King James Bible

Переклад Турконяка

Benjamin and the Silver Cup

And he commanded the steward of his house, saying, Fill the men's sacks with food, as much as they can carry, and put every man's money in his sack's mouth.

1

А тим часом Йосиф наказав тому, хто над його домом, говорячи: Наповніть мішки людей поживою, скільки лише можуть підняти, і вкладіть гроші кожного зверху в його мішок,

2

And put my cup, the silver cup, in the sack's mouth of the youngest, and his corn money. And he did according to the word that Joseph had spoken.

2

а в мішок наймолодшого покладіть мою срібну чашу та ціну за його пшеницю! Усе відбулося згідно з наказом Йосифа, так, як він сказав.

3

As soon as the morning was light, the men were sent away, they and their asses.

3

Настав ранок. Чоловіків відпустили, — їх та їхніх ослів.

4

And when they were gone out of the city, and not yet far off, Joseph said unto his steward, Up, follow after the men; and when thou dost overtake them, say unto them, Wherefore have ye rewarded evil for good?

4

І коли вони вийшли з міста, але ще не відійшли далеко, Йосиф сказав тому, хто над його домом: Устань і наздоганяй чоловіків! Дожени їх і скажи їм: Навіщо ви відплатили злом за добро? Навіщо ви вкрали мою срібну чашу?

5

Is not this it in which my lord drinketh, and whereby indeed he divineth? ye have done evil in so doing.

5

Хіба це не та, з якої мій володар п’є? Він же в ній займається ворожбою! Ви зробили зло, отаке вчинивши!

6

And he overtook them, and he spake unto them these same words.

6

Знайшовши їх, той виказав їм ці слова.

7

And they said unto him, Wherefore saith my lord these words? God forbid that thy servants should do according to this thing:

7

Вони ж відповіли йому: Навіщо володар говорить такі речі? Неможливо, щоб твої раби вчинили згідно із цими словами.

8

Behold, the money, which we found in our sacks' mouths, we brought again unto thee out of the land of Canaan: how then should we steal out of thy lord's house silver or gold?

8

Якщо ми з Ханаанської землі повернули тобі гроші, котрі знайшли в наших мішках, то як же ми могли вкрасти срібло чи золото з дому твого володаря?

9

With whomsoever of thy servants it be found, both let him die, and we also will be my lord's bondmen.

9

У кого тільки з твоїх рабів буде знайдена чаша, той нехай загине, а ми станемо рабами нашого володаря!

10

And he said, Now also let it be according unto your words: he with whom it is found shall be my servant; and ye shall be blameless.

10

Він же промовив: Тож тепер, як ви кажете, так нехай і буде: в кого тільки буде знайдена чаша, той стане моїм рабом, а ви будете невинні.

11

Then they speedily took down every man his sack to the ground, and opened every man his sack.

11

І кожен поспішно стягнув на землю свого мішка. І кожен відкрив свій мішок,

12

And he searched, and began at the eldest, and left at the youngest: and the cup was found in Benjamin's sack.

12

а той шукав, почавши від старшого, доки не прийшов до наймолодшого, — і знайшов чашу у Веніаминовому мішку.

13

Then they rent their clothes, and laded every man his ass, and returned to the city.

13

І вони розірвали на собі одяг, і кожен з них поклав свій мішок на свого осла, і вони повернулися до міста.

14

And Judah and his brethren came to Joseph's house; for he was yet there: and they fell before him on the ground.

14

І Юда та його брати ввійшли до Йосифа, коли він ще був там, і попадали перед ним на землю.

15

And Joseph said unto them, What deed is this that ye have done? wot ye not that such a man as I can certainly divine?

15

А Йосиф їм сказав: Що ж це за вчинок ви зробили? Невже ви не знали, що такий чоловік, як я, займається ворожбою?

16

And Judah said, What shall we say unto my lord? what shall we speak? or how shall we clear ourselves? God hath found out the iniquity of thy servants: behold, we are my lord's servants, both we, and he also with whom the cup is found.

16

Юда ж сказав: Що відповімо володареві, або що говоритимемо, або чим оправдаємося? Адже Бог виявив несправедливість твоїх рабів! Ось ми — раби нашого володаря; і ми, і той, у кого знайшлася чаша.

17

And he said, God forbid that I should do so: but the man in whose hand the cup is found, he shall be my servant; and as for you, get you up in peace unto your father.

