Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
Darby Bible Translation
Переклад Хоменка
Paul Sails for Rome
But when it had been determined that we should sail to Italy, they delivered up Paul and certain other prisoners to a centurion, by name Julius, of Augustus' company.
But when it had been determined that we should sail to Italy, they delivered up Paul and certain other prisoners to a centurion, by name Julius, of Augustus' company.
Коли було вирішено, що маємо відплисти в Італію, Павла і деяких інших в'язнів передали сотникові Августової когорти, що звався Юлій.
And going on board a ship of Adramyttium about to navigate by the places along Asia, we set sail, Aristarchus, a Macedonian of Thessalonica, being with us.
Сівши на адрамітський корабель, який мав плисти попри міста азійські, ми вирушили. З нами був Аристарх, македонець із Солуня.
And the next day we arrived at Sidon. And Julius treated Paul kindly and suffered him to go to his friends and refresh himself.
На другий день ми пристали до Сидону. Юлій обходився з Павлом по-людяному і дозволив йому навідатися до друзів і користуватися їхньою допомогою.
And setting sail thence we sailed under the lee of Cyprus, because the winds were contrary.
Відчаливши звідти, ми пливли попри Кіпр, бо вітри були противні,
And having sailed over the waters of Cilicia and Pamphylia we came to Myra in Lycia:
і, перепливши море, що омиває Кілікію та Памфілію, причалили в Мирах Лікійських.
and there the centurion having found a ship of Alexandria sailing to Italy, he made us go on board her.
Там же сотник знайшов олександрійський корабель, що плив в Італію, і посадив нас на нього.
And sailing slowly for many days, and having with difficulty got abreast of Cnidus, the wind not suffering us, we sailed under the lee of Crete abreast of Salmone;
Багато днів пливли ми поволі й насилу прибули до Кніду; коли ж вітер не допустив нас причалити, ми попливли попри Кріт коло Салмони.
and coasting it with difficulty we came to a certain place called Fair Havens, near to which was [the] city of Lasaea.
А пливучи з трудом попри неї, прибули до одного місця, що зветься Гарна Пристань, біля якої було місто Ласея.
And much time having now been spent, and navigation being already dangerous, because the fast also was already past, Paul counselled them,
А як проминуло досить часу, і плавба вже стала небезпечною, бо й піст минув вже, Павло попереджав,
saying, Men, I perceive that the navigation will be with disaster and much loss, not only of the cargo and the ship, but also of our lives.
кажучи їм: «Я бачу, мужі, що плавання не обійдеться без шкоди й великої втрати не лише для вантажу та корабля, але й для нашого життя.»
But the centurion believed rather the helmsman and the shipowner than what was said by Paul.
Та сотник більше довіряв керманичеві і власникові судна, ніж словам Павла.
And the harbour being ill adapted to winter in, the most counselled to set sail thence, if perhaps they might reach Phoenice to winter in, a port of Crete looking north-east and south-east.
Через те ж, що пристань не була вигідна на зимівлю, більшість була тієї думки, щоб вирушити звідти і, якщо можна, дістатися до Фініки, пристані крітської, що звернена на південний захід і на північний захід і перезимувати.
The Storm at Sea
And [the] south wind blowing gently, supposing that they had gained their object, having weighed anchor they sailed close in shore along Crete.
And [the] south wind blowing gently, supposing that they had gained their object, having weighed anchor they sailed close in shore along Crete.
Якже подув легенький вітрець із полудня, вони, гадаючи, що здійснять свою думку, підняли котву і попливли близько попри Кріт.
But not long after there came down it a hurricane called Euroclydon.
Та незабаром зірвався буревій, що зветься Евракілон.
And the ship being caught and driven, and not able to bring her head to the wind, letting her go we were driven [before it].
Ухопило корабель так, що він не міг іти проти вітру; ми пустилися навмання, і нас несло.
But running under the lee of a certain island called Clauda, we were with difficulty able to make ourselves masters of the boat;
Підпливши під якийсь маленький острів, що звався Клавда, нам ледве вдалося опанувати човен;
which having hoisted up, they used helps, frapping the ship; and fearing lest they should run into Syrtis and run aground, and having lowered the gear they were so driven.
ми витягли його і вжили допоміжних заходів, обв'язуючи корабель. А боячися, щоб не попасти на Сирту, спустили вітрило, і так нас несло.
But the storm being extremely violent on us, on the next day they threw cargo overboard,
Наступного дня, через те, що буря сильно кидала нас, почали ми викидати вантаж,
and on the third day with their own hands they cast away the ship furniture.
а на третій — моряки власними руками повикидали знадіб'я корабельне в море.
And neither sun nor stars appearing for many days, and no small storm lying on us, in the end all hope of our being saved was taken away.
А що ні сонця, ані зір не було видно вже кілька днів, та й буря люто налягала, ми втратили вже всяку надію на рятунок.
And when they had been a long while without taking food, Paul then standing up in the midst of them said, Ye ought, O men, to have hearkened to me, and not have made sail from Crete and have gained this disaster and loss.
