Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
English Standard Version
Переклад Хоменка
And looking intently at the council, Paul said, “Brothers, I have lived my life before God in all good conscience up to this day.”
Поглянувши на синедріон, Павло мовив: «Мужі брати, я по цей день цілком за добрим сумлінням поводився перед Богом.»
And the high priest Ananias commanded those who stood by him to strike him on the mouth.
Аж тут первосвященик Ананія велів тим, що стояли біля нього, бити його по устах.
Then Paul said to him, “God is going to strike you, you whitewashed wall! Are you sitting to judge me according to the law, and yet contrary to the law you order me to be struck?”
Тоді Павло сказав до нього: «Бог тебе буде бити, стіно побілена! Як? Ти сидиш, щоб мене судити за законом, і наперекір законові велиш мене бити?»
Those who stood by said, “Would you revile God’s high priest?”
Присутні ж сказали: «Ти зневажаєш Божого первосвященика!»
And Paul said, “I did not know, brothers, that he was the high priest, for it is written, ‘You shall not speak evil of a ruler of your people.’”
А Павло мовив: «Не знав я, брати, що то первосвященик; написано бо: Ти не будеш говорити зле проти начальника твого народу.»
Now when Paul perceived that one part were Sadducees and the other Pharisees, he cried out in the council, “Brothers, I am a Pharisee, a son of Pharisees. It is with respect to the hope and the resurrection of the dead that I am on trial.”
Павло ж знаючи, що одна частина (ради) складалася з садукеїв, а друга з фарисеїв, кликнув у синедріоні: «Мужі брати! Я фарисей, син фарисеїв. За надію у воскресіння мертвих мене судять!»
And when he had said this, a dissension arose between the Pharisees and the Sadducees, and the assembly was divided.
Як тільки він це мовив, виникла незгода між фарисеями та садукеями, і розкололися збори;
For the Sadducees say that there is no resurrection, nor angel, nor spirit, but the Pharisees acknowledge them all.
бо садукеї кажуть, що нема воскресіння ні ангела, ні духа, а фарисеї визнають одне і друге.
Then a great clamor arose, and some of the scribes of the Pharisees’ party stood up and contended sharply, “We find nothing wrong in this man. What if a spirit or an angel spoke to him?”
І зчинився великий галас. Деякі книжники з групи фарисеїв, підвівшися, твердо заявили: «Ми не знаходимо нічого злого в цьому чоловіці; а що, як до нього говорив дух або ангел?»
And when the dissension became violent, the tribune, afraid that Paul would be torn to pieces by them, commanded the soldiers to go down and take him away from among them by force and bring him into the barracks.
Через те ж, що спір ставав дедалі більший, тисяцький, боячися, щоб вони не розірвали Павла, звелів загонові зійти і вирвати його з-поміж них і відвести в твердиню.
The following night the Lord stood by him and said, “Take courage, for as you have testified to the facts about me in Jerusalem, so you must testify also in Rome.”
А наступної ночі Господь став перед ним і мовив: «Бадьорся! Як ти свідчив про мене в Єрусалимі, так свідчитимеш і в Римі.»
A Plot to Kill Paul
When it was day, the Jews made a plot and bound themselves by an oath neither to eat nor drink till they had killed Paul.
When it was day, the Jews made a plot and bound themselves by an oath neither to eat nor drink till they had killed Paul.
Коли настав день, деякі з юдеїв, скликавши збори, урочисто склали клятву, що не будуть нічого ні їсти, ні пити, поки не вб'ють Павла.
There were more than forty who made this conspiracy.
Було ж їх більше сорока тих, що таку вчинили змову.
They went to the chief priests and elders and said, “We have strictly bound ourselves by an oath to taste no food till we have killed Paul.
Вони прийшли до первосвящеників та до старших, і казали: «Ми поклялися клятвою нічого не споживати, поки не вб'ємо Павла.
Now therefore you, along with the council, give notice to the tribune to bring him down to you, as though you were going to determine his case more exactly. And we are ready to kill him before he comes near.”
Ви ж тепер разом з радою переконайте тисяцького, щоб він вивів його до вас, ніби ви хочете розвідатись докладніше про його справу, а ми тоді, як він наблизиться, готові його вбити.»
