King James Bible

Переклад Хоменка

Benjamin and the Silver Cup

And he commanded the steward of his house, saying, Fill the men's sacks with food, as much as they can carry, and put every man's money in his sack's mouth.

1

Потім Йосиф звелів старшому над його домом: "Наповни мішки чоловіків збіжжям, скільки зможуть нести, і вклади гроші кожному в його мішок зверху.

2

And put my cup, the silver cup, in the sack's mouth of the youngest, and his corn money. And he did according to the word that Joseph had spoken.

2

А мою чашу, срібну чашу, покладеш найменшому в мішок зверху, разом з його грішми за хліб." І той зробив так, як велів Йосиф.

3

As soon as the morning was light, the men were sent away, they and their asses.

3

Раннім ранком відпущено людей, їх самих і їхніх ослів.

4

And when they were gone out of the city, and not yet far off, Joseph said unto his steward, Up, follow after the men; and when thou dost overtake them, say unto them, Wherefore have ye rewarded evil for good?

4

Та ледве вони вийшли з міста, ще не були й далеко, аж Йосиф каже тому, що був над його домом: "Уставай, біжи за тими людьми, а як доженеш їх, то скажи їм, чому це ви, мовляв, заплатили злом за добро?

5

Is not this it in which my lord drinketh, and whereby indeed he divineth? ye have done evil in so doing.

5

Таж то чаша, що з неї п'є мій владика, ще й ворожить на ній. Ви зле зробили, вчинивши таке."

6

And he overtook them, and he spake unto them these same words.

6

Отож наздовнагши він їх, передав їм ті слова.

7

And they said unto him, Wherefore saith my lord these words? God forbid that thy servants should do according to this thing:

7

А вони йому відповіли: "Навіщо владика такі слова говорить? Де ж би таке могло бути, щоб твої раби допустилися такого діла!

8

Behold, the money, which we found in our sacks' mouths, we brought again unto thee out of the land of Canaan: how then should we steal out of thy lord's house silver or gold?

8

Оце гроші, що їх ми знайшли в наших мішках під верхом, назад тобі принесли з Ханаан-краю, — то як же б ми крали з дому твого владики срібло чи золото?

9

With whomsoever of thy servants it be found, both let him die, and we also will be my lord's bondmen.

9

Знайдеться в когонебудь із твоїх рабів чаша, хай йому й смерть, та ще й ми будемо нашому владиці рабами."

10

And he said, Now also let it be according unto your words: he with whom it is found shall be my servant; and ye shall be blameless.

10

А той каже: "Нехай воно тепер так і буде, як ви сказали: той, у кого знайдеться чаша, буде мені рабом, ви ж будете невинні."

11

Then they speedily took down every man his sack to the ground, and opened every man his sack.

11

Метнулися вони, та й кожен скинув свій лантух на землю і кожний свій мішок розв'язав.

12

And he searched, and began at the eldest, and left at the youngest: and the cup was found in Benjamin's sack.

12

Він обшукав, почавши від найстаршого, а скінчивши на найменшім, — і знайшлася чаша в мішку Веніяминовім.

13

Then they rent their clothes, and laded every man his ass, and returned to the city.

13

Тоді пороздирали вони на собі одежі й, нав'ючивши кожен свого осла, повернулися назад у місто.

14

And Judah and his brethren came to Joseph's house; for he was yet there: and they fell before him on the ground.

14

Увійшов отже Юда зо своїми братами до Йосифа в дім, — а він був ще там, — та й попадали перед ним ниць на землю.

15

And Joseph said unto them, What deed is this that ye have done? wot ye not that such a man as I can certainly divine?

15

А Йосиф промовив до них: "То що за вчинок ви зробили? Хіба ви не знали, що такий чоловік, як я, напевне ворожить?"

16

And Judah said, What shall we say unto my lord? what shall we speak? or how shall we clear ourselves? God hath found out the iniquity of thy servants: behold, we are my lord's servants, both we, and he also with whom the cup is found.

16

На те Юда відповів: "Що ж нам казати нашому владиці? Що говорити? Як нам виправдатись? Бог відкрив провину рабів твоїх. Ми ж раби владиці, так ми, як і той, у кого знайшлась оця чаша."

17

And he said, God forbid that I should do so: but the man in whose hand the cup is found, he shall be my servant; and as for you, get you up in peace unto your father.

17

А Йосиф каже: "Де ж би я таке робив?! Той, у кого знайдено чашу, буде мені рабом, а ви йдіть у мирі до вашого батька."

