Darby Bible Translation

Переклад Турконяка

Paul Before the Sanhedrin

And Paul, fixing his eyes on the council, said, Brethren, I have walked in all good conscience with God unto this day.

1

Поглянувши на синедріон, Павло сказав: Мужі-брати, я до цього дня служив Богові з усієї доброї совісті!

2

But the high priest Ananias ordered those standing by him to smite his mouth.

2

Та первосвященик Ананій наказав своїм прислужникам бити його в уста.

3

Then Paul said to him, God will smite thee, whited wall. And *thou*, dost thou sit judging me according to the law, and breaking the law commandest me to be smitten?

3

Тоді Павло сказав йому: Бог тебе битиме, стіно побілена! Ти ж сидиш, щоб судити мене за Законом, а наказуєш, переступаючи Закон, бити мене!

4

And those that stood by said, Dost thou rail against the high priest of God?

4

А прислужники сказали: Ти докоряєш первосвященикові Божому?

5

And Paul said, I was not conscious, brethren, that he was high priest; for it is written, Thou shalt not speak evilly of the ruler of thy people.

5

Павло ж промовив: Не знав я, брати, що це первосвященик, адже написано, що начальника свого народу не лихословитимеш!

6

But Paul, knowing that the one part [of them] were of the Sadducees and the other of the Pharisees, cried out in the council, Brethren, *I* am a Pharisee, son of Pharisees: *I* am judged concerning the hope and resurrection of [the] dead.

6

Зрозумівши, що одна частина тут — садукеї [1] , а друга — фарисеї, Павло вигукнув у синедріоні: Мужі-брати, я ж фарисей, син фарисеїв! За надію на воскресіння мертвих мене судять!

7

And when he had spoken this, there was a tumult of the Pharisees and the Sadducees, and the multitude was divided.

7

Як тільки він це промовив, виникла незгода між фарисеями та садукеями, і збори поділилися.

8

For Sadducees say there is no resurrection, nor angel, nor spirit; but Pharisees confess both of them.

8

Адже садукеї твердять, що немає ні воскресіння, ні ангела, ні Духа, а фарисеї це визнають.

9

And there was a great clamour, and the scribes of the Pharisees' part rising up contended, saying, We find nothing evil in this man; and if a spirit has spoken to him, or an angel ...

9

І зчинився великий галас, і деякі книжники, які були з групи фарисеїв, підійнявшись, чинили опір, кажучи: Ми не знаходимо нічого лихого в цій людині. Що ж, як Дух заговорив до нього чи ангел? [Не будемо воювати з Богом!]

10

And a great tumult having arisen, the chiliarch, fearing lest Paul should have been torn in pieces by them, commanded the troop to come down and take him by force from the midst of them, and to bring [him] into the fortress.

10

А як здійнялася велика колотнеча, тисяцький, боячись, щоб вони Павла не роздерли, наказав воїнам увійти, забрати його з-посеред них і відвести до казарми.

11

But the following night the Lord stood by him, and said, Be of good courage; for as thou hast testified the things concerning me at Jerusalem, so thou must bear witness at Rome also.

11

А наступної ночі Господь, ставши перед ним, промовив: Кріпися, [Павле]! Бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так тобі треба свідчити й у Римі!

12

The Plot to Kill Paul

And when it was day, the Jews, having banded together, put themselves under a curse, saying that they would neither eat nor drink till they should kill Paul.

12

А коли настав день, [деякі] юдеї, вчинивши змову, дали клятву, запевняючи, що не їстимуть і не питимуть, доки не вб’ють Павла.

13

And they were more than forty who had joined together in this oath;

13

Було понад сорок тих, які склали цю спільну клятву.

14

and they went to the chief priests and elders, and said, We have cursed ourselves with a curse to taste nothing until we kill Paul.

14

Вони, підійшовши до первосвящеників і старших, сказали: Ми дали клятву нічого не їсти, доки не вб’ємо Павла.

15

Now therefore do ye with the council make a representation to the chiliarch so that he may bring him down to you, as about to determine more precisely what concerns him, and we, before he draws near, are ready to kill him.

15

Тож ви тепер із синедріоном скажіть тисяцькому, щоби [завтра] привів його до вас, ніби бажаєте докладніше довідатися про нього. Ми ж, перш ніж він прибуде, готові його вбити.

16

But Paul's sister's son, having heard of the lying in wait, came and entered into the fortress and reported [it] to Paul.

16

А син сестри Павла, почувши про засідку, прибув і, ввійшовши до казарми, сповістив Павлові.

17

And Paul, having called one of the centurions, said, Take this youth to the chiliarch, for he has something to report to him.

