English Standard Version

Переклад Огієнка

Timothy Joins Paul and Silas

Paula came also to Derbe and to Lystra. A disciple was there, named Timothy, the son of a Jewish woman who was a believer, but his father was a Greek.

1

І прибув він у Де́рвію й Лі́стру. І ото був там один учень, на ім'я́ Тимофій, син наве́рненої однієї юде́янки, а ба́тько був ге́ллен.

2

He was well spoken of by the brothersb at Lystra and Iconium.

2

Добре свідо́цтво про нього давали брати, що були в Лі́стрі та в Іконі́ї.

3

Paul wanted Timothy to accompany him, and he took him and circumcised him because of the Jews who were in those places, for they all knew that his father was a Greek.

3

Павло захотів його взяти з собою, — і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був ге́ллен.

4

As they went on their way through the cities, they delivered to them for observance the decisions that had been reached by the apostles and elders who were in Jerusalem.

4

Як міста ж перехо́дили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постано́ви, які видали в Єрусалимі апо́столи та старші.

5

So the churches were strengthened in the faith, and they increased in numbers daily.

5

А Церкви́ змі́цнювалися в вірі, і щоденно зростали кі́лькістю.

6

The Macedonian Call

And they went through the region of Phrygia and Galatia, having been forbidden by the Holy Spirit to speak the word in Asia.

6

А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну гала́тську.

7

And when they had come up to Mysia, they attempted to go into Bithynia, but the Spirit of Jesus did not allow them.

7

Дійшовши ж до Мі́зії, хотіли піти до Віті́нії, та їм не дозволив Дух Ісусів.

8

So, passing by Mysia, they went down to Troas.

8

Обминувши ж Мі́зію, прибули́ до Троа́ди.

9

And a vision appeared to Paul in the night: a man of Macedonia was standing there, urging him and saying, “Come over to Macedonia and help us.”

9

І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македо́нянин став перед ним і благав його, кажучи: „Прийди в Македо́нію, і нам поможи!“

10

And when Paulc had seen the vision, immediately we sought to go on into Macedonia, concluding that God had called us to preach the gospel to them.

10

Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македо́нію, зрозумівши, що Госпо́дь нас покликав звіщати їм Єва́нгелію.

11

The Conversion of Lydia

So, setting sail from Troas, we made a direct voyage to Samothrace, and the following day to Neapolis,

11

Тож відпливши з Троа́ди, прибули́ ми навпрост у Самотра́кію, а другого дня до Неа́поля,

12

and from there to Philippi, which is a leading city of thed district of Macedonia and a Roman colony. We remained in this city some days.

12

звідтіля ж у Фили́пи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули́ ми в цім місті днів кілька.

13

And on the Sabbath day we went outside the gate to the riverside, where we supposed there was a place of prayer, and we sat down and spoke to the women who had come together.

13

Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звича́єм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посхо́дились.

14

One who heard us was a woman named Lydia, from the city of Thyatira, a seller of purple goods, who was a worshiper of God. The Lord opened her heart to pay attention to what was said by Paul.

14

Прислуха́лася й жінка одна, що звалася Лі́дія, купчиха кармази́ном з міста Тіяті́р, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.

15

And after she was baptized, and her household as well, she urged us, saying, “If you have judged me to be faithful to the Lord, come to my house and stay.” And she prevailed upon us.

15

А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: „Якщо ви признали, що вірна я Господе́ві, то прийдіть до госпо́ди моєї й живіть“. І змусила нас.

16

Paul and Silas in Prison

As we were going to the place of prayer, we were met by a slave girl who had a spirit of divination and brought her owners much gain by fortune-telling.

16

І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служни́ця одна, що мала віщу́нського духа, яка ворожби́тством давала великий прибу́ток панам своїм.

17

She followed Paul and us, crying out, “These men are servants of the Most High God, who proclaim to you the way of salvation.”

17

Вона йшла слідкома́ за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: „Оці люди — це раби Всеви́шнього Бога, що вам провіщають дорогу спасі́ння!“

18

And this she kept doing for many days. Paul, having become greatly annoyed, turned and said to the spirit, “I command you in the name of Jesus Christ to come out of her.” And it came out that very hour.

