English Standard Version

Переклад Куліша та Пулюя

Job’s Final Appeal

“I have made a covenant with my eyes;
how then could I gaze at a virgin?

1

З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.

2

What would be my portion from God above
and my heritage from the Almighty on high?

2

Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?

3

Is not calamity for the unrighteous,
and disaster for the workers of iniquity?

3

Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?

4

Does not he see my ways
and number all my steps?

4

Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?

5

“If I have walked with falsehood
and my foot has hastened to deceit;

5

Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —

6

(Let me be weighed in a just balance,
and let God know my integrity!)

6

То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.

7

if my step has turned aside from the way
and my heart has gone after my eyes,
and if any spot has stuck to my hands,

7

Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,

8

then let me sow, and another eat,
and let what grows for mea be rooted out.

8

Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.

9

“If my heart has been enticed toward a woman,
and I have lain in wait at my neighbor’s door,

9

Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,

10

then let my wife grind for another,
and let others bow down on her.

10

Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.

11

For that would be a heinous crime;
that would be an iniquity to be punished by the judges;

11

Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;

12

for that would be a fire that consumes as far as Abaddon,
and it would burn to the root all my increase.

12

Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.

13

“If I have rejected the cause of my manservant or my maidservant,
when they brought a complaint against me,

13

Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,

14

what then shall I do when God rises up?
When he makes inquiry, what shall I answer him?

14

То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?

15

Did not he who made me in the womb make him?
And did not one fashion us in the womb?

15

Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?

16

“If I have withheld anything that the poor desired,
or have caused the eyes of the widow to fail,

16

Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?

17

or have eaten my morsel alone,
and the fatherless has not eaten of it

17

Чи сам же я з'їдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?

18

(for from my youth the fatherlessb grew up with me as with a father,
and from my mother’s womb I guided the widowc),

18

Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.

19

if I have seen anyone perish for lack of clothing,
or the needy without covering,

19

Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —

20

if his body has not blessed me,d
and if he was not warmed with the fleece of my sheep,

20

Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?

21

if I have raised my hand against the fatherless,
because I saw my help in the gate,

21

Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),

22

then let my shoulder blade fall from my shoulder,
and let my arm be broken from its socket.

22

То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,

23

For I was in terror of calamity from God,
and I could not have faced his majesty.

23

Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.

24

“If I have made gold my trust
or called fine gold my confidence,

24

Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?

25

if I have rejoiced because my wealth was abundant
or because my hand had found much,

25

Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?

26

if I have looked at the sune when it shone,
or the moon moving in splendor,

26

Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,

27

and my heart has been secretly enticed,
and my mouth has kissed my hand,

27

Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?

28

this also would be an iniquity to be punished by the judges,
for I would have been false to God above.

28

Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.

29

“If I have rejoiced at the ruin of him who hated me,
or exulted when evil overtook him

29

Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?

30

(I have not let my mouth sin
by asking for his life with a curse),

30

Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.

31

if the men of my tent have not said,
‘Who is there that has not been filled with his meat?’

31

Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?

32

(the sojourner has not lodged in the street;
I have opened my doors to the traveler),

32

Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.

33

if I have concealed my transgressions as others dof
by hiding my iniquity in my heart,

33

Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,

34

because I stood in great fear of the multitude,
and the contempt of families terrified me,
so that I kept silence, and did not go out of doors —

34

То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.

35

Oh, that I had one to hear me!
(Here is my signature! Let the Almighty answer me!)
Oh, that I had the indictment written by my adversary!

35

О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!

36

Surely I would carry it on my shoulder;
I would bind it on me as a crown;

36

Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;

37

I would give him an account of all my steps;
like a prince I would approach him.

37

Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його*, мов до князя.

38

“If my land has cried out against me
and its furrows have wept together,

38

Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;

39

if I have eaten its yield without payment
and made its owners breathe their last,

39

Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,

40

let thorns grow instead of wheat,
and foul weeds instead of barley.”
The words of Job are ended.

40

То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.

Parallel

English Standard Version

Переклад Куліша та Пулюя

Job 31

Йова 31