English Standard Version

Сучасний переклад

Paul’s Ministry to the Thessalonians

For you yourselves know, brothers,a that our coming to you was not in vain.

Браття і сестри, ви самі знаєте, що наш прихід до вас не був марним.

But though we had already suffered and been shamefully treated at Philippi, as you know, we had boldness in our God to declare to you the gospel of God in the midst of much conflict.

2

Як вам відомо, перед нашим приходом до вас, ми зазнали страждань і зневаги у Филипах. Але з допомогою нашого Бога ми відважилися проповідувати вам Добру Звістку, що йде від Бога, незважаючи на сильний опір.

3

For our appeal does not spring from error or impurity or any attempt to deceive,

3

Насправді вчення наше не є наслідком ні обману, ні нечистих намірів, ні лукавства.

4

but just as we have been approved by God to be entrusted with the gospel, so we speak, not to please man, but to please God who tests our hearts.

4

Навпаки, ми говоримо як люди, яких, після багатьох випробувань, Бог визнав гідними довіри нести Добру Звістку. Тож ми не людям намагаємося догоджати, а Богові, Який бачить, що в серцях наших.

5

For we never came with words of flattery,b as you know, nor with a pretext for greed — God is witness.

5

Як ви знаєте, ми ніколи не приходили до вас з улесливими словами, проповіді наші ніколи не були засобом приховати нашу пожадливість. Бог тому свідок!

6

Nor did we seek glory from people, whether from you or from others, though we could have made demands as apostles of Christ.

6

Ми не шукали похвали ні від людей, ні від вас, ані від кого іншого.

7

But we were gentlec among you, like a nursing mother taking care of her own children.

7

Як апостоли Христові, ми могли б використати нашу владу примусити вас допомогти нам, але ми були лагідні [1] з вами, ніби мати, яка з любов’ю дбає про дітей своїх.

8

So, being affectionately desirous of you, we were ready to share with you not only the gospel of God but also our own selves, because you had become very dear to us.

8

Відчуваючи таку любов до вас, ми готові були розділити з вами не лише Добру Звістку Божу, але й життя наше.

9

For you remember, brothers, our labor and toil: we worked night and day, that we might not be a burden to any of you, while we proclaimed to you the gospel of God.

9

Браття і сестри, я знаю, що ви пам’ятаєте наш тяжку працю. Ми працювали день і ніч, щоб нікого з вас не обтяжувати, проповідуючи вам Добру Звістку Божу.

10

You are witnesses, and God also, how holy and righteous and blameless was our conduct toward you believers.

10

Ви тому свідки і Бог тому свідок, як свято, праведно й бездоганно поводилися ми з вами, віруючими.

11

For you know how, like a father with his children,

11

Ви добре знаєте, що ставилися ми до кожного з вас, як батько до своїх власних дітей.

12

we exhorted each one of you and encouraged you and charged you to walk in a manner worthy of God, who calls you into his own kingdom and glory.

12

Ми підбадьорювали вас, втішали й спонукали жити так, як це бажано Богові. Він закликає вас увійти до Його Царства й розділити Його Славу.

13

And we also thank God constantlyd for this, that when you received the word of God, which you heard from us, you accepted it not as the word of mene but as what it really is, the word of God, which is at work in you believers.

13

Тому ми постійно дякуємо Богові, що, одержавши Послання [2] Боже, від нас почуте, ви прийняли його не як людське слово, а таким, яким воно є насправді — Посланням Божим, що діє у вас, віруючих.

14

For you, brothers, became imitators of the churches of God in Christ Jesus that are in Judea. For you suffered the same things from your own countrymen as they did from the Jews,f

14

Бо ви, брати і сестри, подібні до церков Господніх в Юдеї,[3] які належать Ісусу Христу: ви постраждали від своїх співвітчизників так само, як і вона [4] від своїх — юдеїв.

15

who killed both the Lord Jesus and the prophets, and drove us out, and displease God and oppose all mankind

15

Ті євреї вбили Господа Ісуса і пророків, та вигнали нас зі своєї землі. Вони не до вподоби Богові і виступають проти всіх людей.

16

by hindering us from speaking to the Gentiles that they might be saved — so as always to fill up the measure of their sins. But wrath has come upon them at last!g

16

Вони намагаються перешкодити нам проповідувати поганам, щоб ті змогли спастися. Але ж всім цим вони лише додають все більше гріха до тих, що вже скоїли. І зрештою, їх спіткає гнів Божий.

17

Paul’s Longing to See Them Again

But since we were torn away from you, brothers, for a short time, in person not in heart, we endeavored the more eagerly and with great desire to see you face to face,

17

Щодо нас, брати і сестри, то ми розлучилися ненадовго. Ми розлучилися тілом, а не думками. Ми сповнені великого бажання побачити вас.

18

because we wanted to come to you — I, Paul, again and again — but Satan hindered us.

18

Так, ми дуже хотіли прийти до вас. Особливо я, Павло, знову і знову намагався прийти, але сатана перешкоджав нам.

19

For what is our hope or joy or crown of boasting before our Lord Jesus at his coming? Is it not you?

19

Тож хіба не ви наша надія, радість і вінець наш, яким ми так пишатимемося, коли станемо перед Господом нашим Ісусом в день Його пришестя?

20

For you are our glory and joy.

20

Так, ви — наша шана і радість!

Parallel

English Standard Version

Сучасний переклад

1 Thessalonians 2

Солунян 2