18

Judah Pleads for Benjamin

Then Judah came near unto him, and said, Oh my lord, let thy servant, I pray thee, speak a word in my lord's ears, and let not thine anger burn against thy servant: for thou art even as Pharaoh.

18

Тоді приступив до нього Юда й каже: "Прошу, владико, дозволь твоєму рабові промовити до мого владики на вухо й не прогнівись на твого раба, бож ти — як сам фараон.

19

My lord asked his servants, saying, Have ye a father, or a brother?

19

Владика питав був своїх рабів, чи є, мовляв, у вас батько або брат?

20

And we said unto my lord, We have a father, an old man, and a child of his old age, a little one; and his brother is dead, and he alone is left of his mother, and his father loveth him.

20

Ми відповіли владиці: Є в нас старенький батько й молодий брат, який народився в нього під старість. Брат його вмер і він один зостався з дітей своєї матері, то й полюбив його батько.

21

And thou saidst unto thy servants, Bring him down unto me, that I may set mine eyes upon him.

21

Ти ж сказав до твоїх рабів: Приведіть його до мене, щоб я поглянув на нього.

22

And we said unto my lord, The lad cannot leave his father: for if he should leave his father, his father would die.

22

Ми ж відповіли владиці: Не може хлопець лишити свого батька, бо як лишить свого батька, то той умре.

23

And thou saidst unto thy servants, Except your youngest brother come down with you, ye shall see my face no more.

23

Тоді ти сказав до рабів твоїх: Коли не прийде ваш найменший брат з вами, не бачити вам більше лиця мого.

24

And it came to pass when we came up unto thy servant my father, we told him the words of my lord.

24

І як ми повернулися до твого раба, мого батька, то й розповіли слова владики.

25

And our father said, Go again, and buy us a little food.

25

Тоді батько наш сказав: Ідіть знову, купіть нам трохи харчів.

26

And we said, We cannot go down: if our youngest brother be with us, then will we go down: for we may not see the man's face, except our youngest brother be with us.

26

А ми відповіли: Не можемо йти. Як буде з нами наш найменший брат, то підемо. Ми бо не можемо з'явитися перед лицем цього мужа, коли не буде з нами нашого найменшого брата.

27

And thy servant my father said unto us, Ye know that my wife bare me two sons:

27

Тоді твій раб, мій батько, каже до нас: Ви самі знаєте, що двох тільки вродила мені моя жінка.

28

And the one went out from me, and I said, Surely he is torn in pieces; and I saw him not since:

28

Один з них пішов від мене, і я сказав: Певно роздерто його на кавалки! та й не бачив я його й досі.

29

And if ye take this also from me, and mischief befall him, ye shall bring down my gray hairs with sorrow to the grave.

29

Як же ви візьмете від мене ще й цього і спіткає його якесь лихо, то мене, сивоголового, зведете від смутку до Шеолу.

30

Now therefore when I come to thy servant my father, and the lad be not with us; seeing that his life is bound up in the lad's life;

30

Тож як тепер прийду до твого раба, а мого батька, і хлопця не буде з нами — його ж душа так зв'язана з душею хлопця —

31

It shall come to pass, when he seeth that the lad is not with us, that he will die: and thy servants shall bring down the gray hairs of thy servant our father with sorrow to the grave.

31

і станеться, коли він тільки побачить, що хлопця немає, то помре; та й так твої раби зведуть твого сивоголового раба, нашого батька, смутком у Шеол.

32

For thy servant became surety for the lad unto my father, saying, If I bring him not unto thee, then I shall bear the blame to my father for ever.

32

Тому що я, твій раб, заручив собою своєму батькові за хлопця, бо сказав: Як не приведу я його назад до тебе, то я буду винен перед моїм батьком на все моє житя.

33

Now therefore, I pray thee, let thy servant abide instead of the lad a bondman to my lord; and let the lad go up with his brethren.

33

Тепер отже благаю тебе, щоб твій раб зостався моєму владиці невільником замість хлопця, а хлопець нехай повернеться зо своїми братами.

34

For how shall I go up to my father, and the lad be not with me? lest peradventure I see the evil that shall come on my father.

34

Бо ж як мені йти назад до свого батька, коли хлопця не буде зо мною? Хіба, щоб дивитися на горе, що постигне мого батька."

Parallel

King James Bible

Переклад Хоменка

Genesis 44

Буття 44