English Standard Version

Переклад Турконяка

Abner Joins David

There was a long war between the house of Saul and the house of David. And David grew stronger and stronger, while the house of Saul became weaker and weaker.

1

І довготривалою була війна між домом Саула та між домом Давида. І дім Давида поступав уперед і зміцнявся, а дім Саула відступав і слабшав.

2

And sons were born to David at Hebron: his firstborn was Amnon, of Ahinoam of Jezreel;

2

У Хевроні в Давида народилися сини: його первородний був Амнон від Ахінооми з Єзраела,

3

and his second, Chileab, of Abigail the widow of Nabal of Carmel; and the third, Absalom the son of Maacah the daughter of Talmai king of Geshur;

3

його другий син — Далуя від Авіґеї, кармилійки, і третій — Авесалом, син Маахи, дочки Толмії, царя Ґесіра,

4

and the fourth, Adonijah the son of Haggith; and the fifth, Shephatiah the son of Abital;

4

і четвертий — Орнія, син Фенґіти, і п’ятий — Саватія від Авітали,

5

and the sixth, Ithream, of Eglah, David’s wife. These were born to David in Hebron.

5

і шостий — Єтераама, від Еґли, жінки Давида. Вони народилися в Давида в Хевроні.

6

While there was war between the house of Saul and the house of David, Abner was making himself strong in the house of Saul.

6

І сталося, коли була війна між домом Саула і між домом Давида, то Авенир був тим, хто утримував дім Саула.

7

Now Saul had a concubine whose name was Rizpah, the daughter of Aiah. And Ish-bosheth said to Abner, “Why have you gone in to my father’s concubine?”

7

У Саула була наложниця Ресфа, дочка Яла. І Мемфівостей, син Саула, сказав до Авенира: Як це ти ввійшов до наложниці мого батька?

8

Then Abner was very angry over the words of Ish-bosheth and said, “Am I a dog’s head of Judah? To this day I keep showing steadfast love to the house of Saul your father, to his brothers, and to his friends, and have not given you into the hand of David. And yet you charge me today with a fault concerning a woman.

8

І Авенир дуже розлютився через слова Мемфівостея. І сказав йому Авенир: Хіба я є псячою головою? Сьогодні я вчинив милосердя з домом твого батька Саула, а також з братами і знайомими, і не перейшов до дому Давида, а ти сьогодні шукаєш у мене несправедливості через жінку!

9

God do so to Abner and more also, if I do not accomplish for David what the Lord has sworn to him,

9

Це нехай учинить Бог Авенирові, і це нехай йому додасть, бо так, як поклявся Господь Давидові, так учиню йому в цей день,

10

to transfer the kingdom from the house of Saul and set up the throne of David over Israel and over Judah, from Dan to Beersheba.”

10

щоб забрати царство від дому Саула й підняти престол Давида над Ізраїлем і над Юдою від Дана аж до Вирсавії!

11

And Ish-bosheth could not answer Abner another word, because he feared him.

11

Мемфівостей не зміг більше відповісти Авенирові й слова, тому що боявся його.

12

And Abner sent messengers to David on his behalf,a saying, “To whom does the land belong? Make your covenant with me, and behold, my hand shall be with you to bring over all Israel to you.”

12

І Авенир відразу відіслав послів до Давида в Телам, де він перебував, кажучи: Склади зі мною твій завіт, і ось моя рука з тобою, щоби повернути до тебе весь дім Ізраїля.

13

And he said, “Good; I will make a covenant with you. But one thing I require of you; that is, you shall not see my face unless you first bring Michal, Saul’s daughter, when you come to see my face.”

13

І сказав Давид: Добре, я складу з тобою завіт, тільки я в тебе прошу одну річ, кажучи: Не побачиш мого обличчя, якщо не приведеш Мелхолу, дочку Саула, коли ти прийдеш побачити моє обличчя.

