English Standard Version

Переклад Хоменка

Therefore let us leave the elementary doctrine of Christ and go on to maturity, not laying again a foundation of repentance from dead works and of faith toward God,

1

Тому, лишивши початкове вчення про Христа, звернімся до досконалішого, не закладаючи знову підвалин, — тобто про покаяння в ділах мертвих та про віру в Бога,

2

and of instruction about washings,a the laying on of hands, the resurrection of the dead, and eternal judgment.

2

про навчання хрищення та про рукоположення, про воскресіння мертвих та суд вічний.

3

And this we will do if God permits.

3

Ми зробимо й це, якщо Бог дозволить.

4

For it is impossible, in the case of those who have once been enlightened, who have tasted the heavenly gift, and have shared in the Holy Spirit,

4

Воно бо неможливо тих, — які раз просвітились були, що скуштували небесного дару й стали учасниками Святого Духа,

5

and have tasted the goodness of the word of God and the powers of the age to come,

5

скуштували доброго Божого слова й сил майбутнього віку,

6

and then have fallen away, to restore them again to repentance, since they are crucifying once again the Son of God to their own harm and holding him up to contempt.

6

та й відпали! — знов оновлювати до покаяння, тих, які знову собі самим розпинають Божого Сина і прилюдно зневажають.

7

For land that has drunk the rain that often falls on it, and produces a crop useful to those for whose sake it is cultivated, receives a blessing from God.

7

Земля бо, що п'є дощ, який падає на неї часто, та родить зілля добре для тих, що її обробляють, приймає від Бога благословення;

8

But if it bears thorns and thistles, it is worthless and near to being cursed, and its end is to be burned.

8

а та, що приносить терня і будяки, непотрібна, близька до прокляття: кінчається тим, що її спалять.

9

Though we speak in this way, yet in your case, beloved, we feel sure of better things — things that belong to salvation.

9

Однак, любі, дарма що так говоримо, ми переконані про вас краще та про те, що торкається спасіння.

10

For God is not unjust so as to overlook your work and the love that you have shown for his name in serving the saints, as you still do.

10

Бо Бог не є несправедливий, щоб забути ваші діла й любов, яку ви виявили до його імени, і послуги, що ви святим робите понині.

11

And we desire each one of you to show the same earnestness to have the full assurance of hope until the end,

11

Ми лиш бажаємо, щоб кожний з вас являв таку саму старанність для повного осягнення надії аж до кінця,

12

so that you may not be sluggish, but imitators of those who through faith and patience inherit the promises.

12

щоб ви не стали недбайливі, а, навпаки, наслідували тих, які вірою і витривалістю успадковують обітниці.

13

The Certainty of God’s Promise

For when God made a promise to Abraham, since he had no one greater by whom to swear, he swore by himself,

13

І справді, коли Бог учиняв Авраамові обітницю, не маючи поклястися ніким вищим, то поклявся самим собою,

14

saying, “Surely I will bless you and multiply you.”

14

кажучи: «Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми.»

15

And thus Abraham,b having patiently waited, obtained the promise.

15

І він, завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю:

16

For people swear by something greater than themselves, and in all their disputes an oath is final for confirmation.

16

люди клянуться більшим від себе, і всякі їхні суперечки кінчаються клятвою на ствердження.

17

So when God desired to show more convincingly to the heirs of the promise the unchangeable character of his purpose, he guaranteed it with an oath,

17

Тому й Бог, бажаючи дати спадкоємцям обітниці якнайсильніший доказ, що його рішення непорушне, вжив клятви,

18

so that by two unchangeable things, in which it is impossible for God to lie, we who have fled for refuge might have strong encouragement to hold fast to the hope set before us.

18

щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну заохоту — ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам.

19

We have this as a sure and steadfast anchor of the soul, a hope that enters into the inner place behind the curtain,

19

В ньому маємо, неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу,

20

where Jesus has gone as a forerunner on our behalf, having become a high priest forever after the order of Melchizedek.

20

куди ввійшов за нас, як предтеча, Ісус, ставши архиєреєм повіки, на зразок Мелхиседека.

Parallel

English Standard Version

Переклад Хоменка

Hebrews 6

Євреїв 6