English Standard Version

Переклад Огієнка

Therefore let us leave the elementary doctrine of Christ and go on to maturity, not laying again a foundation of repentance from dead works and of faith toward God,

1

Тому́ полиші́мо поча́тки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо зно́ву засади покая́ння від мертвих учинків та про віру в Бога,

2

and of instruction about washings,a the laying on of hands, the resurrection of the dead, and eternal judgment.

2

Науки про хрищення, про поклада́ння рук, про воскресі́ння мертвих та вічний суд.

3

And this we will do if God permits.

3

Зробимо й це, коли Бог дозволить.

4

For it is impossible, in the case of those who have once been enlightened, who have tasted the heavenly gift, and have shared in the Holy Spirit,

4

Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного да́ру, і стали уча́сниками Духа Святого,

5

and have tasted the goodness of the word of God and the powers of the age to come,

5

і скуштували доброго Божого Слова та сили майбу́тнього віку,

6

and then have fallen away, to restore them again to repentance, since they are crucifying once again the Son of God to their own harm and holding him up to contempt.

6

та й відпали, знов відновляти покая́нням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.

7

For land that has drunk the rain that often falls on it, and produces a crop useful to those for whose sake it is cultivated, receives a blessing from God.

7

Бо земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і виро́щує, — вона благословення від Бога приймає.

8

But if it bears thorns and thistles, it is worthless and near to being cursed, and its end is to be burned.

8

Але та, що приносить те́рня й будя́ччя, — непотрібна вона та близька́ до прокля́ття, а кінець її — спа́лення.

9

Though we speak in this way, yet in your case, beloved, we feel sure of better things — things that belong to salvation.

9

Та ми сподіва́ємось, любі, кращого про вас, що спасі́ння тримаєтеся, хоч говоримо й так.

10

For God is not unjust so as to overlook your work and the love that you have shown for his name in serving the saints, as you still do.

10

Та не є Бог несправедливий, щоб забути ді́ло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я́ Його ви, що святим послужили та служите.

11

And we desire each one of you to show the same earnestness to have the full assurance of hope until the end,

11

Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,

12

so that you may not be sluggish, but imitators of those who through faith and patience inherit the promises.

12

щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обі́тниці вспадко́вує вірою та терпеливістю.

13

The Certainty of God’s Promise

For when God made a promise to Abraham, since he had no one greater by whom to swear, he swore by himself,

13

Бо Бог, обі́тницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим покля́стися, поклявся Сам Собою,

14

saying, “Surely I will bless you and multiply you.”

14

говорячи: „Поблагословити — Я ко́нче тебе поблагословлю́, та розмножити — розмножу тебе!“

15

And thus Abraham,b having patiently waited, obtained the promise.

15

І, терплячи довго отак, Авраа́м оде́ржав обі́тницю.

16

For people swear by something greater than themselves, and in all their disputes an oath is final for confirmation.

16

Бо люди клянуться вищим, і клятва на стве́рдження кінчає всяку їхню суперечку.

17

So when God desired to show more convincingly to the heirs of the promise the unchangeable character of his purpose, he guaranteed it with an oath,

17

Тому й Бог, хотівши перева́жно показати спадкоє́мцям обі́тниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,

18

so that by two unchangeable things, in which it is impossible for God to lie, we who have fled for refuge might have strong encouragement to hold fast to the hope set before us.

18

щоб у двох тих незмінних реча́х, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,

19

We have this as a sure and steadfast anchor of the soul, a hope that enters into the inner place behind the curtain,

19

що вони для душі як котви́ця, міцна та безпечна, що аж до сере́дини входить за заслону,

20

where Jesus has gone as a forerunner on our behalf, having become a high priest forever after the order of Melchizedek.

20

куди, як предте́ча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседе́ковим.

Parallel

English Standard Version

Переклад Огієнка

Hebrews 6

Євреїв 6