English Standard Version

Переклад Куліша та Пулюя

Paul’s Ministry to the Thessalonians

For you yourselves know, brothers,a that our coming to you was not in vain.

Самі бо знаєте, браттє, про вхід наш між вас, що не марно він став ся;

But though we had already suffered and been shamefully treated at Philippi, as you know, we had boldness in our God to declare to you the gospel of God in the midst of much conflict.

2

нї, пострадавши перед тим і дознавши зневаги, як знаєте, в Филипах, зосьмілились ми в Бозї нашому глаголати до вас благовістє Боже з великою боротьбою.

3

For our appeal does not spring from error or impurity or any attempt to deceive,

3

Утїшеннє бо наше (було) не від лукавства, анї від нечистоти, анї в підступі,

4

but just as we have been approved by God to be entrusted with the gospel, so we speak, not to please man, but to please God who tests our hearts.

4

а яко ж ми вибрані від Бога, щоб повірити нам благовістє, так ми й глаголемо, не як ті, що людям догоджують, а Богу, що розвідує серця наші.

5

For we never came with words of flattery,b as you know, nor with a pretext for greed — God is witness.

5

Нїколи бо не було в нас лестивого слова до вас, яко ж знаєте, анї думки зажерливої: Бог сьвідок.

6

Nor did we seek glory from people, whether from you or from others, though we could have made demands as apostles of Christ.

6

Не шукали ми нї від людей слави, нї од вас, нї од инших, можучи в повазї бути, яко Христові апостоли.

7

But we were gentlec among you, like a nursing mother taking care of her own children.

7

Нї, ми були тихі серед вас. Як мамка гріє дїток своїх,

8

So, being affectionately desirous of you, we were ready to share with you not only the gospel of God but also our own selves, because you had become very dear to us.

8

оттак, бажаючи вас, мали ми щиру волю, передати вам не тілько благовістє Боже, та ще й свої душі, тим що ви були нам любі.

9

For you remember, brothers, our labor and toil: we worked night and day, that we might not be a burden to any of you, while we proclaimed to you the gospel of God.

9

Згадайте бо, браттє, труд наш і працю: ніч бо і день роблячи, щоб нїкого з вас не отяготити, проповідували ми вам благовістє Боже.

10

You are witnesses, and God also, how holy and righteous and blameless was our conduct toward you believers.

10

Ви сьвідки і Бог, як преподобно, і праведно, і непорочно ми обертались між вами віруючими,

11

For you know how, like a father with his children,

11

яко ж знаєте, що ми кожного з вас, як батько дїток своїх, утїшали і розважали, і сьвідкували;

12

we exhorted each one of you and encouraged you and charged you to walk in a manner worthy of God, who calls you into his own kingdom and glory.

12

щоб ви ходили достойно перед Богом, що покликав вас у своє царство і славу.

13

And we also thank God constantlyd for this, that when you received the word of God, which you heard from us, you accepted it not as the word of mene but as what it really is, the word of God, which is at work in you believers.

13

Того ж то й дякуємо Богові без перестану, що ви, прийнявши слово проповідї Божої від нас, прийняли не яко слово чоловіче, а (яко ж справдї є,) слово Боже, котре й орудує в вас віруючих.

14

For you, brothers, became imitators of the churches of God in Christ Jesus that are in Judea. For you suffered the same things from your own countrymen as they did from the Jews,f

14

Ви бо, браттє, стали послїдувателями церквам Божим, що в Юдеї в Христї Ісусї, тим що й ви пострадали від своїх земляків, як і вони від Жидів,

15

who killed both the Lord Jesus and the prophets, and drove us out, and displease God and oppose all mankind

15

що вбили й Господа Ісуса і своїх пророків, і нас вигнали, й Богу не вгодили, і всїм людям противні,

16

by hindering us from speaking to the Gentiles that they might be saved — so as always to fill up the measure of their sins. But wrath has come upon them at last!g

16

що забороняють нам глаголати поганам, щоб спасли ся, щоб сповнились гріхи їх всякого часу; настиг же їх на конець гнїв (Божий).

17

Paul’s Longing to See Them Again

But since we were torn away from you, brothers, for a short time, in person not in heart, we endeavored the more eagerly and with great desire to see you face to face,

17

Ми ж, браттє, осиротївши без вас на час-годину, лицем, а не серцем, ще більш старались з великим бажаннєм бачити лице ваше.

18

because we wanted to come to you — I, Paul, again and again — but Satan hindered us.

18

Тим же хотїли ми йти до вас, я таки Павел раз і вдруге, та й заборонив нам сатана.

19

For what is our hope or joy or crown of boasting before our Lord Jesus at his coming? Is it not you?

19

Яка бо нам надїя, або радість, або вінець похвали? чи й не ви ж перед Господом нашим Ісусом Христом у приходї Його?

20

For you are our glory and joy.

20

Ви бо слава наша і радість.

Parallel

English Standard Version

Переклад Куліша та Пулюя

1 Thessalonians 2

Солунян 2