English Standard Version

Переклад Турконяка

Therefore let us leave the elementary doctrine of Christ and go on to maturity, not laying again a foundation of repentance from dead works and of faith toward God,

1

Тому, залишивши початки Христового вчення, скеруймо себе до досконалості, щоби знову не покладати основу: покаяння від мертвих діл та віри в Бога,

2

and of instruction about washings,a the laying on of hands, the resurrection of the dead, and eternal judgment.

2

науки про хрещення, про покладання рук, про воскресіння мертвих і вічний суд.

3

And this we will do if God permits.

3

І це зробимо, якщо Бог дозволить.

4

For it is impossible, in the case of those who have once been enlightened, who have tasted the heavenly gift, and have shared in the Holy Spirit,

4

Адже неможливо, щоб ті, які раз були просвічені й скуштували небесного дару, стали співучасниками Святого Духа,

5

and have tasted the goodness of the word of God and the powers of the age to come,

5

скуштували доброту Божого Слова, силу майбутнього віку,

6

and then have fallen away, to restore them again to repentance, since they are crucifying once again the Son of God to their own harm and holding him up to contempt.

6

і відпали, аби знову обновлятися для покаяння, повторно розпинаючи в собі та зневажаючи Божого Сина!

7

For land that has drunk the rain that often falls on it, and produces a crop useful to those for whose sake it is cultivated, receives a blessing from God.

7

Бо земля, що напилася дощу, який її часто зрошує, і родить корисну зелень тим, котрі її обробляють, — одержує благословення від Бога.

8

But if it bears thorns and thistles, it is worthless and near to being cursed, and its end is to be burned.

8

А та, що зростила терня і бур’ян, — не потрібна і близька до прокляття; її кінець — спалення.

9

Though we speak in this way, yet in your case, beloved, we feel sure of better things — things that belong to salvation.

9

Улюблені, хоча ми так і говоримо, але ми впевнені, що з вами справи кращі й що ви тримаєтеся спасіння.

10

For God is not unjust so as to overlook your work and the love that you have shown for his name in serving the saints, as you still do.

10

Адже Бог не є несправедливий, щоби забути ваше діло і [працю] любові, яку ви виявили Його Імені, послуживши і продовжуючи служити святим.

11

And we desire each one of you to show the same earnestness to have the full assurance of hope until the end,

11

Тож бажаємо, щоб кожний з вас аж до кінця виявляв ту саму дбайливість для повної певності надії,

12

so that you may not be sluggish, but imitators of those who through faith and patience inherit the promises.

12

аби ви не розлінилися, а наслідували тих, які вірою і терпінням успадковують обітниці.

13

The Certainty of God’s Promise

For when God made a promise to Abraham, since he had no one greater by whom to swear, he swore by himself,

13

Коли Бог давав обітницю Авраамові, не маючи ким більшим поклястися, поклявся Собою,

14

saying, “Surely I will bless you and multiply you.”

14

кажучи: Я поблагословлю тебе вельми і дуже розмножу!

15

And thus Abraham,b having patiently waited, obtained the promise.

15

Тож, будучи довготерпеливим, він одержав обітницю.

16

For people swear by something greater than themselves, and in all their disputes an oath is final for confirmation.

16

Люди клянуться вищим, адже клятва для підтвердження кладе край усякої їхньої незгоди.

17

So when God desired to show more convincingly to the heirs of the promise the unchangeable character of his purpose, he guaranteed it with an oath,

17

Тим більше Бог, бажаючи показати спадкоємцям обітниці незмінність Своєї волі, дав клятву,

18

so that by two unchangeable things, in which it is impossible for God to lie, we who have fled for refuge might have strong encouragement to hold fast to the hope set before us.

18

щоби через ті дві незмінні речі, в яких неможливо, аби Бог сказав неправду, ухопившись за надію, що перед нами, ми, котрі знайшли захист, мали велику втіху.

19

We have this as a sure and steadfast anchor of the soul, a hope that enters into the inner place behind the curtain,

19

Вона, немов якір для душі, міцний і надійний, що входить усередину, за внутрішню завісу,

20

where Jesus has gone as a forerunner on our behalf, having become a high priest forever after the order of Melchizedek.

20

куди, як предтеча, увійшов задля нас Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседека.

Parallel

English Standard Version

Переклад Турконяка

Hebrews 6

Євреїв 6