14

Then David sent messengers to Ish-bosheth, Saul’s son, saying, “Give me my wife Michal, for whom I paid the bridal price of a hundred foreskins of the Philistines.”

14

І відіслав Давид послів до Мемфівостея, сина Саула, кажучи: Віддай мені мою жінку Мелхолу, яку я отримав за сто крайніх плотей филистимців!

15

And Ish-bosheth sent and took her from her husband Paltiel the son of Laish.

15

І послав Мемфівостей, і взяв її в її чоловіка, у Фалтіїла, сина Селли.

16

But her husband went with her, weeping after her all the way to Bahurim. Then Abner said to him, “Go, return.” And he returned.

16

Її чоловік ішов з нею, плачучи за нею, аж до Варакіма. І сказав йому Авенир: Іди, повернися! І той повернувся.

17

And Abner conferred with the elders of Israel, saying, “For some time past you have been seeking David as king over you.

17

І промовив Авенир до старійшин Ізраїля, кажучи: Учора й третього дня ви шукали Давида, щоб царював над вами.

18

Now then bring it about, for the Lord has promised David, saying, ‘By the hand of my servant David I will save my people Israel from the hand of the Philistines, and from the hand of all their enemies.’”

18

Тепер же вчиніть, бо Господь говорив до Давида, кажучи: Рукою мого раба Давида спасу Ізраїля з руки филистимців і з руки всіх їхніх ворогів.

19

Abner also spoke to Benjamin. And then Abner went to tell David at Hebron all that Israel and the whole house of Benjamin thought good to do.

19

І заговорив Авенир до вух Веніаміна. І пішов Авенир, щоб говорити до вух Давида в Хевроні все, що милим було в очах Ізраїля і в очах усього дому Веніаміна.

20

When Abner came with twenty men to David at Hebron, David made a feast for Abner and the men who were with him.

20

І прийшов Авенир до Давида в Хеврон, а з ним — двадцять мужів. А Давид зробив бенкет Авенирові та мужам, які з ним.

21

And Abner said to David, “I will arise and go and will gather all Israel to my lord the king, that they may make a covenant with you, and that you may reign over all that your heart desires.” So David sent Abner away, and he went in peace.

21

І промовив Авенир до Давида: Встану і піду, і зберу до мого володаря-царя весь Ізраїль, і складу з тобою завіт, і царюватимеш над усіма, над чим бажає твоя душа. І Давид відіслав Авенира, і він пішов у мирі.

22

Just then the servants of David arrived with Joab from a raid, bringing much spoil with them. But Abner was not with David at Hebron, for he had sent him away, and he had gone in peace.

22

І ось слуги Давида та Йоав приходили з подорожі й несли із собою численну здобич. Авенира не було з Давидом у Хевроні, бо він відіслав його і відпустив у мирі.

23

When Joab and all the army that was with him came, it was told Joab, “Abner the son of Ner came to the king, and he has let him go, and he has gone in peace.”

23

Йоав і все його військо прийшли, і сповістили Йоавові, кажучи: До Давида приходив Авенир, син Нира, і він його відіслав, і той відійшов у мирі.

24

Then Joab went to the king and said, “What have you done? Behold, Abner came to you. Why is it that you have sent him away, so that he is gone?

24

І ввійшов Йоав до царя, і сказав: Що це вчинив ти? Ось до тебе приходив Авенир, тож навіщо ти його відіслав, і він відійшов у мирі.

25

You know that Abner the son of Ner came to deceive you and to know your going out and your coming in, and to know all that you are doing.”

25

Хіба ти не знаєш злоби Авенира, сина Нира, що він прийшов, щоб тебе обманути і пізнати твій вихід і твій вхід, і пізнати все, що ти чиниш?

26

Joab Murders Abner

When Joab came out from David’s presence, he sent messengers after Abner, and they brought him back from the cistern of Sirah. But David did not know about it.

26

І повернувся Йоав від Давида, і відіслав послів за Авениром, і повертають його від джерела Сеірама. А Давид не знав.

