King James Bible

Переклад Турконяка

Joseph's Brothers Sent to Egypt

Now when Jacob saw that there was corn in Egypt, Jacob said unto his sons, Why do ye look one upon another?

1

Яків, побачивши, що в Єгипті йде продаж, сказав своїм синам: Чому ви нічого не робите?

2

And he said, Behold, I have heard that there is corn in Egypt: get you down thither, and buy for us from thence; that we may live, and not die.

2

Ось, я почув, що в Єгипті є пшениця. Сходіть туди й купіть нам трохи хліба, щоб ми вижили та не повмирали.

3

And Joseph's ten brethren went down to buy corn in Egypt.

3

І десять Йосифових братів пішли купити в Єгипті пшениці.

4

But Benjamin, Joseph's brother, Jacob sent not with his brethren; for he said, Lest peradventure mischief befall him.

4

Та Веніамина, Йосифового брата, не відпустив з його братами, бо сказав: Щоби часом не скоїлося з ним нещастя.

5

And the sons of Israel came to buy corn among those that came: for the famine was in the land of Canaan.

5

Тож сини Ізраїля прийшли разом з іншими, які прибули для закупівлі, оскільки в Ханаанській землі був голод.

6

And Joseph was the governor over the land, and he it was that sold to all the people of the land: and Joseph's brethren came, and bowed down themselves before him with their faces to the earth.

6

А Йосиф був володарем краю; він продавав усьому народові землі. Прийшовши, Йосифові брати вклонилися йому обличчям до землі.

7

And Joseph saw his brethren, and he knew them, but made himself strange unto them, and spake roughly unto them; and he said unto them, Whence come ye? And they said, From the land of Canaan to buy food.

7

Йосиф, побачивши своїх братів, упізнав їх, та тримався на віддалі від них і говорив з ними суворо. Він запитав їх: Звідкіля ви прийшли? Вони ж сказали: З Ханаанської землі, щоб купити їжі.

8

And Joseph knew his brethren, but they knew not him.

8

Тож Йосиф упізнав своїх братів, а вони його не впізнали.

9

And Joseph remembered the dreams which he dreamed of them, and said unto them, Ye are spies; to see the nakedness of the land ye are come.

9

І пригадав Йосиф сни, які він бачив, і сказав їм: Ви — шпигуни, ви прийшли розвідати дороги краю.

10

And they said unto him, Nay, my lord, but to buy food are thy servants come.

10

Вони ж відповіли: Ні, пане, ми, твої раби, прийшли купити хліба.

11

We are all one man's sons; we are true men, thy servants are no spies.

11

Усі ми — сини одного чоловіка; ми мирні! Твої раби — не шпигуни!

12

And he said unto them, Nay, but to see the nakedness of the land ye are come.

12

Та він сказав їм: Ні, ви таки прийшли, щоб вивідати дороги краю.

13

And they said, Thy servants are twelve brethren, the sons of one man in the land of Canaan; and, behold, the youngest is this day with our father, and one is not.

13

Вони ж сказали: Ми — твої раби, нас дванадцятеро братів у Ханаанській землі; і ось молодший сьогодні з нашим батьком, а ще одного немає.

14

And Joseph said unto them, That is it that I spake unto you, saying, Ye are spies:

14

Промовив до них Йосиф: Як я вам сказав — так воно і є; стверджую, що ви — шпигуни!

15

Hereby ye shall be proved: By the life of Pharaoh ye shall not go forth hence, except your youngest brother come hither.

15

Цим ви і виявитеся! Клянусь здоров’ям фараона: не вийдете ви звідси, доки ваш молодший брат не прибуде сюди!

16

Send one of you, and let him fetch your brother, and ye shall be kept in prison, that your words may be proved, whether there be any truth in you: or else by the life of Pharaoh surely ye are spies.

16

Пошліть одного з-поміж вас і приведіть вашого брата; ви ж — чекайте, доки не будуть доведені ваші слова, — кажете правду чи ні. Якщо ні, то клянусь здоров’ям фараона, що ви — шпигуни.

17

And he put them all together into ward three days.

17

І вкинув їх до в’язниці на три дні.

18

And Joseph said unto them the third day, This do, and live; for I fear God:

18

А третього дня їм сказав: Зробіть так — і житимете, адже я боюся Бога.

19

If ye be true men, let one of your brethren be bound in the house of your prison: go ye, carry corn for the famine of your houses:

19

Якщо ви мирні, нехай один з ваших братів залишиться у в’язниці, ви ж ідіть і віднесіть куплену вами пшеницю,

20

But bring your youngest brother unto me; so shall your words be verified, and ye shall not die. And they did so.

20

а вашого молодшого брата приведіть до мене, і ваші слова підтвердяться. Якщо ж ні — помрете. Вони так і зробили.

21

And they said one to another, We are verily guilty concerning our brother, in that we saw the anguish of his soul, when he besought us, and we would not hear; therefore is this distress come upon us.