18

І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: „У Ім'я́ Ісуса Христа велю я тобі — вийди з неї!“ І того ча́су той вийшов.

19

But when her owners saw that their hope of gain was gone, they seized Paul and Silas and dragged them into the marketplace before the rulers.

19

А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибу́ток, схопи́ли Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старши́х.

20

And when they had brought them to the magistrates, they said, “These men are Jews, and they are disturbing our city.

20

Коли ж їх привели́ до начальників, то сказали: „Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,

21

They advocate customs that are not lawful for us as Romans to accept or practice.”

21

і навчають звича́їв, яких нам, римля́нам, не годиться приймати, ані вико́нувати“.

22

The crowd joined in attacking them, and the magistrates tore the garments off them and gave orders to beat them with rods.

22

І на́товп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх рі́зками сі́кти.

23

And when they had inflicted many blows upon them, they threw them into prison, ordering the jailer to keep them safely.

23

І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозо́рцеві, щоб їх пильно стеріг.

24

Having received this order, he put them into the inner prison and fastened their feet in the stocks.

24

Одержавши такого нака́за, той їх повкида́в до внутрішньої в'язниці, а їхні но́ги забив у коло́ди.

25

The Philippian Jailer Converted

About midnight Paul and Silas were praying and singing hymns to God, and the prisoners were listening to them,

25

А півні́чної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'я́знені слухали їх.

26

and suddenly there was a great earthquake, so that the foundations of the prison were shaken. And immediately all the doors were opened, and everyone’s bonds were unfastened.

26

І ось на́гло повстало велике трясі́ння землі, аж основи в'язни́чні були захита́лися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайда́ни з усіх поспада́ли.

27

When the jailer woke and saw that the prison doors were open, he drew his sword and was about to kill himself, supposing that the prisoners had escaped.

27

Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'я́знені.

28

But Paul cried with a loud voice, “Do not harm yourself, for we are all here.”

28

А Павло́ скрикнув голосом гучни́м, говорячи: „Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!“

29

And the jailere called for lights and rushed in, and trembling with fear he fell down before Paul and Silas.

29

Зажадавши ж той світла, уско́чив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.

30

Then he brought them out and said, “Sirs, what must I do to be saved?”

30

І вивів їх звідти й спитав: „Добро́дії! Що треба робити мені, щоб спасти́ся?“

31

And they said, “Believe in the Lord Jesus, and you will be saved, you and your household.”

31

А вони відказали: „Віруй в Господа Ісуса, — і будеш спасе́ний ти сам та твій дім“.

32

And they spoke the word of the Lord to him and to all who were in his house.

32

І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.

33

And he took them the same hour of the night and washed their wounds; and he was baptized at once, he and all his family.

33

І сторож забрав їх того ж ча́су вночі, їхні рани обмив, — і охристився негайно він сам та його всі домашні.

34

Then he brought them up into his house and set food before them. And he rejoiced along with his entire household that he had believed in God.

34

І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.

35

But when it was day, the magistrates sent the police, saying, “Let those men go.”

35

А коли настав день, то прислали начальники слугполіційних, наказуючи: „Відпусти тих людей!“

36

And the jailer reported these words to Paul, saying, “The magistrates have sent to let you go. Therefore come out now and go in peace.”

36

І сказав той в'язничний дозорець слова́ ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. „Отож, вийдіть тепер та й з ми́ром ідіть!“

37

But Paul said to them, “They have beaten us publicly, uncondemned, men who are Roman citizens, and have thrown us into prison; and do they now throw us out secretly? No! Let them come themselves and take us out.”

37

А Павло відказав їм: „Нас, римля́н, незасуджених, рі́зками сікли прилю́дно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі при́йдуть, та й виведуть нас!“

38

The police reported these words to the magistrates, and they were afraid when they heard that they were Roman citizens.

38

Ці ж слова поліційні слуги доне́сли начальникам. А ті налякались, почувши, що римля́ни вони.

39

So they came and apologized to them. And they took them out and asked them to leave the city.

39

І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.

40

So they went out of the prison and visited Lydia. And when they had seen the brothers, they encouraged them and departed.

40

І, вийшовши з в'язниці, прибули́ вони до Лі́дії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.

Parallel

English Standard Version

Переклад Огієнка

Acts 16

Дії 16