27

And when Abner returned to Hebron, Joab took him aside into the midst of the gate to speak with him privately, and there he struck him in the stomach, so that he died, for the blood of Asahel his brother.

27

І повернувся Авенир у Хеврон, і звернув його Йоав на сторону від брами, щоб говорити з ним, роблячи засідку, а там ударив його в живіт, і він помер за кров Асаїла, брата Йоава.

28

Afterward, when David heard of it, he said, “I and my kingdom are forever guiltless before the Lord for the blood of Abner the son of Ner.

28

Після цього почув Давид і сказав: Невинний я і моє царство перед Господом навіки за кров Авенира, сина Нира.

29

May it fall upon the head of Joab and upon all his father’s house, and may the house of Joab never be without one who has a discharge or who is leprous or who holds a spindle or who falls by the sword or who lacks bread!”

29

Нехай зійде вона на голову Йоава і на весь дім його батька, і в домі Йоава хай не переведеться той, хто має хворобливі виділення, і прокажений, хто тримає палицю, і хто поляже від меча, і кому бракує хліба!

30

So Joab and Abishai his brother killed Abner, because he had put their brother Asahel to death in the battle at Gibeon.

30

А Йоав і його брат Авесса зробили засідку на Авенира за те, що він убив Асаїла, їхнього брата, у Ґаваоні на війні.

31

David Mourns Abner

Then David said to Joab and to all the people who were with him, “Tear your clothes and put on sackcloth and mourn before Abner.” And King David followed the bier.

31

І промовив Давид до Йоава і до всього народу, який з ним: Роздеріть ваш одяг і підпережіться мішковиною, і оплакуйте Авенира! І цар Давид ішов за марами.

32

They buried Abner at Hebron. And the king lifted up his voice and wept at the grave of Abner, and all the people wept.

32

І ховають Авенира в Хевроні. Цар підвищив свій голос і заплакав над його гробницею, і весь народ плакав над Авениром.

33

And the king lamented for Abner, saying,
“Should Abner die as a fool dies?

33

І заплакав цар над Авениром, і сказав: Хіба смертю Навала [1] помирає Авенир?

34

Your hands were not bound;
your feet were not fettered;
as one falls before the wicked
you have fallen.”
And all the people wept again over him.

34

Твої руки не були зв’язані, твої ноги — не в колодках. Не прийшов ти, як Навал, ти впав перед синами несправедливості! І весь народ зібрався оплакувати його.

35

Then all the people came to persuade David to eat bread while it was yet day. But David swore, saying, “God do so to me and more also, if I taste bread or anything else till the sun goes down!”

35

І прийшов увесь народ вмовити Давида їсти хліб, коли ще був день, та Давид поклявся, кажучи: Це нехай учинить мені Бог, і це додасть, коли до заходу сонця скуштую хліба чи будь-чого!

36

And all the people took notice of it, and it pleased them, as everything that the king did pleased all the people.

36

І весь народ пізнав, і милим було перед ними все, що зробив цар перед народом.

37

So all the people and all Israel understood that day that it had not been the king’s will to put to death Abner the son of Ner.

37

І пізнав увесь народ і весь Ізраїль у той день, що не від царя вийшов наказ убити Авенира, сина Нира.

38

And the king said to his servants, “Do you not know that a prince and a great man has fallen this day in Israel?

38

І промовив цар до своїх слуг: Хіба ви не знаєте, що великий проводир у цей день упав у Ізраїлі,

39

And I was gentle today, though anointed king. These men, the sons of Zeruiah, are more severe than I. The Lord repay the evildoer according to his wickedness!”

39

і що я сьогодні є родичем і ставлеником царя, а ці мужі, сини Саруї, гірші за мене. Нехай віддасть Господь тому, хто чинить погане, за його злом.

Parallel

English Standard Version

Переклад Турконяка

2 Samuel 3

2 Самуїла 3