English Standard Version

Переклад Куліша та Пулюя

The People Rebel

Then all the congregation raised a loud cry, and the people wept that night.

І піднялась уся громада і зняла галас, і плакали люде всю ту ніч.

And all the people of Israel grumbled against Moses and Aaron. The whole congregation said to them, “Would that we had died in the land of Egypt! Or would that we had died in this wilderness!

2

І нарікали на Мойсея та на Арона всї сини Ізрайлеві, і мовляла до них вся громада: Ой, бодай би ми були померли в Египецькій землї, або коли б погибли в тій пустинї.

3

Why is the Lord bringing us into this land, to fall by the sword? Our wives and our little ones will become a prey. Would it not be better for us to go back to Egypt?”

3

І про що веде нас Господь у цю землю? Щоб полягти від меча, та щоб жінки наші і дїти наші зробилися здобичею? Хиба ж не лучче нам, вернути в Египет?

4

And they said to one another, “Let us choose a leader and go back to Egypt.”

4

І мовляли одно одному: Виберемо собі голову над нами, та й вернемось в Египет?

5

Then Moses and Aaron fell on their faces before all the assembly of the congregation of the people of Israel.

5

І впали Мойсей та Арон на лиця свої ниць перед усією громадою синів Ізрайлевих.

6

And Joshua the son of Nun and Caleb the son of Jephunneh, who were among those who had spied out the land, tore their clothes

6

А Йозуа Нуненко та Калеб Єфуненко, вони із тих, що ходили на розглядини в ту країну, пороздирали на собі одїж,

7

and said to all the congregation of the people of Israel, “The land, which we passed through to spy it out, is an exceedingly good land.

7

І промовили вони до всієї громади синів Ізрайлевих: Земля, що нею переходили ми, щоб розвідати, земля тая дуже, дуже добра.

8

If the Lord delights in us, he will bring us into this land and give it to us, a land that flows with milk and honey.

8

Коли до нас милость Господня, так приведе нас він в цю землю, та й дасть нам її, земля ж ся тече молоком та медом.

9

Only do not rebel against the Lord. And do not fear the people of the land, for they are bread for us. Their protection is removed from them, and the Lord is with us; do not fear them.”

9

Тільки проти Господа не бунтуйтесь; і не лякайтесь людей в тій українї; бо вони будуть хлїбом про нас. Защити в них не стало, а Господь із нами; не лякайтесь їх!

10

Then all the congregation said to stone them with stones. But the glory of the Lord appeared at the tent of meeting to all the people of Israel.

10

І сказала вся громада, щоб каміннєм побити їх. Тодї обявилась слава Господня в соборному наметї перед усїма синами Ізрайлевими.

11

And the Lord said to Moses, “How long will this people despise me? And how long will they not believe in me, in spite of all the signs that I have done among them?

11

І рече Господь Мойсейові. А докіль ще буде зневажати мене сей люд, і докіль ще не мати муть вони віри менї на всї знамена що я сотворив їх між ними?

12

I will strike them with the pestilence and disinherit them, and I will make of you a nation greater and mightier than they.”

12

Вдарю на них мором і вигублю їх; і зроблю тебе народом, більшим і потужніщим як вони.

13

Moses Intercedes for the People

But Moses said to the Lord, “Then the Egyptians will hear of it, for you brought up this people in your might from among them,

13

І промовив Мойсей до Господа: Почують се Египтяне; бо потугою твоєю випровадив єси люд сей зміж них;

14

and they will tell the inhabitants of this land. They have heard that you, O Lord, are in the midst of this people. For you, O Lord, are seen face to face, and your cloud stands over them and you go before them, in a pillar of cloud by day and in a pillar of fire by night.

14

І скажуть осадникам сієї країни, вони ж чули, що ти, Господе, посеред люду свого, що тебе, Господе, око в око бачять вони, та що хмара твоя стоїть над ними, і в хмаряному стовпі ти сам ідеш поперед ними за дня, в стовпі поломяному в ночі.

15

Now if you kill this people as one man, then the nations who have heard your fame will say,

15

А вбєш ти люд сей, як одного чоловіка, тодї й говорити муть народи, що чували про славу твою, кажучи:

16

‘It is because the Lord was not able to bring this people into the land that he swore to give to them that he has killed them in the wilderness.’

16

Тому повбивав Господь їх у степу, що не здолїв привести люд сей в ту землю, що про неї клявся їм.

17

And now, please let the power of the Lord be great as you have promised, saying,

17

Нехай же оце возвеличиться сила твоя, Господе, як обітував єси словами:

18

‘The Lord is slow to anger and abounding in steadfast love, forgiving iniquity and transgression, but he will by no means clear the guilty, visiting the iniquity of the fathers on the children, to the third and the fourth generation.’

18

Господь повільний до гнїву і великий милостю, прощає провину й переступи, хоч не вважає безвинним винуватого, карає провину батьківську на синах у третьому й четвертому колїнї.

19

Please pardon the iniquity of this people, according to the greatness of your steadfast love, just as you have forgiven this people, from Egypt until now.”

19

Прости ж провину люду сього по великому милосердю твому, так як простив єси людові сьому від Египту аж досї!

20

God Promises Judgment

Then the Lord said, “I have pardoned, according to your word.

20

І рече Господь: Прощаю по слову твому.

21

But truly, as I live, and as all the earth shall be filled with the glory of the Lord,

21

Но все таки, так існо, як я живий, сповниться вся земля славою Господньою;

22

none of the men who have seen my glory and my signs that I did in Egypt and in the wilderness, and yet have put me to the test these ten times and have not obeyed my voice,

22

Всї ж люде ті, що вбачали славу мою і знамення мої, що я сотворив їх у Египтї і в степу, і спокушували мене десять раз і не слухали голосу мого,

23

shall see the land that I swore to give to their fathers. And none of those who despised me shall see it.

