English Standard Version

Переклад Куліша та Пулюя

Therefore let us leave the elementary doctrine of Christ and go on to maturity, not laying again a foundation of repentance from dead works and of faith toward God,

1

Тим же, зоставивши початки Христового слова, ідїмо до звершення, не кладучи знов основин покаяння од мертвих дїл і віри в Бога,

2

and of instruction about washings,a the laying on of hands, the resurrection of the dead, and eternal judgment.

2

науки хрещення, і положення рук, і воскресення мертвих, і суду вічнього.

3

And this we will do if God permits.

3

І се зробимо, коли Бог дозволить.

4

For it is impossible, in the case of those who have once been enlightened, who have tasted the heavenly gift, and have shared in the Holy Spirit,

4

Неможливе бо тих, що раз уже просьвітились, і вкусили дара небесного, і стали причастниками Духа сьвятого,

5

and have tasted the goodness of the word of God and the powers of the age to come,

5

і вкусили доброго слова Божого і сили грядущого віка,

6

and then have fallen away, to restore them again to repentance, since they are crucifying once again the Son of God to their own harm and holding him up to contempt.

6

та й відпали, знов обновляти покаяннєм, удруге розпинаючих у собі Сина Божого та зневажаючих Його.

7

For land that has drunk the rain that often falls on it, and produces a crop useful to those for whose sake it is cultivated, receives a blessing from God.

7

Земля бо, що пє падаючий часто на неї дощ, і родить билину, потрібну тим, хто її садить, приймає благословеннє від Бога;

8

But if it bears thorns and thistles, it is worthless and near to being cursed, and its end is to be burned.

8

а котра приносить терни та бодяки, непотрібна і близька прокляття, котрої кінець на спаленнє.

9

Though we speak in this way, yet in your case, beloved, we feel sure of better things — things that belong to salvation.

9

Ми ж надїємось по вас, любі, луччого і ближчого до спасення, хоч і говоримо так.

10

For God is not unjust so as to overlook your work and the love that you have shown for his name in serving the saints, as you still do.

10

Не єсть бо Бог неправеден, щоб забути дїло ваше і труд любови, що показали ви в імя Його, послугувавши і послугуючи сьвятим.

11

And we desire each one of you to show the same earnestness to have the full assurance of hope until the end,

11

Бажаємо ж, щоб кожен з вас являв таке саме стараннє про тверду надїю аж до кінця,

12

so that you may not be sluggish, but imitators of those who through faith and patience inherit the promises.

12

щоб не були ви лїниві, а послїдователї тих, що наслїдують обітницї вірою і довготерпіннєм.

13

The Certainty of God’s Promise

For when God made a promise to Abraham, since he had no one greater by whom to swear, he swore by himself,

13

Обітуючи бо Аврааму Бог, яко ж бо нїкого не мав більшого, щоб клястись, кляв ся собою,

14

saying, “Surely I will bless you and multiply you.”

14

глаголючи: "Істинно благословляючи благословлю тебе, і намножуючи намножу тебе."

15

And thus Abraham,b having patiently waited, obtained the promise.

15

І так, бувши довготерпилив, одержав обітницю.

16

For people swear by something greater than themselves, and in all their disputes an oath is final for confirmation.

16

Люде бо більшим кленуть ся, і всякої суперечки між ними конець на ствердженнє, — клятьба.

17

So when God desired to show more convincingly to the heirs of the promise the unchangeable character of his purpose, he guaranteed it with an oath,

17

У тому ж, хотївши Бог більше показати наслїдникам обітницї незмінність ради своєї, посередникував клятьбою,

18

so that by two unchangeable things, in which it is impossible for God to lie, we who have fled for refuge might have strong encouragement to hold fast to the hope set before us.

18

щоб двома речами незмінними (в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втїшеннє ми, що прибігаємо (до Нього) приняти надїю, що лежить перед нами,

19

We have this as a sure and steadfast anchor of the soul, a hope that enters into the inner place behind the curtain,

19

котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою,

20

where Jesus has gone as a forerunner on our behalf, having become a high priest forever after the order of Melchizedek.

20

куди предтеча про нас увійшов Ісус, по чину Мелхиседековому, ставшись Архиєреєм по вік.

Parallel

English Standard Version

Переклад Куліша та Пулюя

Hebrews 6

Євреїв 6