English Standard Version

Переклад Турконяка

Timothy Joins Paul and Silas

Paula came also to Derbe and to Lystra. A disciple was there, named Timothy, the son of a Jewish woman who was a believer, but his father was a Greek.

1

Прибув він до Дервії і Лістри. І ось був тут один учень на ім’я Тимофій, син жінки-юдейки, яка повірила, і батька грека.

2

He was well spoken of by the brothersb at Lystra and Iconium.

2

Про нього добре свідчили ті брати, які були в Лістрі та Іконії.

3

Paul wanted Timothy to accompany him, and he took him and circumcised him because of the Jews who were in those places, for they all knew that his father was a Greek.

3

Павло забажав, щоб він ішов з ним, тож узяв і обрізав його через юдеїв, які були в тих місцевостях, бо всі знали, що його батько був грек.

4

As they went on their way through the cities, they delivered to them for observance the decisions that had been reached by the apostles and elders who were in Jerusalem.

4

Коли вони переходили через міста, то передавали братам зберігати постанови, які схвалили в Єрусалимі апостоли і старші.

5

So the churches were strengthened in the faith, and they increased in numbers daily.

5

Церкви ж зміцнювалися у вірі та щодня кількісно зростали.

6

The Macedonian Call

And they went through the region of Phrygia and Galatia, having been forbidden by the Holy Spirit to speak the word in Asia.

6

Вони пройшли через Фригію і Галатійську країну, оскільки Святий Дух заборонив їм звіщати слово в Азії,

7

And when they had come up to Mysia, they attempted to go into Bithynia, but the Spirit of Jesus did not allow them.

7

а дійшовши до Мисії, вони намагалися піти до Витинії, та Дух Ісуса їм не дозволив.

8

So, passing by Mysia, they went down to Troas.

8

Перейшовши через Мисію, вони прибули до Троади.

9

And a vision appeared to Paul in the night: a man of Macedonia was standing there, urging him and saying, “Come over to Macedonia and help us.”

9

І вночі з’явилося Павлові видіння: якийсь чоловік, македонець, стояв і благав його, закликаючи: Прийди до Македонії, допоможи нам!

10

And when Paulc had seen the vision, immediately we sought to go on into Macedonia, concluding that God had called us to preach the gospel to them.

10

Коли побачив він те видіння, ми відразу постаралися піти до Македонії, зрозумівши, що Бог покликав нас благовістити їм.

11

The Conversion of Lydia

So, setting sail from Troas, we made a direct voyage to Samothrace, and the following day to Neapolis,

11

Відпливши з Троади, ми прибули до Самотракії, а наступного дня — до Неаполя;

12

and from there to Philippi, which is a leading city of thed district of Macedonia and a Roman colony. We remained in this city some days.

12

звідти — до Филип — міста-колонії, що є першою частиною Македонії. У тому місті ми перебували декілька днів.

13

And on the Sabbath day we went outside the gate to the riverside, where we supposed there was a place of prayer, and we sat down and spoke to the women who had come together.

13

А в суботу вийшли за браму до річки, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, говорили до жінок, які зібралися.

14

One who heard us was a woman named Lydia, from the city of Thyatira, a seller of purple goods, who was a worshiper of God. The Lord opened her heart to pay attention to what was said by Paul.

14

І слухала одна жінка на ім’я Лідія, продавщиця кармазину з міста Тиятир, яка шанувала Бога. Господь відкрив їй серце, аби сприймати те, що говорив Павло.

15

And after she was baptized, and her household as well, she urged us, saying, “If you have judged me to be faithful to the Lord, come to my house and stay.” And she prevailed upon us.

15

Коли охрестилася вона та її дім, то просила, кажучи: Якщо ви вважаєте мене вірною Господу, то прийдіть у мій дім, та й живіть! І змусила нас.

16

Paul and Silas in Prison

As we were going to the place of prayer, we were met by a slave girl who had a spirit of divination and brought her owners much gain by fortune-telling.

16

І сталося, як ішли ми на молитву, зустріла нас одна рабиня, яка мала дух віщуна; віщуючи, вона приносила великий прибуток своїм господарям.

17

She followed Paul and us, crying out, “These men are servants of the Most High God, who proclaim to you the way of salvation.”

17

Вона йшла слідом за Павлом і за нами й кричала, вигукуючи: Ці люди — раби Бога Всевишнього, вони провіщають вам шлях спасіння!

18

And this she kept doing for many days. Paul, having become greatly annoyed, turned and said to the spirit, “I command you in the name of Jesus Christ to come out of her.” And it came out that very hour.

18

Вона робила це багато днів. Тож надокучило [це] Павлові, і він, обернувшись, сказав духові: Наказую тобі Ім’ям Ісуса Христа — вийди з неї! І він вийшов у той же час.

19

But when her owners saw that their hope of gain was gone, they seized Paul and Silas and dragged them into the marketplace before the rulers.

19

Її пани, побачивши, що пропала надія на їхній заробіток, взяли Павла і Силу та потягли на майдан, до влади;

20

And when they had brought them to the magistrates, they said, “These men are Jews, and they are disturbing our city.

20

провівши їх до воєвод, вони сказали: Ці люди, будучи юдеями, бунтують наше місто

21

They advocate customs that are not lawful for us as Romans to accept or practice.”

21

і навчають звичаїв, котрих нам, римлянам, не годиться ні переймати, ні виконувати!

22

The crowd joined in attacking them, and the magistrates tore the garments off them and gave orders to beat them with rods.

22

І юрба напала на них, а воєводи, подерши на них одяг, наказали бити їх палицями.

23

And when they had inflicted many blows upon them, they threw them into prison, ordering the jailer to keep them safely.

23

Тож завдавши їм багато побоїв, посадили у в’язницю, давши вказівку в’язничному сторожеві пильно їх охороняти.

24

Having received this order, he put them into the inner prison and fastened their feet in the stocks.

24

Він, діставши таку вказівку, засадив їх до внутрішньої темниці й забив їхні ноги в колодки.

25

The Philippian Jailer Converted

About midnight Paul and Silas were praying and singing hymns to God, and the prisoners were listening to them,

25

Опівночі Павло й Сила, молячись, співом прославляли Бога, а в’язні слухали їх.

26

and suddenly there was a great earthquake, so that the foundations of the prison were shaken. And immediately all the doors were opened, and everyone’s bonds were unfastened.

26

Раптом стався великий землетрус, аж порушилася основа в’язниці; враз повідчинялися всі двері, і з усіх поспадали кайдани.

27

When the jailer woke and saw that the prison doors were open, he drew his sword and was about to kill himself, supposing that the prisoners had escaped.

27

А коли прокинувся сторож в’язниці й побачив, що двері в’язниці відчинено, витягнув меча і хотів себе вбити, думаючи, що в’язні повтікали.

28

But Paul cried with a loud voice, “Do not harm yourself, for we are all here.”

28

Та Павло закричав сильним голосом, гукаючи: Не заподій собі ніякого зла, бо всі ми тут!

29

And the jailere called for lights and rushed in, and trembling with fear he fell down before Paul and Silas.

29

Той, попросивши світла, вскочив і, тремтячи, припав до Павла та Сили,

30

Then he brought them out and said, “Sirs, what must I do to be saved?”

30

і, вивівши їх надвір, запитав: Добродії, що потрібно мені робити, аби спастися?

31

And they said, “Believe in the Lord Jesus, and you will be saved, you and your household.”

31

А вони сказали: Віруй у Господа Ісуса [Христа] — і спасешся ти та твій дім!

32

And they spoke the word of the Lord to him and to all who were in his house.

32

І говорили йому Господнє Слово й усім, хто в його домі.

33

And he took them the same hour of the night and washed their wounds; and he was baptized at once, he and all his family.

33

І забравши їх тієї ж пори ночі, обмив їхні рани і тут же охрестився сам і вся його родина.

34

Then he brought them up into his house and set food before them. And he rejoiced along with his entire household that he had believed in God.

34

Завівши їх до хати, запросив до столу і радів з усім своїм домом, що повірив у Бога.

35

But when it was day, the magistrates sent the police, saying, “Let those men go.”

35

Коли ж настав день, воєводи послали виконавців сказати: Відпусти цих людей!

36

And the jailer reported these words to Paul, saying, “The magistrates have sent to let you go. Therefore come out now and go in peace.”

36

І сторож в’язниці переказав ці слова Павлові: Воєводи прислали наказ вас відпустити. Тож виходьте тепер і йдіть з миром.

37

But Paul said to them, “They have beaten us publicly, uncondemned, men who are Roman citizens, and have thrown us into prison; and do they now throw us out secretly? No! Let them come themselves and take us out.”

37

Але Павло відповів їм: Нас, римських громадян, прилюдно побито, без суду посаджено у в’язницю, а тепер таємно виводять нас? Ні, хай самі прийдуть і виведуть нас!

38

The police reported these words to the magistrates, and they were afraid when they heard that they were Roman citizens.

38

Ці слова виконавці сповістили воєводам. Ті ж, почувши, що вони римські громадяни, налякалися,

39

So they came and apologized to them. And they took them out and asked them to leave the city.

39

тож прийшли, попросили їх вийти і, вивівши, благали піти з міста.

40

So they went out of the prison and visited Lydia. And when they had seen the brothers, they encouraged them and departed.

40

Вийшовши із в’язниці, вони прибули до Лідії і, побачивши братів, потішили [їх], та й пішли.

Parallel

English Standard Version

Переклад Турконяка

Acts 16

Дії 16