King James Bible

Переклад Куліша та Пулюя

Benjamin and the Silver Cup

And he commanded the steward of his house, saying, Fill the men's sacks with food, as much as they can carry, and put every man's money in his sack's mouth.

1

І повелїв Йосиф старшому над господою його говорючи: Посповнюй людям торби пашнею, скільки винесуть, і повкладай кожному гроші в усьтє торби його зверху.

2

And put my cup, the silver cup, in the sack's mouth of the youngest, and his corn money. And he did according to the word that Joseph had spoken.

2

А чашу мою срібну вложи в торбу меньшому і гроші його за пашню. І зроблено по слову Йосифовому.

3

As soon as the morning was light, the men were sent away, they and their asses.

3

День заднився, людей одпущено, самих і ослят їх.

4

And when they were gone out of the city, and not yet far off, Joseph said unto his steward, Up, follow after the men; and when thou dost overtake them, say unto them, Wherefore have ye rewarded evil for good?

4

Вийшовши вони з городу, не відойшли ще далеко, як повелїв Йосиф домозверхникові свойму: Гой! уставай, та вганяй слїдом за людьми; наздожени їх і скажи: Так се ви платите злом за добро?

5

Is not this it in which my lord drinketh, and whereby indeed he divineth? ye have done evil in so doing.

5

Та ж се кубок, що пє з його пан мій; він же й ворожбу ворожить по йому. Зло вдїяли ви таке заподїявши.

6

And he overtook them, and he spake unto them these same words.

6

Наздогнавши ж їх, каже по наказу сьому.

7

And they said unto him, Wherefore saith my lord these words? God forbid that thy servants should do according to this thing:

7

Вони ж йому: Про що говорить пан добродїй слова такі? Не таківські раби твої, не зроблять по слову сьому.

8

Behold, the money, which we found in our sacks' mouths, we brought again unto thee out of the land of Canaan: how then should we steal out of thy lord's house silver or gold?

8

Ми ж тобі ті гроші, що познаходили в торбах у себе, вернули з Канаан землї: Як же б украли з дому в пана твого срібло чи золото?

9

With whomsoever of thy servants it be found, both let him die, and we also will be my lord's bondmen.

9

У кого з рабів твоїх воно знайдеться, тому смерть, а ми будемо рабами панові нашому.

10

And he said, Now also let it be according unto your words: he with whom it is found shall be my servant; and ye shall be blameless.

10

Він же каже: Нехай же й се, як мовляли, так буде. У кого воно знайдеться, нехай буде мій раб, ви ж чисті будете.

11

Then they speedily took down every man his sack to the ground, and opened every man his sack.

11

І метнулись, і скинув кожен торбу свою на землю, і розвязав кожен торбу свою.

12

And he searched, and began at the eldest, and left at the youngest: and the cup was found in Benjamin's sack.

12

І шукав, від старшого почавши, докіль дойшов до меньшого, та й знайшов чашу в торбі Беняминовій.

13

Then they rent their clothes, and laded every man his ass, and returned to the city.

13

І пороздирали одїж свою, і навючивши кожен осла свого, вернулись у город.

14

And Judah and his brethren came to Joseph's house; for he was yet there: and they fell before him on the ground.

14

Увійшов же Юда й браттє його до Йосифа в будинок, він же був там, та й попадали перед ним на долївку.

15

And Joseph said unto them, What deed is this that ye have done? wot ye not that such a man as I can certainly divine?

15

Каже ж їм Йосиф: Що се за дїло ви вдїяли? Хиба не відаєте, що нема такого ворожбита, як я?

16

And Judah said, What shall we say unto my lord? what shall we speak? or how shall we clear ourselves? God hath found out the iniquity of thy servants: behold, we are my lord's servants, both we, and he also with whom the cup is found.

16

Каже ж Юда: Що відкажемо панові добродїєві мойму, що промовимо? Або чим оправдуватись нам? Бог ізнайшов кривду в рабів твоїх. Оце ж ми раби панові добродїєві нашому, і ми й він, у кого знайшлась чаша.

17

And he said, God forbid that I should do so: but the man in whose hand the cup is found, he shall be my servant; and as for you, get you up in peace unto your father.

17

І каже він: Таку річ не менї вчинити. Той, у кого знайшовся кубок, буде менї раб; ви ж ідїте до панотця вашого не зайняті в неволю.