21

І говорили брати між собою: Так, дійсно, ми грішні щодо нашого брата, бо знехтували ми біль його душі, коли благав нас, і не вислухали ми його. Ось чому прийшло на нас це нещастя.

22

And Reuben answered them, saying, Spake I not unto you, saying, Do not sin against the child; and ye would not hear? therefore, behold, also his blood is required.

22

А Рувим у відповідь промовив до них: Чи не говорив я вам, твердячи: Не чиніть зла юнакові. Та ви не послухали мене. І ось — домагаються від нас його крові.

23

And they knew not that Joseph understood them; for he spake unto them by an interpreter.

23

Вони ж не знали, що Йосиф їх розуміє, оскільки між ними був перекладач.

24

And he turned himself about from them, and wept; and returned to them again, and communed with them, and took from them Simeon, and bound him before their eyes.

24

Тож відвернувшись від них, Йосиф заплакав. Тоді знову повернувся до них і заговорив з ними. Він забрав від них Симеона і зв’язав його перед ними.

25

Joseph's Brothers Return to Canaan

Then Joseph commanded to fill their sacks with corn, and to restore every man's money into his sack, and to give them provision for the way: and thus did he unto them.

25

А їхні торби Йосиф наказав наповнити пшеницею, повернути гроші кожного в його мішок і дати їм харчів на дорогу. Так з ними і було зроблено.

26

And they laded their asses with the corn, and departed thence.

26

І навантаживши пшеницю на своїх ослів, вони пішли звідти.

27

And as one of them opened his sack to give his ass provender in the inn, he espied his money; for, behold, it was in his sack's mouth.

27

А там, де зупинилися, один із них розв’язав свій мішок, щоб нагодувати ослів, побачив вузлик зі своїми грішми, який був зверху в мішку.

28

And he said unto his brethren, My money is restored; and, lo, it is even in my sack: and their heart failed them, and they were afraid, saying one to another, What is this that God hath done unto us?

28

І він сказав своїм братам: Мені повернули гроші — ось вони в моєму мішку! І жах охопив їхнє серце, вони налякалися і говорили один одному: Що це Бог нам зробив?

29

And they came unto Jacob their father unto the land of Canaan, and told him all that befell unto them; saying,

29

І прибули вони в Ханаанську землю до свого батька Якова, і розповіли йому все, що з ними трапилося, кажучи:

30

The man, who is the lord of the land, spake roughly to us, and took us for spies of the country.

30

Говорив з нами суворо той чоловік, володар краю, і кинув нас у в’язницю як шпигунів країни.

31

And we said unto him, We are true men; we are no spies:

31

Ми ж йому сказали: Ми — мирні, ми не шпигуни;

32

We be twelve brethren, sons of our father; one is not, and the youngest is this day with our father in the land of Canaan.

32

нас є дванадцять братів — синів нашого батька; одного немає, а найменший сьогодні з нашим батьком у Ханаанській землі.

33

And the man, the lord of the country, said unto us, Hereby shall I know that ye are true men; leave one of your brethren here with me, and take food for the famine of your households, and be gone:

33

А чоловік, володар краю, сказав нам: Ось із чого довідаюся, що ви мирні: одного брата залиште тут зі мною, візьміть куплену пшеницю і повертайтеся до вашого дому.

34

And bring your youngest brother unto me: then shall I know that ye are no spies, but that ye are true men: so will I deliver you your brother, and ye shall traffick in the land.

34

Тож приведіть вашого молодшого брата до мене, — і тоді знатиму, що ви не шпигуни, а мирні, і віддам вам вашого брата, і будете торгувати в краю.

35

And it came to pass as they emptied their sacks, that, behold, every man's bundle of money was in his sack: and when both they and their father saw the bundles of money, they were afraid.

35

А коли вони випорожнювали свої мішки, то виявилося, що в мішку кожного був вузол з грішми. Вони та їхній батько побачили вузлики зі своїми грішми — і перелякалися.

36

And Jacob their father said unto them, Me have ye bereaved of my children: Joseph is not, and Simeon is not, and ye will take Benjamin away: all these things are against me.

36

І сказав їм Яків, їхній батько: Ви позбавили мене дітей. Йосифа немає, Симеона немає, а тепер забираєте Веніамина! Усе це впало на мене.

37

And Reuben spake unto his father, saying, Slay my two sons, if I bring him not to thee: deliver him into my hand, and I will bring him to thee again.

37

Та Рувим сказав своєму батькові, промовляючи: Убий моїх двох синів, якщо не приведу його до тебе! Віддай його в мої руки, — і я поверну його тобі.

38

And he said, My son shall not go down with you; for his brother is dead, and he is left alone: if mischief befall him by the way in the which ye go, then shall ye bring down my gray hairs with sorrow to the grave.

38

Він же відповів: Мій син не піде з вами, бо його брат помер, і він залишився сам-один. А як спіткає його лихо в дорозі, якою підете, то смутком зведете мою старість до аду.

Parallel

King James Bible

Переклад Турконяка

Genesis 42

Буття 42