English Standard Version

Переклад Хоменка

Paul’s Ministry to the Thessalonians

For you yourselves know, brothers,a that our coming to you was not in vain.

Самі ж ви знаєте, брати, що наш прихід до вас не був даремний;

But though we had already suffered and been shamefully treated at Philippi, as you know, we had boldness in our God to declare to you the gospel of God in the midst of much conflict.

2

але хоч ми перед тим зазнали страждань та зневаг, як вам відомо, у Филиппах, Бог наш дав нам сміливість проповідувати вам Божу Євангелію з великою запопадливістю.

3

For our appeal does not spring from error or impurity or any attempt to deceive,

3

Бо наша заохота не має в собі ні облуда, ні нечистоти, ані підступу.

4

but just as we have been approved by God to be entrusted with the gospel, so we speak, not to please man, but to please God who tests our hearts.

4

Але, як Бог, визнавши нас гідними, доручив нам Євангелію, так ми й говоримо, стараючись подобатися не людям, а Богові, який випробовує серця наші.

5

For we never came with words of flattery,b as you know, nor with a pretext for greed — God is witness.

5

Та й не було в нас ніколи лестивого слова, як знаєте, ані таємної зажерливої думки. Бог тому свідок!

6

Nor did we seek glory from people, whether from you or from others, though we could have made demands as apostles of Christ.

6

Ми не шукали від людей слави, ні від вас, ані від інших,

7

But we were gentlec among you, like a nursing mother taking care of her own children.

7

хоч і могли, як апостоли Христові, бути тягарем вам. Ми, навпаки, були лагідні між вами. Як годувальниця піклується про своїх дітей,

8

So, being affectionately desirous of you, we were ready to share with you not only the gospel of God but also our own selves, because you had become very dear to us.

8

так і ми, з палкого до вас почуття, раді були передати вам не лише Божу Євангелію, а й власні душі; такими дорогими ви нам стали.

9

For you remember, brothers, our labor and toil: we worked night and day, that we might not be a burden to any of you, while we proclaimed to you the gospel of God.

9

Ви пам'ятаєте, брати, про наш труд та про працю: вночі і вдень ми працювали, щоб з вас когось не обтяжити, та проповідували вам Божу Євангелію.

10

You are witnesses, and God also, how holy and righteous and blameless was our conduct toward you believers.

10

Ви й Бог свідки, як свято, справедливо й бездоганно ми поводилися між вами, віруючими.

11

For you know how, like a father with his children,

11

Самі знаєте, як ми кожного з вас, мов батько своїх дітей,

12

we exhorted each one of you and encouraged you and charged you to walk in a manner worthy of God, who calls you into his own kingdom and glory.

12

просили, умовляли й заклинали жити достойно перед Богом, який вас кличе до свого Царства і слави.

13

And we also thank God constantlyd for this, that when you received the word of God, which you heard from us, you accepted it not as the word of mene but as what it really is, the word of God, which is at work in you believers.

13

І тому ми також дякуємо Богові безперестанку за те, що ви, ледве почувши від нас слово Боже, прийняли його не як слово людське, а як воно є справді — як Боже слово, що й діє у вас, віруючих.

14

For you, brothers, became imitators of the churches of God in Christ Jesus that are in Judea. For you suffered the same things from your own countrymen as they did from the Jews,f

14

Ви бо, брати, почали наслідувати Божі Церкви, що в Юдеї у Христі Ісусі, бо й ви терпіли те саме від ваших земляків, як і вони від юдеїв,

15

who killed both the Lord Jesus and the prophets, and drove us out, and displease God and oppose all mankind

15

які і Господа Ісуса вбили, і пророків, і нас переслідували, чим вони й Богові не подобалися, і усім людям супротивні.

16

by hindering us from speaking to the Gentiles that they might be saved — so as always to fill up the measure of their sins. But wrath has come upon them at last!g

16

Вони забороняють нам до поган говорити, щоб ті спаслися, тож повсякчасно доповнюють свої провини. Врешті спіткав їх гнів.

17

Paul’s Longing to See Them Again

But since we were torn away from you, brothers, for a short time, in person not in heart, we endeavored the more eagerly and with great desire to see you face to face,

17

А ми, брати, розлучені з вами на коротку хвилину обличчям, не серцем, старалися щоскоріш побачити ваше обличчя: така наша туга за вами.

18

because we wanted to come to you — I, Paul, again and again — but Satan hindered us.

18

Тому хотіли прийти до вас, таки я, Павло, — раз і вдруге, та сатана перешкодив нам.

19

For what is our hope or joy or crown of boasting before our Lord Jesus at his coming? Is it not you?

19

Яка бо наша надія або радість, або вінець слави, як не ви, перед Господом нашим Ісусом, у день його приходу?

20

For you are our glory and joy.

20

Так! Ви — наша слава й наша радість.

Parallel

English Standard Version

Переклад Хоменка

1 Thessalonians 2

Солунян 2