17

Павло ж, покликавши одного із сотників, сказав: Проведи цього юнака до тисяцького, бо має йому щось сказати.

18

He therefore, having taken him with [him], led him to the chiliarch, and says, The prisoner Paul called me to [him] and asked me to lead this youth to thee, who has something to say to thee.

18

А тоді той, узявши його, привів до тисяцького й сказав: В’язень Павло, покликавши мене, попросив провести до тебе цього юнака, який має щось тобі сказати.

19

And the chiliarch having taken him by the hand, and having gone apart in private, inquired, What is it that thou hast to report to me?

19

Узявши його за руку й відвівши вбік, тисяцький запитав: Що ти маєш мені сповістити?

20

And he said, The Jews have agreed together to make a request to thee, that thou mayest bring Paul down to-morrow into the council, as about to inquire something more precise concerning him.

20

Той розповів: Юдеї змовилися попросити тебе, щоби завтра привів ти Павла до синедріону, ніби бажають вони докладніше випитати його.

21

Do not thou then be persuaded by them, for there lie in wait for him of them more than forty men, who have put themselves under a curse neither to eat nor drink till they kill him; and now they are ready waiting the promise from thee.

21

Ти ж не вір їм, бо на нього чекають у засідці понад сорок чоловік із них, які між собою склали клятву не їсти і не пити, доки не вб’ють його. Тож тепер вони готові й очікують від тебе розпорядження.

22

The chiliarch then dismissed the youth, commanding [him], Utter to no one that thou hast represented these things to me.

22

Тоді тисяцький відпустив юнака, наказавши: Нікому не розповідай, що ти мене повідомив про це.

23

Paul Sent to Felix at Caesarea

And having called to [him] certain two of the centurions, he said, Prepare two hundred soldiers that they may go as far as Caesarea, and seventy horsemen, and two hundred light-armed footmen, for the third hour of the night.

23

І, покликавши якихось двох сотників, сказав: Приготуйте двісті воїнів, сімдесят кіннотників і двісті стрільців, щоби після третьої години ночі вони вирушили до Кесарії;

24

And [he ordered them] to provide beasts, that they might set Paul on them and carry [him] safe through to Felix the governor,

24

і приведіть в’ючних тварин, щоби посадити Павла та відпровадити до намісника Фелікса!

25

having written a letter, couched in this form:

25

І написав листа такого змісту:

26

Claudius Lysias to the most excellent governor Felix, greeting.

26

Клавдій Лисій — шановному намісникові Феліксові: вітання! [2]

27

This man, having been taken by the Jews, and being about to be killed by them, I came up with the military and took out [of their hands], having learned that he was a Roman.

27

Цього мужа, якого схопили юдеї та хотіли вбити, я врятував, приступивши з воїнами та довідавшись, що він римлянин.

28

And desiring to know the charge on which they accused him, I brought him down to their council;

28

Бажаючи дізнатися про причину, у чому його звинувачували, я повів [його] до їхнього синедріону.

29

whom I found to be accused of questions of their law, but to have no charge laid against him [making him] worthy of death or of bonds.

29

Я виявив, що його звинувачували в питаннях їхнього Закону і що немає жодної провини, вартої смерті або кайданів.

30

But having received information of a plot about to be put in execution against the man [by the Jews], I have immediately sent him to thee, commanding also his accusers to say before thee the things that are against him. [Farewell.]

30

Коли мені стало відомо про лихий задум, який мали [юдеї] проти цього мужа, негайно послав я його до тебе, наказавши і обвинувачам говорити перед тобою те, що мають проти нього. [Будь здоровий!]

31

The soldiers therefore, according to what was ordered them, took Paul and brought him by night to Antipatris,

31

Тож воїни, згідно з наказом, взяли Павла, повели вночі до Антипатриди,

32

and on the morrow, having left the horsemen to go with him, returned to the fortress.

32

а наступного дня, залишивши кіннотників, щоб ішли з ним, повернулися до табору.

33

And these, having entered into Caesarea, and given up the letter to the governor, presented Paul also to him.

33

А ті прибули до Кесарії й, давши листа намісникові, поставили перед ним і Павла.

34

And having read [it], and asked of what eparchy he was, and learned that [he was] of Cilicia,

34

Прочитавши листа та запитавши, з якого він краю, і довідавшись, що з Килікії,

35

he said, I will hear thee fully when thine accusers also are arrived. And he commanded him to be kept in Herod's praetorium.

35

Фелікс сказав: Вислухаю тебе, коли твої обвинувачі прийдуть! І наказав його стерегти в преторію Ірода.

Parallel

Darby Bible Translation

Переклад Турконяка

Acts 23

Дії 23