Darby Bible Translation

Переклад Хоменка

A Call to Maturity

Wherefore, leaving the word of the beginning of the Christ, let us go on [to what belongs] to full growth, not laying again a foundation of repentance from dead works and faith in God,

1

Тому, лишивши початкове вчення про Христа, звернімся до досконалішого, не закладаючи знову підвалин, — тобто про покаяння в ділах мертвих та про віру в Бога,

2

of [the] doctrine of washings, and of imposition of hands, and of resurrection of [the] dead, and of eternal judgment;

2

про навчання хрищення та про рукоположення, про воскресіння мертвих та суд вічний.

3

and this will we do if God permit.

3

Ми зробимо й це, якщо Бог дозволить.

4

For it is impossible to renew again to repentance those once enlightened, and who have tasted of the heavenly gift, and have been made partakers of [the] Holy Spirit,

4

Воно бо неможливо тих, — які раз просвітились були, що скуштували небесного дару й стали учасниками Святого Духа,

5

and have tasted the good word of God, and [the] works of power of [the] age to come,

5

скуштували доброго Божого слова й сил майбутнього віку,

6

and have fallen away, crucifying for themselves [as they do] the Son of God, and making a show of [him].

6

та й відпали! — знов оновлювати до покаяння, тих, які знову собі самим розпинають Божого Сина і прилюдно зневажають.

7

For ground which drinks the rain which comes often upon it, and produces useful herbs for those for whose sakes also it is tilled, partakes of blessing from God;

7

Земля бо, що п'є дощ, який падає на неї часто, та родить зілля добре для тих, що її обробляють, приймає від Бога благословення;

8

but bringing forth thorns and briars, it is found worthless and nigh to a curse, whose end [is] to be burned.

8

а та, що приносить терня і будяки, непотрібна, близька до прокляття: кінчається тим, що її спалять.

9

But we are persuaded concerning you, beloved, better things, and connected with salvation, even if we speak thus.

9

Однак, любі, дарма що так говоримо, ми переконані про вас краще та про те, що торкається спасіння.

10

For God [is] not unrighteous to forget your work, and the love which ye have shewn to his name, having ministered to the saints, and [still] ministering.

10

Бо Бог не є несправедливий, щоб забути ваші діла й любов, яку ви виявили до його імени, і послуги, що ви святим робите понині.

11

But we desire earnestly that each one of you shew the same diligence to the full assurance of hope unto the end;

11

Ми лиш бажаємо, щоб кожний з вас являв таку саму старанність для повного осягнення надії аж до кінця,

12

that ye be not sluggish, but imitators of those who through faith and patience have been inheritors of the promises.

12

щоб ви не стали недбайливі, а, навпаки, наслідували тих, які вірою і витривалістю успадковують обітниці.

13

God's Promise is Certain

For God, having promised to Abraham, since he had no greater to swear by, swore by himself,

13

І справді, коли Бог учиняв Авраамові обітницю, не маючи поклястися ніким вищим, то поклявся самим собою,

14

saying, Surely blessing I will bless thee, and multiplying I will multiply thee;

14

кажучи: «Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми.»

15

and thus, having had long patience, he got the promise.

15

І він, завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю:

16

For men indeed swear by a greater, and with them the oath is a term to all dispute, as making matters sure.

16

люди клянуться більшим від себе, і всякі їхні суперечки кінчаються клятвою на ствердження.

17

Wherein God, willing to shew more abundantly to the heirs of the promise the unchangeableness of his purpose, intervened by an oath,

17

Тому й Бог, бажаючи дати спадкоємцям обітниці якнайсильніший доказ, що його рішення непорушне, вжив клятви,

18

that by two unchangeable things, in which [it was] impossible that God should lie, we might have a strong encouragement, who have fled for refuge to lay hold on the hope set before us,

18

щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну заохоту — ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам.

19

which we have as anchor of the soul, both secure and firm, and entering into that within the veil,

19

В ньому маємо, неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу,

20

where Jesus is entered as forerunner for us, become for ever a high priest according to the order of Melchisedec.

20

куди ввійшов за нас, як предтеча, Ісус, ставши архиєреєм повіки, на зразок Мелхиседека.

Parallel

Darby Bible Translation

Переклад Хоменка

Hebrews 6

Євреїв 6