King James Bible

Переклад Хоменка

Job's Final Appeal

I made a covenant with mine eyes; why then should I think upon a maid?

1

«Я вчинив умову з моїми очима,
щоб на дівицю й не дивились!

2

For what portion of God is there from above? and what inheritance of the Almighty from on high?

2

І яка доля з висоти від Бога?
Яка спадщина від Всесильного з неба?

3

Is not destruction to the wicked? and a strange punishment to the workers of iniquity?

3

Чи ж не погибель для безбожних?
Чи ж не нещастя лиходіям?

4

Doth not he see my ways, and count all my steps?

4

Чи ж він доріг моїх не бачить?
Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?

5

If I have walked with vanity, or if my foot hath hasted to deceit;

5

Чи ж я ходив колись у неправді?
Чи мої ноги бігли за обманом?

6

Let me be weighed in an even balance, that God may know mine integrity.

6

Хай мене зважить на вазі правдивій,
хай розпізнає Бог мою невинність!

7

If my step hath turned out of the way, and mine heart walked after mine eyes, and if any blot hath cleaved to mine hands;

7

Коли ж мій крок схибив з дороги,
і моє серце ходило слідом за очима,
коли до рук моїх прилипла якась пляма,

8

Then let me sow, and let another eat; yea, let my offspring be rooted out.

8

то хай я сію, а їсть хтось інший,
і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!

9

If mine heart have been deceived by a woman, or if I have laid wait at my neighbour's door;

9

А коли якась жінка звела моє серце,
коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —

10

Then let my wife grind unto another, and let others bow down upon her.

10

то нехай моя жінка для другого меле,
інші нехай злягають з нею!

11

For this is an heinous crime; yea, it is an iniquity to be punished by the judges.

11

Бо це безславний вчинок;
переступ, що під суд підпадає,

12

For it is a fire that consumeth to destruction, and would root out all mine increase.

12

вогонь, що пожирає до загуби,
що ввесь мій урожай нищить дощенту.

13

If I did despise the cause of my manservant or of my maidservant, when they contended with me;

13

Якщо я правом мого раба легковажив
чи рабині, як вони правувалися зо мною,

14

What then shall I do when God riseth up? and when he visiteth, what shall I answer him?

14

то що чинитиму, коли Бог устане
та розслідить? Що йому відповім я?

15

Did not he that made me in the womb make him? and did not one fashion us in the womb?

15

Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні?
Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?

16

If I have withheld the poor from their desire, or have caused the eyes of the widow to fail;

16

Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали,
або тьмарив очі вдовиці?

17

Or have eaten my morsel myself alone, and the fatherless hath not eaten thereof;

17

Хіба я сам з'їдав мій шматок хліба?
Хіба не їв його й сиротина?

18

(For from my youth he was brought up with me, as with a father, and I have guided her from my mother's womb;)

18

Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько,
водив її вже з лона матері моєї!

19

If I have seen any perish for want of clothing, or any poor without covering;

19

Коли я бачив бідолаху без одежі,
чи злидаря, який не мав чим укритись,

20

If his loins have not blessed me, and if he were not warmed with the fleece of my sheep;

20

хіба мене не благословляли його стегна?
Хіба він вовною з моїх овець не грівся?

21

If I have lifted up my hand against the fatherless, when I saw my help in the gate:

21

А коли на сироту здіймав я руку,
бо бачив оборонця мого в брамі, —

22

Then let mine arm fall from my shoulder blade, and mine arm be broken from the bone.

22

то хай відпаде в мене від плеча моє рамено,
і хай моя рука відломиться від ліктя!

23

For destruction from God was a terror to me, and by reason of his highness I could not endure.

23

Бо страх Божий упав би на мене,
і перед величчю його не міг би я устоятись!

24

If I have made gold my hope, or have said to the fine gold, Thou art my confidence;

24

Коли б на золото я покладав свою надію,
коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,

25

If I rejoiced because my wealth was great, and because mine hand had gotten much;

25

коли б я тішився моїм великим статком,
рукою моєю багато назбиравши,

26

If I beheld the sun when it shined, or the moon walking in brightness;

26

коли б дививсь на сонце, як воно сяє,
та як пливе велично місяць,

27

And my heart hath been secretly enticed, or my mouth hath kissed my hand:

27

і тайкома пускав моє серце зблудити,
і цілував устами мою руку, —

28

This also were an iniquity to be punished by the judge: for I should have denied the God that is above.

28

це теж був би тяжкий переступ,
бо я б відрікався Бога, що на небі.

29

If I rejoiced at the destruction of him that hated me, or lifted up myself when evil found him:

29

Чи я радів з нещастя мого супротивника?
Чи веселився, як його спіткало лихо, —

30

Neither have I suffered my mouth to sin by wishing a curse to his soul.

30

я, що устам моїм не дозволяв грішити,
домагаючись його життя з прокльоном?

31

If the men of my tabernacle said not, Oh that we had of his flesh! we cannot be satisfied.

31

Хіба челядь мого шатра не говорила:
Кого ж він не наситив м'ясом?

32

The stranger did not lodge in the street: but I opened my doors to the traveller.

32

Чужинець не спав ніколи на вулиці,
перехожому я відчиняв мої двері.

33

If I covered my transgressions as Adam, by hiding mine iniquity in my bosom:

33

Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи,
скривав у грудях мої хиби,

34

Did I fear a great multitude, or did the contempt of families terrify me, that I kept silence, and went not out of the door?

34

боявся бо великої юрби,
лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?

35

Oh that one would hear me! behold, my desire is, that the Almighty would answer me, and that mine adversary had written a book.

35

О, коли б уже хтось та мене переслухав!
Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!

36

Surely I would take it upon my shoulder, and bind it as a crown to me.

36

Щождо книги, що написав мій позивайло,
то я носитиму її на плечах у себе,
я покладу її, немов вінець, на себе.

37

I would declare unto him the number of my steps; as a prince would I go near unto him.

37

Я виявлю йому всі мої кроки;
неначе князь, я наближусь до нього!

38

If my land cry against me, or that the furrows likewise thereof complain;

38

Якщо кричало проти мене моє поле,
і разом з ним плакали його борозни,

39

If I have eaten the fruits thereof without money, or have caused the owners thereof to lose their life:

39

бо я його врожай з'їдав без грошей,
смутив життя його робітників, —

40

Let thistles grow instead of wheat, and cockle instead of barley. The words of Job are ended.

40

то хай замість пшениці вродить будяки,
замість ячменю — бур'ян!»

Parallel

King James Bible

Переклад Хоменка

Job 31

Йова 31