Darby Bible Translation

Переклад Куліша та Пулюя

Paul's Ministry

For ye know yourselves, brethren, our entering in which [we had] to you, that it has not been in vain;

Самі бо знаєте, браттє, про вхід наш між вас, що не марно він став ся;

but, having suffered before and been insulted, even as ye know, in Philippi, we were bold in our God to speak unto you the glad tidings of God with much earnest striving.

2

нї, пострадавши перед тим і дознавши зневаги, як знаєте, в Филипах, зосьмілились ми в Бозї нашому глаголати до вас благовістє Боже з великою боротьбою.

3

For our exhortation [was] not of deceit, nor of uncleanness, nor in guile;

3

Утїшеннє бо наше (було) не від лукавства, анї від нечистоти, анї в підступі,

4

but even as we have been approved of God to have the glad tidings entrusted to us, so we speak; not as pleasing men, but God, who proves our hearts.

4

а яко ж ми вибрані від Бога, щоб повірити нам благовістє, так ми й глаголемо, не як ті, що людям догоджують, а Богу, що розвідує серця наші.

5

For we have not at any time been [among you] with flattering discourse, even as ye know, nor with a pretext for covetousness, God [is] witness;

5

Нїколи бо не було в нас лестивого слова до вас, яко ж знаєте, анї думки зажерливої: Бог сьвідок.

6

nor seeking glory from men, neither from you nor from others, when we might have been a charge as Christ's apostles;

6

Не шукали ми нї від людей слави, нї од вас, нї од инших, можучи в повазї бути, яко Христові апостоли.

7

but have been gentle in the midst of you, as a nurse would cherish her own children.

7

Нї, ми були тихі серед вас. Як мамка гріє дїток своїх,

8

Thus, yearning over you, we had found our delight in having imparted to you not only the glad tidings of God, but our own lives also, because ye had become beloved of us.

8

оттак, бажаючи вас, мали ми щиру волю, передати вам не тілько благовістє Боже, та ще й свої душі, тим що ви були нам любі.

9

For ye remember, brethren, our labour and toil: working night and day, not to be chargeable to any one of you, we have preached to you the glad tidings of God.

9

Згадайте бо, браттє, труд наш і працю: ніч бо і день роблячи, щоб нїкого з вас не отяготити, проповідували ми вам благовістє Боже.

10

*Ye* [are] witnesses, and God, how piously and righteously and blamelessly we have conducted ourselves with you that believe:

10

Ви сьвідки і Бог, як преподобно, і праведно, і непорочно ми обертались між вами віруючими,

11

as ye know how, as a father his own children, we used to exhort each one of you, and comfort and testify,

11

яко ж знаєте, що ми кожного з вас, як батько дїток своїх, утїшали і розважали, і сьвідкували;

12

that ye should walk worthy of God, who calls you to his own kingdom and glory.

12

щоб ви ходили достойно перед Богом, що покликав вас у своє царство і славу.

13

And for this cause we also give thanks to God unceasingly that, having received [the] word of [the] report of God by us, ye accepted, not men's word, but, even as it is truly, God's word, which also works in you who believe.

13

Того ж то й дякуємо Богові без перестану, що ви, прийнявши слово проповідї Божої від нас, прийняли не яко слово чоловіче, а (яко ж справдї є,) слово Боже, котре й орудує в вас віруючих.

14

For *ye*, brethren, have become imitators of the assemblies of God which are in Judaea in Christ Jesus; for *ye* also have suffered the same things of your own countrymen as also *they* of the Jews,

14

Ви бо, браттє, стали послїдувателями церквам Божим, що в Юдеї в Христї Ісусї, тим що й ви пострадали від своїх земляків, як і вони від Жидів,

15

who have both slain the Lord Jesus and the prophets, and have driven us out by persecution, and do not please God, and [are] against all men,

15

що вбили й Господа Ісуса і своїх пророків, і нас вигнали, й Богу не вгодили, і всїм людям противні,

16

forbidding us to speak to the nations that they may be saved, that they may fill up their sins always: but wrath has come upon them to the uttermost.

16

що забороняють нам глаголати поганам, щоб спасли ся, щоб сповнились гріхи їх всякого часу; настиг же їх на конець гнїв (Божий).

17

Paul's Longing to Visit

But we, brethren, having been bereaved of you and separated for a little moment in person, not in heart, have used more abundant diligence to see your face with much desire;

17

Ми ж, браттє, осиротївши без вас на час-годину, лицем, а не серцем, ще більш старались з великим бажаннєм бачити лице ваше.

18

wherefore we have desired to come to you, even I Paul, both once and twice, and Satan has hindered us.

18

Тим же хотїли ми йти до вас, я таки Павел раз і вдруге, та й заборонив нам сатана.

19

For what [is] our hope, or joy, or crown of boasting? [are] not *ye* also before our Lord Jesus at his coming?

19

Яка бо нам надїя, або радість, або вінець похвали? чи й не ви ж перед Господом нашим Ісусом Христом у приходї Його?

20

for ye are our glory and joy.

20

Ви бо слава наша і радість.

Parallel

Darby Bible Translation

Переклад Куліша та Пулюя

1 Thessalonians 2

Солунян 2