English Standard Version

Переклад Куліша та Пулюя

The Vanity of Self-Indulgence

I said in my heart, “Come now, I will test you with pleasure; enjoy yourself.” But behold, this also was vanity.a

1

От і кажу собі в серцї: Дам я тобі покушати радощів, — заживай добра! Аж і се марнота.

2

I said of laughter, “It is mad,” and of pleasure, “What use is it?”

2

Про сьміх сказав я: Дурниця! а про радощі: Що з вас?

3

I searched with my heart how to cheer my body with wine — my heart still guiding me with wisdom — and how to lay hold on folly, till I might see what was good for the children of man to do under heaven during the few days of their life.

3

Подумавши, давай я, підвеселяти себе вином, і, ходючи слїдом за премудростю, придержуватись і сієї дурницї, аж докіль побачу, що гаразд для синів людських, що повинні б вони робити під небом, живучи так недовго на сьвітї.

4

I made great works. I built houses and planted vineyards for myself.

4

Брався я за великі працї: будував будинки, насаджував виноградники,

5

I made myself gardens and parks, and planted in them all kinds of fruit trees.

5

Заводив собі сади й огороди до прогульки, й насадив у них всяке дерево плодове;

6

I made myself pools from which to water the forest of growing trees.

6

Я робив стави — поливати дерева, що росли в гаях у мене;

7

I bought male and female slaves, and had slaves who were born in my house. I had also great possessions of herds and flocks, more than any who had been before me in Jerusalem.

7

Куповав бранцї й бранки, а то були в мене й домовники; були в мене стада буйної й дрібної скотини більш, нїж у всїх, що перше мене були в Ерусалимі;

8

I also gathered for myself silver and gold and the treasure of kings and provinces. I got singers, both men and women, and many concubines,b the delight of the sons of man.

8

Призбірав я собі срібло й золото й скарби з царів і земель; завів у себе сьпіваків і сьпівачок і все, що веселить людей, та всякі музичні прибори.

9

So I became great and surpassed all who were before me in Jerusalem. Also my wisdom remained with me.

9

Я зробивсь великим і богатим, так що переважив усїх, що бували поперед мене в Ерусалимі, а при всьому тому премудрість моя зоставалась у мене.

10

And whatever my eyes desired I did not keep from them. I kept my heart from no pleasure, for my heart found pleasure in all my toil, and this was my reward for all my toil.

10

Чого б нї забажали очі мої, я вволяв їх волю; не уймав мому серцю нїяких радощів; серце бо моє веселилось усїми трудами моїми, й се був мій пай з усїх трудів моїх.

11

Then I considered all that my hands had done and the toil I had expended in doing it, and behold, all was vanity and a striving after wind, and there was nothing to be gained under the sun.

11

Та як поглянув я на все, що мої руки зробили й скільки завдавав я собі клопоту, працюючи, — бачу, що все воно марне, тільки мучить дух, і нїякої з того користї під сонцем.

12

The Vanity of Living Wisely

So I turned to consider wisdom and madness and folly. For what can the man do who comes after the king? Only what has already been done.

12

І завзявсь я міркувати, що воно премудрість і що таке воно дурнота та без'ум; (Що вдїє той, що по царі постане? Вже з давен воно зроблено.)

13

Then I saw that there is more gain in wisdom than in folly, as there is more gain in light than in darkness.

13

І я побачив, що мудрість бере гору над дурнотою, як сьвітло над темрявою:

14

The wise person has his eyes in his head, but the fool walks in darkness. And yet I perceived that the same event happens to all of them.

14

У мудрого очі в голові, а дурний ходить потемки; та пізнав я й те, що суджено долю однаку й сьому й тому.

15

Then I said in my heart, “What happens to the fool will happen to me also. Why then have I been so very wise?” And I said in my heart that this also is vanity.

15

І кажу сам собі; доля дурного, се й моя доля. Про що ж менї було добиватись мудростї? І мусїв сказати сам собі: І се марнота!

16

For of the wise as of the fool there is no enduring remembrance, seeing that in the days to come all will have been long forgotten. How the wise dies just like the fool!

16

Мудрого не будуть споминати вічно, так само як і дурного; в будущинї все забудесь, — і, о горе! мудрий вмірає так само, як і дурний.

17

So I hated life, because what is done under the sun was grievous to me, for all is vanity and a striving after wind.

17

І зробилось менї життє ненавидним, і огидло менї все, що дїється під сонцем; бо все воно марнота й утома духа.

18

The Vanity of Toil

I hated all my toil in which I toil under the sun, seeing that I must leave it to the man who will come after me,

18

І зненавидїв я всю працю мою, що працював під сонцем; бо маю все те зіставити другому, хто постане по менї.

19

and who knows whether he will be wise or a fool? Yet he will be master of all for which I toiled and used my wisdom under the sun. This also is vanity.

19

А хто знає, чи він буде мудрий, чи дурний? Однакже він буде панувати над тим усїм, що я трудом здобував, та показав себе мудрим під сонцем. І ось — марнота!

20

So I turned about and gave my heart up to despair over all the toil of my labors under the sun,

20

І я одвернувся й вговорював моє серце, відречись усього, над чим працював під сонцем;

21

because sometimes a person who has toiled with wisdom and knowledge and skill must leave everything to be enjoyed by someone who did not toil for it. This also is vanity and a great evil.

21

Инший бо працює з розумом, розсудливо й корисно, та й мусить покинути працю свою комусь такому, що не робив нїчого в тому, як коли б воно йому належалось. Се марнота, се річ вельми сумна!

22

What has a man from all the toil and striving of heart with which he toils beneath the sun?

22

Бо що буде чоловікові за всї працї його, що томив себе, й за всю журбу серця свого під сонцем?

23

For all his days are full of sorrow, and his work is a vexation. Even in the night his heart does not rest. This also is vanity.

23

Щодня він журився й побивався, ба й у ночі не було впокою. Чи ж не марнота се?

24

There is nothing better for a person than that he should eat and drink and find enjoymentc in his toil. This also, I saw, is from the hand of God,

24

Не у власті людській і се добро, щоб їсти да пити й насолоджувати душу свою тим, що працею здобув. Я пересьвідчивсь, що й се з руки Божої;

25

for apart from himd who can eat or who can have enjoyment?

25

Бо хто може їсти і вживати без його ласки?

26

For to the one who pleases him God has given wisdom and knowledge and joy, but to the sinner he has given the business of gathering and collecting, only to give to one who pleases God. This also is vanity and a striving after wind.

26

Тому бо, хто вгоден йому, дає він мудрість і знаттє й радощі; а грішному, щоб запобігав, дбав і до купи збірав, а вкінцї зіставив тому, кого Бог вподобав. Тут знов — марнота й утома духа.

Parallel

English Standard Version

Переклад Куліша та Пулюя

Ecclesiastes 2

Екклезіаста 2