23

Вони не побачять землї, що про неї клявсь я батькам їх, всї, що зневажили мене, не бачити муть її.

24

But my servant Caleb, because he has a different spirit and has followed me fully, I will bring into the land into which he went, and his descendants shall possess it.

24

Но слугу мого Калеба, в котрого дух инший, і котрий пійшов за мною, приведу в землю, до якої сам він ходив, і внаслїдує її насїннє його.

25

Now, since the Amalekites and the Canaanites dwell in the valleys, turn tomorrow and set out for the wilderness by the way to the Red Sea.”

25

Амаликії ж та Канаанїї живуть у долинї; завтра обернїтесь і рушайте в степ по дорозї до Червоного моря.

26

And the Lord spoke to Moses and to Aaron, saying,

26

І рече Господь Мойсейові й Аронові:

27

“How long shall this wicked congregation grumble against me? I have heard the grumblings of the people of Israel, which they grumble against me.

27

Як довго терпіти менї сю ледачу громаду, що нарікає на мене? Чув я наріканнє синів Ізраїля, котрим дорікають менї.

28

Say to them, ‘As I live, declares the Lord, what you have said in my hearing I will do to you:

28

Скажи їм: Як жив я, мовить Господь: як мовляли ви в слухи менї, так і зроблю з вами.

29

your dead bodies shall fall in this wilderness, and of all your number, listed in the census from twenty years old and upward, who have grumbled against me,

29

В пустинї сїй поляжуть ваші трупи, всї перелїчені ваші по всїй вашій лїчбі, од двайцяти років і старше, що нарікали на мене.

30

not one shall come into the land where I swore that I would make you dwell, except Caleb the son of Jephunneh and Joshua the son of Nun.

30

Опріч Калеба Єфуненка та Йозуи Нуненка не увійдете ви в землю, котру оддати вам на оселю я, піднявши руку мою, клявся: приведу вас у неї.

31

But your little ones, who you said would become a prey, I will bring in, and they shall know the land that you have rejected.

31

Дїточок же ваших, про котрих ви мовляли, що здобичею вони будуть, їх приведу туди, нехай пізнають землю, котрою ви гордували.

32

But as for you, your dead bodies shall fall in this wilderness.

32

Ви ж поляжете трупом в сьому степу;

33

And your children shall be shepherds in the wilderness forty years and shall suffer for your faithlessness, until the last of your dead bodies lies in the wilderness.

33

А дїти ваші будуть попасати в пустинї сорок років і носити блудування ваші, покіль не поляжете всї трупом у степу.

34

According to the number of the days in which you spied out the land, forty days, a year for each day, you shall bear your iniquity forty years, and you shall know my displeasure.’

34

По лїчбі сорока днїв, що ходили ви в землю на розвідини, ви понесете кару за гріхи ваші сорок років, один рік за один день, щоб ви зрозуміли, що се значить, як я одвернусь від вас.

35

I, the Lord, have spoken. Surely this will I do to all this wicked congregation who are gathered together against me: in this wilderness they shall come to a full end, and there they shall die.”

35

Сам я, Господь, говорю і зроблю так з ледачою сією громадою, що встала проти мене! У степу сьому вони погибнуть і помруть.

36

And the men whom Moses sent to spy out the land, who returned and made all the congregation grumble against him by bringing up a bad report about the land —

36

І чоловіки, що посилав їх Мойсей на розвідини в ту землю, і що вернувшись, рознесли погану поголоску про сю землю, і довели цїлу громаду до нарікання на мене.

37

the men who brought up a bad report of the land — died by plague before the Lord.

37

Ті мужі, що рознесли погану поголоску про землю, померли від пошестї перед Господом.

38

Of those men who went to spy out the land, only Joshua the son of Nun and Caleb the son of Jephunneh remained alive.

38

Но Йозуа Нуненко та Калеб Єфуненко зостались живими із тих чоловіків, що ходили на провідки землї.

39

Israel Defeated in Battle

When Moses told these words to all the people of Israel, the people mourned greatly.

39

І як промовив Мойсей слова ті до всїх синів Ізрайлевих, то сумували люде вельми.

40

And they rose early in the morning and went up to the heights of the hill country, saying, “Here we are. We will go up to the place that the Lord has promised, for we have sinned.”

40

І вставши вранцї, щоб зійти на верховини гір, казали: Ось ми ту і рушимо до того місця, про яке казав Господь; бо ми провинили.

41

But Moses said, “Why now are you transgressing the command of the Lord, when that will not succeed?

41

І каже Мойсей: Чого ви хочете переступити слово Господнє? Не вдасться бо вам!

42

Do not go up, for the Lord is not among you, lest you be struck down before your enemies.

42

Не рушайте в гори, бо нема Господа між вами; а то побють вас вороги ваші;

43

For there the Amalekites and the Canaanites are facing you, and you shall fall by the sword. Because you have turned back from following the Lord, the Lord will not be with you.”

43

Бо там Амелекії та Канаанїї перед вами, і поляжете від меча їх. Ви одвернулись від Господа; тому не буде Господь з вами.

44

But they presumed to go up to the heights of the hill country, although neither the ark of the covenant of the Lord nor Moses departed out of the camp.

44

Та з'осьмілились вони піднятись на гірські верховини; тільки скриня завіту Господнього і Мойсей не рушили із табору. І зійшли з гори Амалекії та Канаанїї, що жили на тих горах, та й побили їх, і загнали аж до Горми.

Parallel

English Standard Version

Переклад Куліша та Пулюя

Numbers 14

Числа 14