17

Та Йосиф сказав: Не може бути, щоб я вчинив за цим словом; чоловік, в якого була знайдена чаша, — він буде моїм рабом! Ви ж безпечно вирушайте до вашого батька.

18

Judah Pleads for Benjamin

Then Judah came near unto him, and said, Oh my lord, let thy servant, I pray thee, speak a word in my lord's ears, and let not thine anger burn against thy servant: for thou art even as Pharaoh.

18

Юда ж, підійшовши до нього, сказав: Володарю, я благаю! Дозволь твоєму рабові промовити слово до тебе і не прогнівайся на свого раба, адже ти другий після фараона.

19

My lord asked his servants, saying, Have ye a father, or a brother?

19

Володарю, ти запитав своїх рабів, кажучи: Чи маєте батька або брата?

20

And we said unto my lord, We have a father, an old man, and a child of his old age, a little one; and his brother is dead, and he alone is left of his mother, and his father loveth him.

20

І ми сказали володареві: Є в нас старий батько і дитина його старості, — наймолодший у нього; його брат помер, і він один залишився у своєї матері, тож батько полюбив його.

21

And thou saidst unto thy servants, Bring him down unto me, that I may set mine eyes upon him.

21

Ти сказав своїм рабам: Приведіть його до мене, і я подбаю про нього.

22

And we said unto my lord, The lad cannot leave his father: for if he should leave his father, his father would die.

22

Та ми відповіли володареві: Не може юнак залишити батька, бо коли залишить батька, то той помре.

23

And thou saidst unto thy servants, Except your youngest brother come down with you, ye shall see my face no more.

23

Ти ж сказав своїм рабам: Якщо ваш наймолодший брат не прибуде з вами, вам не бачити більше мого обличчя.

24

And it came to pass when we came up unto thy servant my father, we told him the words of my lord.

24

І вийшло так, що коли ми прийшли до твого раба, — нашого батька, — то сповістили йому слова володаря.

25

And our father said, Go again, and buy us a little food.

25

І наш батько сказав нам: Ідіть знову й купіть нам трохи хліба.

26

And we said, We cannot go down: if our youngest brother be with us, then will we go down: for we may not see the man's face, except our youngest brother be with us.

26

Ми ж відповіли: Не можемо піти! Але підемо тільки тоді, коли наш наймолодший брат піде з нами, оскільки не зможемо побачити обличчя того чоловіка, якщо наймолодшого брата не буде з нами!

27

And thy servant my father said unto us, Ye know that my wife bare me two sons:

27

Тож наш батько, твій раб, сказав нам: Ви знаєте, що двох синів мені народила дружина,

28

And the one went out from me, and I said, Surely he is torn in pieces; and I saw him not since:

28

і один пішов від мене, і ви сказали, що звір з’їв його, — і я його більше ніколи не бачив;

29

And if ye take this also from me, and mischief befall him, ye shall bring down my gray hairs with sorrow to the grave.

29

тому, якщо заберете і цього з-перед мого обличчя, і скоїться йому лихо в дорозі, то смутком зведете мою старість до аду.

30

Now therefore when I come to thy servant my father, and the lad be not with us; seeing that his life is bound up in the lad's life;

30

Тепер же, якщо йду до твого раба, — нашого батька, — і юнака з нами нема, а душа того прив’язана до його душі, —

31

It shall come to pass, when he seeth that the lad is not with us, that he will die: and thy servants shall bring down the gray hairs of thy servant our father with sorrow to the grave.

31

і станеться: коли він побачить, що з нами немає юнака, то помре. І твої раби горем зведуть старість твого раба, а нашого батька, до аду.

32

For thy servant became surety for the lad unto my father, saying, If I bring him not unto thee, then I shall bear the blame to my father for ever.

32

Оскільки твій раб одержав юнака від батька зі словами: Якщо не приведу його до тебе й не поставлю його перед тобою, то матиму гріх перед батьком на всі дні життя.

33

Now therefore, I pray thee, let thy servant abide instead of the lad a bondman to my lord; and let the lad go up with his brethren.

33

Тому, нехай тепер залишиться твій раб замість хлопця рабом володареві, а юнак нехай іде з братами.

34

For how shall I go up to my father, and the lad be not with me? lest peradventure I see the evil that shall come on my father.

34

Бо як піду до батька, коли з нами немає юнака? Хіба для того, щоби побачити нещастя, яке спіткає мого батька.

Parallel

King James Bible

Переклад Турконяка

Genesis 44

Буття 44