English Standard Version

Переклад Куліша та Пулюя

Since we have these promises, beloved, let us cleanse ourselves from every defilement of bodya and spirit, bringing holiness to completion in the fear of God.

1

Мавши оце сї обітування, любі (мої), очищуймо себе від усякої нечистї тїла і духа, звершуючи сьвятість у страсї Божому.

2

Paul’s Joy

Make room in your heartsb for us. We have wronged no one, we have corrupted no one, we have taken advantage of no one.

2

Зрозумійте нас: ми нїкого не скривдили, нїкого не зопсували, нї з кого не здирали.

3

I do not say this to condemn you, for I said before that you are in our hearts, to die together and to live together.

3

Не на осуд глаголю; бо попереду сказав я, що в серцях наших ви (такі), щоб умирати з вами і жити.

4

I am acting with great boldness toward you; I have great pride in you; I am filled with comfort. In all our affliction, I am overflowing with joy.

4

Велика сьмілость моя до вас, велика похвала менї за вас; сповнив ся я утїхою; надто багатий я радощами у всякому горю нашому.

5

For even when we came into Macedonia, our bodies had no rest, but we were afflicted at every turn — fighting without and fear within.

5

Бо, й як прийшли ми в Македонию, нїякого впокою не мало тїло наше, у всьому бідуючи: осторонь боротьби, в серединї страхи.

6

But God, who comforts the downcast, comforted us by the coming of Titus,

6

Та Бог, що втїшає смиренних, утїшив нас приходом Титовим,

7

and not only by his coming but also by the comfort with which he was comforted by you, as he told us of your longing, your mourning, your zeal for me, so that I rejoiced still more.

7

не тільки ж приходом його, та й утїшеннєм, котрим утїшив ся про вас, оповідуючи ваше бажаннє, ваше риданнє, вашу прихильність до мене, так що я вельми зрадував ся.

8

For even if I made you grieve with my letter, I do not regret it — though I did regret it, for I see that that letter grieved you, though only for a while.

8

Бо хоч я й засмутив вас посланнєм, не каюсь, хоч і каяв ся; бачу бо, що те посланнє, хоч і на час, засмутило вас.

9

As it is, I rejoice, not because you were grieved, but because you were grieved into repenting. For you felt a godly grief, so that you suffered no loss through us.

9

Тепер я радуюсь, не тому, що ви засмутились були, а тому, що смуткували на покаяннє; засмутились бо ви по Бозї, щоб нї в чому не було вам шкоди від нас.

10

For godly grief produces a repentance that leads to salvation without regret, whereas worldly grief produces death.

10

Бо смуток по Бозї нерозкаяне покаяннє на спасеннє робить; смуток же сьвіта сього смерть робить.

11

For see what earnestness this godly grief has produced in you, but also what eagerness to clear yourselves, what indignation, what fear, what longing, what zeal, what punishment! At every point you have proved yourselves innocent in the matter.

11

Ось бо се саме, що по Бозї смуткували, яке велике зробило в вас дбаннє, а (яке) оправданнє, а жаль, а страх, а бажаннє, а ревність, яке (відомщеннє)! У всьому показали ви, що чисті в сьому дїлї.

12

So although I wrote to you, it was not for the sake of the one who did the wrong, nor for the sake of the one who suffered the wrong, but in order that your earnestness for us might be revealed to you in the sight of God.

12

А хоч і писав я вам, то не задля того, хто скривдив, і не задля того, хто скривджений, а щоб явилось у вас дбаннє наше про вас, перед Богом.

13

Therefore we are comforted.
And besides our own comfort, we rejoiced still more at the joy of Titus, because his spirit has been refreshed by you all.

13

Того ж то втїшились ми втїшеннєм вашим; а й надто більш зрадїли радістю Титовою, що заспокоїв ся дух його від усїх вас.

14

For whatever boasts I made to him about you, I was not put to shame. But just as everything we said to you was true, so also our boasting before Titus has proved true.

14

Бо коли я хваливсь йому чим про вас, то не осоромив ся; а, як усе по правдї говорили ми вам, так і хвала наша перед Титом правдивою була.

15

And his affection for you is even greater, as he remembers the obedience of you all, how you received him with fear and trembling.

15

Серце ж його ще більш до вас (прихиляєть ся), згадуючи послух усїх вас, з яким страхом і трепетом прийняли його.

16

I rejoice, because I have complete confidence in you.

16

Радуюсь оце, що у всьому можу звіритись вам.

Parallel

English Standard Version

Переклад Куліша та Пулюя

2 Corinthians 7

2 Коринтян 7