Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
English Standard Version
Переклад Огієнка
Paul in Macedonia and Greece
After the uproar ceased, Paul sent for the disciples, and after encouraging them, he said farewell and departed for Macedonia.
After the uproar ceased, Paul sent for the disciples, and after encouraging them, he said farewell and departed for Macedonia.
А як за́колот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македо́нію.
When he had gone through those regions and had given them much encouragement, he came to Greece.
Перейшовши ж ті сто́рони та підбадьо́ривши їх довгим словом, прибув до Гелла́ди,
і прожив там три місяці. А як він захотів був відпли́нути в Си́рію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.
Sopater the Berean, son of Pyrrhus, accompanied him; and of the Thessalonians, Aristarchus and Secundus; and Gaius of Derbe, and Timothy; and the Asians, Tychicus and Trophimus.
Ра́зом із ним пішов Со́патер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солу́ня, і Гай дерв'яни́н, і Тимофій, а з азійців — Ти́хик та Трохим.
These went on ahead and were waiting for us at Troas,
Вони відбули́ напере́д, і нас дожидали в Троаді.
but we sailed away from Philippi after the days of Unleavened Bread, and in five days we came to them at Troas, where we stayed for seven days.
А ми відпливли́ із Филипів по святах Опрі́сноків, і прибули́ днів за п'ять у Троа́ду до них, де сім день прожили́.
Eutychus Raised from the Dead
On the first day of the week, when we were gathered together to break bread, Paul talked with them, intending to depart on the next day, and he prolonged his speech until midnight.
On the first day of the week, when we were gathered together to break bread, Paul talked with them, intending to depart on the next day, and he prolonged his speech until midnight.
А дня першого в тижні, як учні зібралися на лама́ння хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до пі́вночі.
There were many lamps in the upper room where we were gathered.
А в го́рниці, де зібралися ми, було багато світел.
And a young man named Eutychus, sitting at the window, sank into a deep sleep as Paul talked still longer. And being overcome by sleep, he fell down from the third story and was taken up dead.
Юнак же один, Євти́х на ім'я́, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитну́вся, і додолу упав із третього поверху, — і підняли́ його мертвого.
But Paul went down and bent over him, and taking him in his arms, said, “Do not be alarmed, for his life is in him.”
Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: „Заспокойтесь, бо душа його в ньому!“
And when Paul had gone up and had broken bread and eaten, he conversed with them a long while, until daybreak, and so departed.
А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бе́сіду довго точив, — аж до до́світку, потім відбув.
And they took the youth away alive, and were not a little comforted.
А хлопця живим привели́, — і зраділи немало.
But going ahead to the ship, we set sail for Assos, intending to take Paul aboard there, for so he had arranged, intending himself to go by land.
А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли́, щоб звідти забрати Павла, — бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.
And when he met us at Assos, we took him on board and went to Mitylene.
А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули́ в Мітіле́ну.
І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпро́ти Хіо́су, а другого дня припливли́ до Само́су, наступного ж ми прибули́ до Мілету.
For Paul had decided to sail past Ephesus, so that he might not have to spend time in Asia, for he was hastening to be at Jerusalem, if possible, on the day of Pentecost.
Бо Павло захотів поминути Ефе́с, щоб йому не бари́тися в Азії, бо він ква́пився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.
Paul Speaks to the Ephesian Elders
Now from Miletus he sent to Ephesus and called the elders of the church to come to him.
Now from Miletus he sent to Ephesus and called the elders of the church to come to him.
А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.
And when they came to him, he said to them:
“You yourselves know how I lived among you the whole time from the first day that I set foot in Asia,
“You yourselves know how I lived among you the whole time from the first day that I set foot in Asia,
І, як до нього вони прибули́, він промовив до них: „Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебува́в,
serving the Lord with all humility and with tears and with trials that happened to me through the plots of the Jews;
і служив Господе́ві з усією покорою, і з рясни́ми слізьми́ та напа́стями, що спіткали мене від юдейської змови,
how I did not shrink from declaring to you anything that was profitable, and teaching you in public and from house to house,
як нічо́го кори́сного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в дома́х.
І я сві́дчив юдеям та ге́лленам, щоб вони перед Богом покаялись, та вві́рували в Господа нашого Ісуса Христа.
І ось тепер, побуджений Духом, подаю́сь я в Єрусалим, не ві́даючи, що там трапитись має мені,
except that the Holy Spirit testifies to me in every city that imprisonment and afflictions await me.
тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайда́ни та муки чекають мене.
But I do not account my life of any value nor as precious to myself, if only I may finish my course and the ministry that I received from the Lord Jesus, to testify to the gospel of the grace of God.
Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчи́ти доро́гу свою та служі́ння, яке я оде́ржав від Господа Ісуса, — щоб засві́дчити Єва́нгелію благода́ті Божої.
And now, behold, I know that none of you among whom I have gone about proclaiming the kingdom will see my face again.
І ось я знаю тепер, що обличчя мого́ більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже.
Therefore I testify to you this day that I am innocent of the blood of all,
Тому́ дня сьогоднішнього вам свідку́ю, що я чистий від крови всіх,
for I did not shrink from declaring to you the whole counsel of God.
бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!
Пильнуйте себе та всієї ота́ри, в якій Святий Дух вас поставив єпи́скопами, щоб пасти́ Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.
I know that after my departure fierce wolves will come in among you, not sparing the flock;
Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть.
and from among your own selves will arise men speaking twisted things, to draw away the disciples after them.
Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекру́чене, аби тільки учнів тягну́ти за собою.
Therefore be alert, remembering that for three years I did not cease night or day to admonish every one with tears.
Тому́ то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безпере́стань навчав зо слізьми́ ось три роки.
And now I commend you to God and to the word of his grace, which is able to build you up and to give you the inheritance among all those who are sanctified.
А тепер доручаю вас Богові та слову благода́ті Його, Який має силу будувати та дати спа́дщину, серед усіх освячених.
I coveted no one’s silver or gold or apparel.
Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав.
You yourselves know that these hands ministered to my necessities and to those who were with me.
Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.
In all things I have shown you that by working hard in this way we must help the weak and remember the words of the Lord Jesus, how he himself said, ‘It is more blessed to give than to receive.’”
Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слаби́м, та пам'ятати слова́ Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: „Блаже́нніше давати, ніж брати!“
And when he had said these things, he knelt down and prayed with them all.
Проказавши ж оце, він навко́лішки впав, та й із ними всіма́ помолився.
And there was much weeping on the part of all; they embraced Paul and kissed him,
І знявсь між усіма́ плач великий, і вони припадали на Па́влову шию, і його цілували.