Коли люди довго не їли, тоді Павло встав серед них і мовив: «Треба було, мужі, послухати мене й не кидати Кріту; так можна було б уникнути цієї небезпеки і шкоди.
And now I exhort you to be of good courage, for there shall be no loss at all of life of [any] of you, only of the ship.
А й тепер закликаю вас: Бадьортеся, ніхто бо з вас життя не втратить, лиш корабель (пропаде).
For an angel of the God, whose I am and whom I serve, stood by me this night,
Цієї ночі бо з'явився мені ангел Бога, якому я належу і якому служу,
saying, Fear not, Paul; thou must stand before Caesar; and behold, God has granted to thee all those that sail with thee.
і сказав: Не бійся, Павле! Ти маєш перед кесарем з'явитися, тож Бог дарував тобі всіх тих, що пливуть з тобою.
Wherefore be of good courage, men, for I believe God that thus it shall be, as it has been said to me.
Тому бадьортеся, люди, бо я вірую Богові, що воно так буде, як було сказано мені.
The Shipwreck on Malta
And when the fourteenth night was come, we being driven about in Adria, towards the middle of the night the sailors supposed that some land neared them,
And when the fourteenth night was come, we being driven about in Adria, towards the middle of the night the sailors supposed that some land neared them,
Чотирнадцята ж ніч настала, як нас кидало по Адрії; та коло півночі моряки здогадувалися, що якась земля зближається до них;
and having sounded found twenty fathoms, and having gone a little farther and having again sounded they found fifteen fathoms;
тож кинули лот і було двадцять сажнів глибини. Відпливши трохи, знов кинули лот у море й було п'ятнадцять сажнів.
and fearing lest we should be cast on rocky places, casting four anchors out of the stern, they wished that day were come.
Тоді, побоюючися, щоб не наскочити десь на якісь підводні скелі, ми кинули чотири котви з корми і вичікували, щоб настав день.
But the sailors wishing to flee out of the ship, and having let down the boat into the sea under pretext of being about to carry out anchors from the prow,
А що моряки намагались утекти з корабля і вже були спустили човен у море, вдаючи, ніби хочуть викинути котви з переду корабля,
Paul said to the centurion and the soldiers, Unless these abide in the ship *ye* cannot be saved.
Павло сказав до сотника і вояків: «Якщо ці не зостануться на кораблі, ви не можете спастися.»
Then the soldiers cut away the ropes of the boat and let her fall.
Тоді вояки відтяли линви човна, тож він упав.
And while it was drawing on to daylight, Paul exhorted them all to partake of food, saying, Ye have passed the fourteenth day watching in expectation without taking food.
А як мало дніти, Павло запрошував усіх щось з'їсти: «Оце сьогодні, — казав, — чотирнадцятий день, як ви, ждучи, перебуваєте натще й не їсте нічого.
Wherefore I exhort you to partake of food, for this has to do with your safety; for not a hair from the head of any one of you shall perish.
Тому, прошу вас щось з'їсти, бо йдеться тут про ваш рятунок. Ніхто з вас ані волосу із голови не втратить.»
And, having said these things and taken a loaf, he gave thanks to God before all, and having broken it began to eat.
Сказавши це, взяв хліб, подякував перед усіма Богу і, розламавши, почав їсти.
And all taking courage, themselves also took food.
Тоді всі піднялися на дусі й самі прийняли їжу.
And we were in the ship, all the souls, two hundred and seventy-six.
Було ж усього нас на кораблі двісті сімдесят шість душ.
And having satisfied themselves with food, they lightened the ship, casting out the wheat into the sea.
А як наїлися, то заходились полегшувати корабель, кидаючи пшеницю в море.
And when it was day they did not recognise the land; but they perceived a certain bay having a strand, on which they were minded, if they should be able, to run the ship ashore;
Коли настав день, моряки не розпізнали землі; вони лиш угледіли якусь затоку з побережжям, куди хотіли, по змозі, причалити кораблем.
and, having cast off the anchors, they left [them] in the sea, at the same time loosening the lashings of the rudders, and hoisting the foresail to the wind, they made for the strand.
Вони відчепили котви й пустили їх у море; одночасно вони розв'язали деменні мотузки і, розпустивши проти вітру жаглик, пустилися на берег;
And falling into a place where two seas met they ran the ship aground, and the prow having stuck itself fast remained unmoved, but the stern was broken by the force of the waves.
а що потрапили на мілину між двома течіями, то корабель застряг. Ніс, врізавшися сильно, був нерухомий, а корму трощила навала хвиль.
And [the] counsel of the soldiers was that they should kill the prisoners, lest any one should swim off and escape.
Вояки були тієї думки, щоб в'язнів убити, — аби ніхто з них не втік уплав.
But the centurion, desirous of saving Paul, hindered them of their purpose, and commanded those who were able to swim, casting themselves first [into the sea], to get out on land;
Та сотник, що хотів урятувати Павла, стримав їх від того наміру і звелів тим, що вміли плавати, першими кидатись у воду й дістатися на сушу,