stayed at Trogyllium, the next day we came to Miletus:

15

Звідти ми вийшли наступного дня й пристали до берега неподалік від Хіоса. Наступного дня перетнули затоку й пристали до Самоса, а ще через день дісталися до Мілета.

16

for Paul thought it desirable to sail by Ephesus, so that he might not be made to spend time in Asia; for he hastened, if it was possible for him, to be the day of Pentecost at Jerusalem.

16

Павло вирішив не заходити в Ефес, щоб не витрачати час в Малій Азії. Він дуже поспішав, аби дістатися в Єрусалим до дня П’ятидесятниці.

17

Paul's Farewell to the Ephesian Elders

But from Miletus having sent to Ephesus, he called over [to him] the elders of the assembly.

17

З Мілета він послав гінця до Ефеса, щоб той запросив старійшин церкви.

18

And when they were come to him, he said to them, *Ye* know how I was with you all the time from the first day that I arrived in Asia,

18

Коли вони прибули, Павло сказав їм: «Ви знаєте, як я жив увесь цей час, коли був із вами, з першого дня, як прибув до Малої Азії.

19

serving the Lord with all lowliness, and tears, and temptations, which happened to me through the plots of the Jews;

19

Я покірно і з сльозами служив Господу, незважаючи на всі випробування, що випали на мою долю через змови юдеїв.

20

how I held back nothing of what is profitable, so as not to announce [it] to you, and to teach you publicly and in every house,

20

Ви знаєте, що я завжди проголошував усе те, що було б корисне для вас. Я навчав вас Благовісті про Христа без вагань, привселюдно, а також ідучи з дому в дім.

21

testifying to both Jews and Greeks repentance towards God, and faith towards our Lord Jesus Christ.

21

Юдеям, як і грекам, свідчив я про покаяння та навернення до Бога, про віру в Господа нашого Ісуса Христа.

22

And now, behold, bound in my spirit *I* go to Jerusalem, not knowing what things shall happen to me in it;

22

І тепер, за велінням Святого Духа, йду я в Єрусалим, не знаючи, що там зі мною станеться.

23

only that the Holy Spirit testifies to me in every city, saying that bonds and tribulations await me.

23

Знаю тільки, що в кожному місті Дух Святий застерігає мене про те, що ув’язнення й випробування чекають на мене в Єрусалимі.

24

But I make no account of [my] life [as] dear to myself, so that I finish my course, and the ministry which I have received of the Lord Jesus, to testify the glad tidings of the grace of God.

24

Я не вважаю життя своє цінним для себе. Найважливіше — закінчити справу та служіння, яке дав мені Господь Ісус — розповідати людям Благовість про Божу милість.

25

And now, behold, I know that ye all, among whom I have gone about preaching the kingdom [of God], shall see my face no more.

25

І тепер я знаю, що ніхто з вас, з ким я ходив, проповідуючи про Царство Боже, більше ніколи не побачить мене.

26

Wherefore I witness to you this day, that I am clean from the blood of all,

26-27

Ось чому сьогодні я й проголошую вам, що Господь не судитиме мене, якщо хтось не буде врятований, бо без вагань проповідував я вам волю Божу.

27

for I have not shrunk from announcing to you all the counsel of God.

28

Take heed therefore to yourselves, and to all the flock, wherein the Holy Spirit has set you as overseers, to shepherd the assembly of God, which he has purchased with the blood of his own.

28

Пильнуйте себе і всіх тих, кого Господь ввірив вам.[52] Дух Святий обрав вас, аби ви стали пастирями церкви Божої,[53] яку Він викупив кров’ю Свого власного Сина.[54]

29

[For] *I* know [this,] that there will come in amongst you after my departure grievous wolves, not sparing the flock;

29

Знаю я, що після того, як я піду, деякі люди, немов люті вовки з’являться поміж вас. І не помилують вони стада.

30

and from among your own selves shall rise up men speaking perverted things to draw away the disciples after them.

30

Навіть серед вас заведуться такі люди, які перекрутять правду, щоб потягнулися за ними учні.

31

Wherefore watch, remembering that for three years, night and day, I ceased not admonishing each one [of you] with tears.

31

Тож будьте обережні! Пам’ятайте, як я невпинно закликав зі сльозами кожного з вас день і ніч, протягом трьох років, триматися істинного життя.

32

And now I commit you to God, and to the word of his grace, which is able to build [you] up and give [to you] an inheritance among all the sanctified.

32

А тепер доручаю вас Богу і Слову Його милості. Слово Господнє може укріпити вас і дати вам спадщину милості Божій серед усіх людей святих.

33

I have coveted [the] silver or gold or clothing of no one.

33

Ніколи я не зазіхав на чиєсь срібло, золото або гарне вбрання.

34

Yourselves know that these hands have ministered to my wants, and to those who were with me.

34

Ви самі знаєте, що мої руки служили потребам моїм і тих людей, які були зі мною.

35

I have shewed you all things, that thus labouring [we] ought to come in aid of the weak, and to remember the words of the Lord Jesus, that he himself said, It is more blessed to give than to receive.

35

Кожним своїм вчинком я показував, що тяжкою працею ми мусимо допомагати немічним. Необхідно пам’ятати слова Господа Ісуса, які Він сказав: „Справжнє щастя в тому, щоб віддавати, а не в тому, щоб брати”».

36

And having said these things, he knelt down and prayed with them all.

36

Як промовив це Павло, всі стали на коліна молитися.

37

And they all wept sore; and falling upon the neck of Paul they ardently kissed him,

37

Віруючі дуже тужили й ридали, кидалися Павлові на шию, обіймали й цілували його.

38

specially pained by the word which he had said, that they would no more see his face. And they went down with him to the ship.

38

Найбільше всіх засмутили його слова про те, що вони більше його не побачать. Потім вони провели Павла до корабля.

Parallel

Darby Bible Translation

Сучасний переклад

Acts 20

Дії 20