18

Judah Pleads for Benjamin

Then Judah came near unto him, and said, Oh my lord, let thy servant, I pray thee, speak a word in my lord's ears, and let not thine anger burn against thy servant: for thou art even as Pharaoh.

18

Приступивши ж до його Юда, каже: Благаю й молю тебе, пане добродїю, дозволь рабові твойму промовити слова в уші пана добродїя свого, і не прогнївись на раба твого; ти ж бо єси з Фараоном рівен.

19

My lord asked his servants, saying, Have ye a father, or a brother?

19

Пане добродїю! Питав єси в рабів твоїх словами: чи маєте отця або брата?

20

And we said unto my lord, We have a father, an old man, and a child of his old age, a little one; and his brother is dead, and he alone is left of his mother, and his father loveth him.

20

І промовили ми панові добродїєві: Є в нас отець старенький і хлопя старощів його, а брат його вмер, він же один остався у матері своєї, і панотець улюбив його.

21

And thou saidst unto thy servants, Bring him down unto me, that I may set mine eyes upon him.

21

Ти ж мовляв рабам твоїм: Приведїте до мене, щоб я споглянув на його.

22

And we said unto my lord, The lad cannot leave his father: for if he should leave his father, his father would die.

22

І відказали ми панові добродїєві: Неможлива річ хлопцеві покинути панотця свого; коли ж покинув би панотця свого, умер би.

23

And thou saidst unto thy servants, Except your youngest brother come down with you, ye shall see my face no more.

23

Ти ж промовив єси до рабів твоїх: Як не прийде брат меньший ваш, більш не бачити мете лиця мого.

24

And it came to pass when we came up unto thy servant my father, we told him the words of my lord.

24

Сталося ж, як прийшли ми до раба твого, панотця нашого, повідали ми йому слова пана добродїя нашого.

25

And our father said, Go again, and buy us a little food.

25

Каже ж нам панотець наш: Ідїть, ізнов та купіте трохи збіжа.

26

And we said, We cannot go down: if our youngest brother be with us, then will we go down: for we may not see the man's face, except our youngest brother be with us.

26

Ми ж відказали: Не можлива річ ійти! Коли ж брат наш меньший пійде з нами, пійдемо; бо шкода вбачати нам у вічі мужа громадського того, як брат наш меньший та не буде з нами.

27

And thy servant my father said unto us, Ye know that my wife bare me two sons:

27

Каже ж раб твій, панотець наш, до нас: Ви знаєте, що двох уродила менї жена моя.

28

And the one went out from me, and I said, Surely he is torn in pieces; and I saw him not since:

28

І один пійшов од мене, і казав я: Певно розірвано його на шматтє, та й не бачив його й досї.

29

And if ye take this also from me, and mischief befall him, ye shall bring down my gray hairs with sorrow to the grave.

29

Коли ж оце візьмете й сього від мене, і станеться йому пригода, зведете старощі мої в смутку на той сьвіт.

30

Now therefore when I come to thy servant my father, and the lad be not with us; seeing that his life is bound up in the lad's life;

30

Тим же то, як пійду я до раба твого, панотця мого, та хлопця не буде з нами? Душа ж бо його та звязана з душею малого,

31

It shall come to pass, when he seeth that the lad is not with us, that he will die: and thy servants shall bring down the gray hairs of thy servant our father with sorrow to the grave.

31

Так станеться таке, що як побачить, що нема хлопця з нами, то певно й раби твої зведуть сиве волоссє раба твого, панотця нашого, смутком в землю.

32

For thy servant became surety for the lad unto my father, saying, If I bring him not unto thee, then I shall bear the blame to my father for ever.

32

Бо раб твій зробивсь порукою мойму панотцеві за хлопця, і ясив: Коли не приведу його до тебе, так нехай буду непрощений тобі до віку.

33

Now therefore, I pray thee, let thy servant abide instead of the lad a bondman to my lord; and let the lad go up with his brethren.

33

Тим же то буду тепереньки замість хлопця тобі рабом, а хлопець нехай іде з браттєм своїм.

34

For how shall I go up to my father, and the lad be not with me? lest peradventure I see the evil that shall come on my father.

34

Як бо менї йти до панотця, хлопця ж не буде зо мною? Не мушу вбачати лихої години, що побє панотця мого.

Parallel

King James Bible

Переклад Куліша та Пулюя

Genesis 44

Буття 44