English Standard Version

Переклад Турконяка

Paul’s Ministry to the Thessalonians

For you yourselves know, brothers,a that our coming to you was not in vain.

Адже ви самі знаєте, брати, що наш прихід до вас не був даремним.

But though we had already suffered and been shamefully treated at Philippi, as you know, we had boldness in our God to declare to you the gospel of God in the midst of much conflict.

2

Хоч ми раніше натерпілися і зазнали зневаг, та у Филипах, як вам відомо, ми з великими труднощами наважилися в нашому Бозі проповідувати вам Боже Євангеліє.

3

For our appeal does not spring from error or impurity or any attempt to deceive,

3

Адже наш заклик не від омани, ні через нечистоту, ні від лукавства.

4

but just as we have been approved by God to be entrusted with the gospel, so we speak, not to please man, but to please God who tests our hearts.

4

Але, як Бог знайшов нас гідними, щоби довірити Євангеліє, ми так і говоримо, догоджаючи не людям, але Богові, Який випробовує наші серця.

5

For we never came with words of flattery,b as you know, nor with a pretext for greed — God is witness.

5

Бо ніколи, як вам відомо, у нас не було ні підлесливих слів, ні корисливих мотивів, — Бог свідок.

6

Nor did we seek glory from people, whether from you or from others, though we could have made demands as apostles of Christ.

6

Ми не шукали слави в людей, ані у вас, ані в інших,

7

But we were gentlec among you, like a nursing mother taking care of her own children.

7

хоч ми, як Христові апостоли, могли бути вимогливими. Але ми були тихими серед вас, немов та годувальниця, яка доглядає своїх дітей.

8

So, being affectionately desirous of you, we were ready to share with you not only the gospel of God but also our own selves, because you had become very dear to us.

8

Ми так прив’язалися до вас, що бажали передати вам не лише Боже Євангеліє, але й свої душі, бо ви стали для нас любими.

9

For you remember, brothers, our labor and toil: we worked night and day, that we might not be a burden to any of you, while we proclaimed to you the gospel of God.

9

Тож згадайте, брати, нашу працю та труднощі: ніч і день ми працювали, щоб не обтяжити когось із вас, і проповідували вам Боже Євангеліє.

10

You are witnesses, and God also, how holy and righteous and blameless was our conduct toward you believers.

10

Ви та Бог — свідки, які святі, праведні та непорочні були ми для вас, котрі повірили.

11

For you know how, like a father with his children,

11

Ви знаєте, як кожного з вас, немов батько своїх дітей,

12

we exhorted each one of you and encouraged you and charged you to walk in a manner worthy of God, who calls you into his own kingdom and glory.

12

ми просили, вмовляли і свідчили вам, щоб ви гідно ходили перед Богом, Який покликав вас у Своє Царство і славу.

13

And we also thank God constantlyd for this, that when you received the word of God, which you heard from us, you accepted it not as the word of mene but as what it really is, the word of God, which is at work in you believers.

13

Тому ми постійно дякуємо Богові за те, що ви, прийнявши почуте від нас Слово Боже, сприйняли його не як людське слово, а як істинно Боже Слово, яке й діє у вас, віруючих.

14

For you, brothers, became imitators of the churches of God in Christ Jesus that are in Judea. For you suffered the same things from your own countrymen as they did from the Jews,f

14

Адже ви, брати, стали наслідувати Божі Церкви, які в Ісусі Христі є в Юдеї, бо і ви так само потерпіли від своїх земляків, як і вони від юдеїв,

15

who killed both the Lord Jesus and the prophets, and drove us out, and displease God and oppose all mankind

15

які вбили й Господа Ісуса та [Його] пророків, та й нас переслідували; і Богові не догодили, і ворожо настроєні до всіх людей,

16

by hindering us from speaking to the Gentiles that they might be saved — so as always to fill up the measure of their sins. But wrath has come upon them at last!g

16

перешкоджають нам говорити язичникам, аби спаслися, і тим самим вони постійно доповнюють свої гріхи. Зрештою, спіткав же їх гнів.

17

Paul’s Longing to See Them Again

But since we were torn away from you, brothers, for a short time, in person not in heart, we endeavored the more eagerly and with great desire to see you face to face,

17

А ми, брати, були розлучені з вами на короткий час, — особисто, але не серцем, — та з великим бажанням намагалися побачити ваші обличчя.

18

because we wanted to come to you — I, Paul, again and again — but Satan hindered us.

18

Тому ми хотіли прийти до вас, — я, Павло, і один раз, і другий, — але перешкодив нам сатана.

19

For what is our hope or joy or crown of boasting before our Lord Jesus at his coming? Is it not you?

19

Бо хто є нашою надією, радістю чи вінцем похвали, якщо не ви перед нашим Господом Ісусом під час Його приходу?

20

For you are our glory and joy.

20

Адже ви — наша слава і радість!

Parallel

English Standard Version

Переклад Турконяка

1 Thessalonians 2

Солунян 2