Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
English Standard Version
Переклад Турконяка
Jonathan Warns David
Then David fled from Naioth in Ramah and came and said before Jonathan, “What have I done? What is my guilt? And what is my sin before your father, that he seeks my life?”
Then David fled from Naioth in Ramah and came and said before Jonathan, “What have I done? What is my guilt? And what is my sin before your father, that he seeks my life?”
А Давид непомітно залишив Нават в Рамі, прийшов до Йонатана і сказав: Що я зробив і яка моя неправда, і чим я згрішив перед твоїм батьком, що він шукає моєї душі?
And he said to him, “Far from it! You shall not die. Behold, my father does nothing either great or small without disclosing it to me. And why should my father hide this from me? It is not so.”
Йонатан же сказав йому: Зовсім не так з тобою, не помреш! Ось мій батько не вчинить ні великої, ні малої справи, щоб не відкрити моєму вухові. Тож чому мій батько має приховати цю справу? Цього не станеться!
But David vowed again, saying, “Your father knows well that I have found favor in your eyes, and he thinks, ‘Do not let Jonathan know this, lest he be grieved.’ But truly, as the Lord lives and as your soul lives, there is but a step between me and death.”
А Давид у відповідь Йонатанові сказав: Твій батько безсумнівно знав [1] , що я знайшов милість у твоїх очах, тож сказав: Хай цього не знає Йонатан, щоби часом не відмовився! Але нехай живе Господь і нехай живе твоя душа, бо так, як я сказав, заповнилась відстань між мною і смертю!
Then Jonathan said to David, “Whatever you say, I will do for you.”
А Йонатан запитав Давида: Що бажає твоя душа, і що тобі вчиню?
David said to Jonathan, “Behold, tomorrow is the new moon, and I should not fail to sit at table with the king. But let me go, that I may hide myself in the field till the third day at evening.
І сказав Давид Йонатанові: Ось завтра новий місяць, та я в жодному разі не повинен сісти [2] із царем, щоби їсти! Тож ти відпустиш мене, і я заховаюся на рівнині аж до вечора!
If your father misses me at all, then say, ‘David earnestly asked leave of me to run to Bethlehem his city, for there is a yearly sacrifice there for all the clan.’
Якщо ж твій батько таки розшукуватиме [3] мене, то скажеш: Давид дуже просив [4] у мене, що він збігає аж до його міста Вифлеєму, бо там — річна жертва всього його роду.
If he says, ‘Good!’ it will be well with your servant, but if he is angry, then know that harm is determined by him.
Якщо ж так він скаже: Добре! — то мир твоєму рабові. А якщо тобі жорстко відповість, то знай, що він звершить зло.
Therefore deal kindly with your servant, for you have brought your servant into a covenant of the Lord with you. But if there is guilt in me, kill me yourself, for why should you bring me to your father?”
Тож учиниш милосердно з твоїм рабом, бо до Господнього завіту привів ти твого раба із собою! Якщо ж є неправда у твоєму рабові, убий ти мене! А так, то навіщо мене ведеш до свого батька?
And Jonathan said, “Far be it from you! If I knew that it was determined by my father that harm should come to you, would I not tell you?”
А Йонатан сказав: Цього не станеться з тобою! Бо якщо, справді дізнаюся [5] , що в мого батька є задум звершити зло, щоб іти проти тебе, або ж немає, то я сповіщу тобі у твоїх містах.
Then David said to Jonathan, “Who will tell me if your father answers you roughly?”
Тоді Давид запитав у Йонатана: Хто сповістить мені, якщо твій батько жорстоко відповість?
And Jonathan said to David, “Come, let us go out into the field.” So they both went out into the field.
А Йонатан сказав Давидові: Іди і залишайся в полі! І вони обидва вийшли в поле.
І промовив Йонатан до Давида: Господь, Бог Ізраїля, знає, що довідаюся в батька мого, при нагоді — тричі, чи ось доброзичливий буде до Давида, то невже не пошлю до тебе в поле.
But should it please my father to do you harm, the Lord do so to Jonathan and more also if I do not disclose it to you and send you away, that you may go in safety. May the Lord be with you, as he has been with my father.
Це нехай учинить Бог Йонатанові, і це додасть, бо доведу до тебе про зло й відкрию твоє вухо, і тебе відішлю, і підеш у мирі. І Господь буде з тобою, як був з моїм батьком.
If I am still alive, show me the steadfast love of the Lord, that I may not die;
І ще, якщо я залишуся живим, то вчиниш зі мною мир, а якщо мені доведеться померти [6] ,
то не забереш твого милосердя від мого дому навіки. А якщо ні, то коли Господь забере всіх ворогів Давида з поверхні землі,
нехай звеличеним буде ім’я Йонатана в домі Давида, і нехай Господь відшукає ворогів Давида.
And Jonathan made David swear again by his love for him, for he loved him as he loved his own soul.
І продовжував ще Йонатан клястися Давидові, бо полюбив душу того, хто його любив.
Then Jonathan said to him, “Tomorrow is the new moon, and you will be missed, because your seat will be empty.
І сказав Йонатан: Завтра — новий місяць, і тебе згадають, бо зауважать твоє крісло.
І будеш три дні, розглянешся і прийдеш до твого місця, де сховаєшся в дні справи, і перебуватимеш біля при тому ерґаві [7].
And I will shoot three arrows to the side of it, as though I shot at a mark.
І я тричі випущу стріли, посилаючи в аматтари [8].
And behold, I will send the boy, saying, ‘Go, find the arrows.’ If I say to the boy, ‘Look, the arrows are on this side of you, take them,’ then you are to come, for, as the Lord lives, it is safe for you and there is no danger.