Now the son of Paul’s sister heard of their ambush, so he went and entered the barracks and told Paul.
Та син сестри Павла, довідавшися про засідку, пішов у твердиню, увійшов і попередив Павла.
Paul called one of the centurions and said, “Take this young man to the tribune, for he has something to tell him.”
Покликавши одного з сотників, Павло сказав до нього: «Запровадь цього хлопця до тисяцького, бо має йому щось сказати.»
So he took him and brought him to the tribune and said, “Paul the prisoner called me and asked me to bring this young man to you, as he has something to say to you.”
Той узяв його, привів до тисяцького й каже: «В'язень Павло покликав мене і просив відвести цього хлопця до тебе: він має щось тобі сказати.»
The tribune took him by the hand, and going aside asked him privately, “What is it that you have to tell me?”
Взяв тисяцький його за руку, відвів набік і почав питати: «Що маєш мені оповісти?»
And he said, “The Jews have agreed to ask you to bring Paul down to the council tomorrow, as though they were going to inquire somewhat more closely about him.
«Юдеї, — відповів той, — змовилися просити тебе, щоб ти завтра припровадив Павла у синедріон, наче, щоб докладніше розпитатися про нього.
But do not be persuaded by them, for more than forty of their men are lying in ambush for him, who have bound themselves by an oath neither to eat nor drink till they have killed him. And now they are ready, waiting for your consent.”
Та ти не вір їм, бо з них більш ніж сорок чоловік на нього засідають, поклявшися ні їсти, ані пити, поки його не вб'ють. І он тепер вони готові, чекаючи твоєї на це згоди.»
So the tribune dismissed the young man, charging him, “Tell no one that you have informed me of these things.”
Тисяцький, отже, відпустив хлопця, наказавши йому: «Нікому не розповідай, що ти мені відкрив це.»
І покликавши двох сотників, він мовив: «Тримайте вже з третьої години вночі готовими в дорогу до Кесарії дві сотні піхотинців, сімдесят комонних та дві сотні легко озброєних.
Also provide mounts for Paul to ride and bring him safely to Felix the governor.”
Нехай також будуть готові коні, щоб посадити на них Павла та привезти живим-здоровим до правителя Фелікса.»
“Claudius Lysias, to his Excellency the governor Felix, greetings.
«Клавдій Лісій вельможному правителеві Феліксові привіт!
This man was seized by the Jews and was about to be killed by them when I came upon them with the soldiers and rescued him, having learned that he was a Roman citizen.
Оцього чоловіка, що його юдеї були схопили й намірялися вбити, я, прибувши із загоном, вирвав, довідавшися, що він римський громадянин.
And desiring to know the charge for which they were accusing him, I brought him down to their council.
Бажаючи дізнатися про причину, за яку вони його винуватили, я привів його на їхню раду;
I found that he was being accused about questions of their law, but charged with nothing deserving death or imprisonment.
я пересвідчився, що його винуватять у спірних точках їхнього закону, а немає в нього ніякої вини, що потягала б за собою смерть або кайдани.
And when it was disclosed to me that there would be a plot against the man, I sent him to you at once, ordering his accusers also to state before you what they have against him.”
Тому ж, що мені донесено було про змову, яка готувалася на цього чоловіка, я його зараз послав до тебе, звелівши й винуватцям оскаржити його перед тобою. Бувай здоров!»
So the soldiers, according to their instructions, took Paul and brought him by night to Antipatris.
Отож, вояки, згідно з одержаними наказами, взяли Павла і вночі повели в Антипатриду.
And on the next day they returned to the barracks, letting the horsemen go on with him.
Другого ж дня, зоставивши комонних, щоб ішли з ним далі, повернулися в твердиню.
When they had come to Caesarea and delivered the letter to the governor, they presented Paul also before him.
Прибувши в Кесарію, вони передали правителеві листа й поставили перед ним також Павла.
On reading the letter, he asked what province he was from. And when he learned that he was from Cilicia,
Той, прочитавши лист, спитав його, з якої він країни; а як дізнався, що з Кілікії, мовив: