Darby Bible Translation

Переклад Турконяка

Paul Sails for Rome

But when it had been determined that we should sail to Italy, they delivered up Paul and certain other prisoners to a centurion, by name Julius, of Augustus' company.

1

Коли вирішили, що ми маємо відплисти до Італії, передали Павла та деяких інших в’язнів сотникові полку кесаря, на ім’я Юлій.

2

And going on board a ship of Adramyttium about to navigate by the places along Asia, we set sail, Aristarchus, a Macedonian of Thessalonica, being with us.

2

Тож сівши на адрамитський корабель, який мав пливти до азійських місць, ми відпливли. З нами був Аристарх, македонець із Солуня.

3

And the next day we arrived at Sidon. And Julius treated Paul kindly and suffered him to go to his friends and refresh himself.

3

Наступного дня ми причалили в Сидоні. Юлій ставився до Павла по-людськи і дозволив піти до друзів скористатися їхньою турботою.

4

And setting sail thence we sailed under the lee of Cyprus, because the winds were contrary.

4

Вирушивши звідти, прибули ми до Кіпру, бо був зустрічний вітер.

5

And having sailed over the waters of Cilicia and Pamphylia we came to Myra in Lycia:

5

Коли перепливли килікійське й памфилійське моря, прибули ми до Мири, що в Ликії.

6

and there the centurion having found a ship of Alexandria sailing to Italy, he made us go on board her.

6

І тут сотник, знайшовши олександрійський корабель, який плив до Італії, посадив нас на нього.

7

And sailing slowly for many days, and having with difficulty got abreast of Cnidus, the wind not suffering us, we sailed under the lee of Crete abreast of Salmone;

7

Повільно пливучи багато днів і ледь допливши до Кніда, бо не дозволяв нам вітер, ми пропливли повз Крит біля Салмони.

8

and coasting it with difficulty we came to a certain place called Fair Havens, near to which was [the] city of Lasaea.

8

Ледве минувши його, ми пристали до одного місця, що зветься Добра Пристань, поблизу якого було місто Ласея.

9

And much time having now been spent, and navigation being already dangerous, because the fast also was already past, Paul counselled them,

9

Як минуло чимало часу і плавання вже стало небезпечним, бо й піст уже минув, Павло радив,

10

saying, Men, I perceive that the navigation will be with disaster and much loss, not only of the cargo and the ship, but also of our lives.

10

кажучи їм: Мужі, я бачу, що плавання буде небезпечним і з великими втратами — не тільки для вантажу та корабля, а й для наших душ.

11

But the centurion believed rather the helmsman and the shipowner than what was said by Paul.

11

Та сотник довіряв більше керманичеві й власникові судна, ніж тому, що говорив Павло.

12

And the harbour being ill adapted to winter in, the most counselled to set sail thence, if perhaps they might reach Phoenice to winter in, a port of Crete looking north-east and south-east.

12

Оскільки пристань не була зручною для зимівлі, більшість радила відпливти звідти, щоби при можливості дістатися до Финіки й перезимувати в критській пристані, зверненій до півдня і відкритій для північно-західних вітрів.

13

The Storm at Sea

And [the] south wind blowing gently, supposing that they had gained their object, having weighed anchor they sailed close in shore along Crete.

13

Тож як повіяв південний вітер, подумали, що досягли бажаного, тому підняли вітрила й попливли повз Крит.

14

But not long after there came down it a hurricane called Euroclydon.

14

Та незабаром повіяв супротивний рвучкий вітер, який зветься евракилон.

15

And the ship being caught and driven, and not able to bring her head to the wind, letting her go we were driven [before it].

15

Коли підхопило корабель, і він не міг протистояти вітрові, ми здалися, і нас понесло.

16

But running under the lee of a certain island called Clauda, we were with difficulty able to make ourselves masters of the boat;

16

Підпливши до одного острова, що зветься Клавда, насилу змогли втримати рятувальний човен,

17

which having hoisted up, they used helps, frapping the ship; and fearing lest they should run into Syrtis and run aground, and having lowered the gear they were so driven.

17

якого витягли, і вжили допоміжних засобів, обв’язуючи корабель. Побоюючись, щоб не попасти на мілину Сирту, спустили вітрило; і так нас носило.

18

But the storm being extremely violent on us, on the next day they threw cargo overboard,

18

Наступного дня, як нас сильно кидала буря, ми почали викидати вантаж,

19

and on the third day with their own hands they cast away the ship furniture.

19

а третього дня власноручно повикидали корабельне знаряддя.

20

And neither sun nor stars appearing for many days, and no small storm lying on us, in the end all hope of our being saved was taken away.

20

Тому що багато днів не з’являлися ні сонце, ні зорі, а буря сильно налягала, ми повністю втратили надію на порятунок.

21

And when they had been a long while without taking food, Paul then standing up in the midst of them said, Ye ought, O men, to have hearkened to me, and not have made sail from Crete and have gained this disaster and loss.

21

Оскільки довго не їли, то Павло, ставши серед них, сказав: О, мужі! Потрібно було слухати мене й не відпливати з Криту, — то ми не зазнали би цього лиха та втрати.