І ось пошлю слугу, кажучи: Іди, знайди мені стрілу. Якщо скажу слузі, гукаючи: Тут стріла, недалеко від тебе, тож підійми її! — то приходь, бо мир тобі, і немає справи, нехай живе Господь!
But if I say to the youth, ‘Look, the arrows are beyond you,’ then go, for the Lord has sent you away.
Якщо ж ось це скажу слузі: Тут стріла недалеко від тебе, але далі! — то йди, бо тебе відіслав Господь.
And as for the matter of which you and I have spoken, behold, the Lord is between you and me forever.”
А слово, яке я сказав, і яке сказав ти, ось Господь — свідок між мною й тобою навіки!
So David hid himself in the field. And when the new moon came, the king sat down to eat food.
І Давид переховується в полі, і настає новий місяць, і приходить цар до столу їсти.
Цар сів на своєму кріслі, як і раз у раз, на престолі біля стіни, і випередив Йонатана, Авенир сів з боку Саула, а місце Давида було порожнім.
Yet Saul did not say anything that day, for he thought, “Something has happened to him. He is not clean; surely he is not clean.”
І Саул не говорив нічого в той день, бо сказавсобі: Випадковість, трапилося бути нечистим, бо не очистився.
But on the second day, the day after the new moon, David’s place was empty. And Saul said to Jonathan his son, “Why has not the son of Jesse come to the meal, either yesterday or today?”
І сталося, що на другий день місяця, другого дня, місце Давида було знову порожнім. Тож Саул запитав свого сина Йонатана: Що це, що і вчора, і сьогодні не прийшов до столу син Єссея?
Jonathan answered Saul, “David earnestly asked leave of me to go to Bethlehem.
А Йонатан відповів Саулові й сказав йому: Попросився в мене Давид сходити до свого міста, до Вифлеєму,
He said, ‘Let me go, for our clan holds a sacrifice in the city, and my brother has commanded me to be there. So now, if I have found favor in your eyes, let me get away and see my brothers.’ For this reason he has not come to the king’s table.”
і сказав: Відпусти ж мене, бо в нас у місті — родинна жертва, і мої брати заповіли мені, і тепер, коли я знайшов милість у твоїх очах, піду й побачу моїх братів! Через це він не прийшов до царського столу.
Then Saul’s anger was kindled against Jonathan, and he said to him, “You son of a perverse, rebellious woman, do I not know that you have chosen the son of Jesse to your own shame, and to the shame of your mother’s nakedness?
І Саул сильно запалав гнівом на Йонатана, і сказав йому: Сину зрадливих дівчат, хіба я не знаю, що ти є спільником сина Єссея, на твій сором і на сором наготи твоєї матері?
For as long as the son of Jesse lives on the earth, neither you nor your kingdom shall be established. Therefore send and bring him to me, for he shall surely die.”
Бо всі дні, коли син Єссея живе на землі, не буде твердо встановленим твоє царство. Отже, тепер, пославши, схопи молодця, бо він — приречений на смерть.
Then Jonathan answered Saul his father, “Why should he be put to death? What has he done?”
Та Йонатан відповів Саулові: Чому він має помирати, що він учинив?
But Saul hurled his spear at him to strike him. So Jonathan knew that his father was determined to put David to death.
І підняв Саул спис на Йонатана, щоб його вбити. І Йонатан дізнався, що це зло, щоб убити Давида, дозріло в його батька,
And Jonathan rose from the table in fierce anger and ate no food the second day of the month, for he was grieved for David, because his father had disgraced him.
тож Йонатан у гніві обурення відскочив від столу, і не їв хліба другого дня місяця, тому що розчулився за Давида, бо звершив на ньому зло його батько.
In the morning Jonathan went out into the field to the appointment with David, and with him a little boy.
І сталося вранці, і вийшов Йонатан у поле, як і постановив на свідчення Давидові, а з ним — малий слуга.
And he said to his boy, “Run and find the arrows that I shoot.” As the boy ran, he shot an arrow beyond him.
І він сказав слузі: Біжи, знайди мені стріли, якими я стріляю. І слуга побіг, і він вистрілив стрілою, і вона проминула його.
And when the boy came to the place of the arrow that Jonathan had shot, Jonathan called after the boy and said, “Is not the arrow beyond you?”
І слуга пішов до місця стріли, де вистрілив Йонатан, а Йонатан закричав за слугою, і сказав: Там стріла недалеко від тебе, але далі!
And Jonathan called after the boy, “Hurry! Be quick! Do not stay!” So Jonathan’s boy gathered up the arrows and came to his master.
І закричав Йонатан за своїм слугою, кажучи: Поспішай, давай негайно і не стій! І слуга Йонатана зібрав стріли, і приніс до свого володаря.
But the boy knew nothing. Only Jonathan and David knew the matter.
Та слуга не дізнався нічого, лише Йонатан і Давид зрозуміли сказане.
And Jonathan gave his weapons to his boy and said to him, “Go and carry them to the city.”
І Йонатан дав свою зброю своєму слузі, і сказав своєму слузі: Іди, увійди в місто!
А коли слуга пішов, то Давид устав із сідловини гори і впав на обличчя Йонатана, і поклонився йому тричі, і кожний поцілував свого ближнього, і кожний дуже довго плакав над своїм ближнім.
І сказав Йонатан: Іди в мирі, оскільки клялися ми обидва в Господнє Ім’я, кажучи: Господь буде свідком між мною і тобою, і між твоїм потомством, і між моїм потомством навіки!