22

And now I exhort you to be of good courage, for there shall be no loss at all of life of [any] of you, only of the ship.

22

Тепер же благаю вас: кріпіться, бо не загине душа жодного з вас, а тільки корабель.

23

For an angel of the God, whose I am and whom I serve, stood by me this night,

23

Тому що цієї ночі переді мною постав ангел Бога, Якому я належу та Якому служу,

24

saying, Fear not, Paul; thou must stand before Caesar; and behold, God has granted to thee all those that sail with thee.

24

і сказав: Не бійся, Павле! Тобі треба стати перед кесарем, і ось подарував тобі Бог усіх, хто пливе з тобою!

25

Wherefore be of good courage, men, for I believe God that thus it shall be, as it has been said to me.

25

Тому кріпіться, мужі! Бо я вірю Богові, що станеться так, як мені було сказано.

26

But we must be cast ashore on a certain island.

26

Ми маємо добратися до якогось острова.

27

The Shipwreck on Malta

And when the fourteenth night was come, we being driven about in Adria, towards the middle of the night the sailors supposed that some land neared them,

27

А коли надійшла чотирнадцята ніч, як носило нас в Адріатиці, опівночі моряки здогадувалися, що наближаються до якоїсь землі.

28

and having sounded found twenty fathoms, and having gone a little farther and having again sounded they found fifteen fathoms;

28

І закинувши лот, виявили, що було двадцять сажнів [1]; пропливши ще трохи й знову закинувши, з’ясували, що було п’ятнадцять сажнів.

29

and fearing lest we should be cast on rocky places, casting four anchors out of the stern, they wished that day were come.

29

А боячись, аби якось не наскочити на скелясті місця, кинули з корми корабля чотири якорі й молилися, аби настав день.

30

But the sailors wishing to flee out of the ship, and having let down the boat into the sea under pretext of being about to carry out anchors from the prow,

30

Коли ж моряки намагалися втекти з корабля і спустили човен у море, вдаючи, ніби з носа хочуть закинути якорі,

31

Paul said to the centurion and the soldiers, Unless these abide in the ship *ye* cannot be saved.

31

Павло сказав сотникові й воїнам: Якщо вони не залишаться на кораблі, ви не зможете врятуватися!

32

Then the soldiers cut away the ropes of the boat and let her fall.

32

Тоді воїни перерізали канати човна й дали йому впасти.

33

And while it was drawing on to daylight, Paul exhorted them all to partake of food, saying, Ye have passed the fourteenth day watching in expectation without taking food.

33

А коли почало розвиднятися, Павло благав усіх вживати їжу, кажучи: Сьогодні чотирнадцятий день ви продовжуєте чекати голодними, нічого не ївши.

34

Wherefore I exhort you to partake of food, for this has to do with your safety; for not a hair from the head of any one of you shall perish.

34

Тому благаю вас вживати їжу, бо це для вашого порятунку. Жодному з вас і волосина з голови не впаде.

35

And, having said these things and taken a loaf, he gave thanks to God before all, and having broken it began to eat.

35

Сказавши це й узявши хліб, він у всіх на очах віддав хвалу Богові та, переломивши, почав їсти.

36

And all taking courage, themselves also took food.

36

Тоді всі підбадьорилися і почали вживати їжу.

37

And we were in the ship, all the souls, two hundred and seventy-six.

37

Було нас усіх на кораблі двісті сімдесят шість душ.

38

And having satisfied themselves with food, they lightened the ship, casting out the wheat into the sea.

38

Наситившись їжею, почали полегшувати корабель, викидаючи збіжжя в море.

39

And when it was day they did not recognise the land; but they perceived a certain bay having a strand, on which they were minded, if they should be able, to run the ship ashore;

39

А коли настав день, не розпізнали землі та побачили якусь затоку з піщаним берегом, до якої і хотіли, при можливості, причалити кораблем.

40

and, having cast off the anchors, they left [them] in the sea, at the same time loosening the lashings of the rudders, and hoisting the foresail to the wind, they made for the strand.

40

Піднявши якорі, пустилися в море, водночас послабили канати на стерні й, піднявши мале вітрило, оскільки дув вітер, попрямували до берега.

41

And falling into a place where two seas met they ran the ship aground, and the prow having stuck itself fast remained unmoved, but the stern was broken by the force of the waves.

41

Наскочивши на мілину, корабель застряг; ніс загруз і став нерухомий, а корму розбивало силою хвиль.

42

And [the] counsel of the soldiers was that they should kill the prisoners, lest any one should swim off and escape.

42

Воїни радили повбивати в’язнів, щоб ніхто не поплив і не втік.

43

But the centurion, desirous of saving Paul, hindered them of their purpose, and commanded those who were able to swim, casting themselves first [into the sea], to get out on land;

43

Але сотник, бажаючи врятувати Павла, стримав їх від цього наміру й наказав тим, хто може плавати, першими стрибати й добиратися до берега,

44

and the rest, some on boards, some on some of the things [that came] from the ship; and thus it came to pass that all got safe to land.

44

а інші — хто на дошках, хто на уламках з корабля. І сталося так, що всі врятувалися на землю.

Parallel

Darby Bible Translation

Переклад Турконяка

Acts 27

Дії 27