King James Bible

Переклад Турконяка

Job's Final Appeal

I made a covenant with mine eyes; why then should I think upon a maid?

1

Я поклав завіт моїм очам, — і не подумаю про дівицю.

2

For what portion of God is there from above? and what inheritance of the Almighty from on high?

2

А яку частку Бог визначив згори, і який спадок Всесильного з висот?

3

Is not destruction to the wicked? and a strange punishment to the workers of iniquity?

3

Хіба згуба не для неправедного, а відчуження не для тих, які чинять беззаконня?

4

Doth not he see my ways, and count all my steps?

4

Хіба Він сам не побачить мою дорогу і не порахує всі мої кроки?

5

If I have walked with vanity, or if my foot hath hasted to deceit;

5

Якщо ж я ходив з тими, які висміюють, якщо ж і моя нога поспішала на обман,

6

Let me be weighed in an even balance, that God may know mine integrity.

6

нехай вже стану я на справедливу вагу, а Господь знає мою невинність.

7

If my step hath turned out of the way, and mine heart walked after mine eyes, and if any blot hath cleaved to mine hands;

7

Якщо моя нога ухилилася з дороги, якщо ж і моє серце пішло за оком, якщо ж і моїми руками я доторкнувся до дарів,

8

Then let me sow, and let another eat; yea, let my offspring be rooted out.

8

то нехай сію я, а інші хай їдять, і нехай виявлюся без кореня на землі.

9

If mine heart have been deceived by a woman, or if I have laid wait at my neighbour's door;

9

Якщо моє серце пішло за жінкою іншого чоловіка, якщо я і таємно очікував біля її дверей,

10

Then let my wife grind unto another, and let others bow down upon her.

10

то нехай і моя жінка вгодить іншому, а мої діти хай зазнають приниження.

11

For this is an heinous crime; yea, it is an iniquity to be punished by the judges.

11

Бо опоганити заміжню жінку — це гнів люті, який не зупинити.

12

For it is a fire that consumeth to destruction, and would root out all mine increase.

12

Адже це — вогонь, що горить з усіх боків, куди тільки нападав, до кореня знищував.

13

If I did despise the cause of my manservant or of my maidservant, when they contended with me;

13

Якщо ж і знехтував я судом мого слуги чи служниці, коли вони в мене судилися,

14

What then shall I do when God riseth up? and when he visiteth, what shall I answer him?

14

то що я зроблю, коли Господь мені вчинить допит? Якщо ж відвідає, то яку відповідь дам?

15

Did not he that made me in the womb make him? and did not one fashion us in the womb?

15

Чи не так, як і я постав у лоні, постали і вони? Ми ж постали в тому ж лоні.

16

If I have withheld the poor from their desire, or have caused the eyes of the widow to fail;

16

А немічні задовольнили потребу, яку лиш мали, я ж не відкинув око вдови.

17

Or have eaten my morsel myself alone, and the fatherless hath not eaten thereof;

17

Якщо ж я сам їв кусень мого хліба, а сироті не подав, —

18

(For from my youth he was brought up with me, as with a father, and I have guided her from my mother's womb;)

18

хоча я від моєї молодості годував сироту, як батько, і наставляв від лона моєї матері, —

19

If I have seen any perish for want of clothing, or any poor without covering;

19

якщо ж я не зглянувся на нагого, який гинув, і не одягнув,

20

If his loins have not blessed me, and if he were not warmed with the fleece of my sheep;

20

і слабкі мене не поблагословили, а їхні плечі не грілися з постригу моїх ягнят,

21

If I have lifted up my hand against the fatherless, when I saw my help in the gate:

21

якщо я підняв проти сироти руку в надії, бо в мене була велика допомога,

22

Then let mine arm fall from my shoulder blade, and mine arm be broken from the bone.

22

то нехай же відпаде моє плече від ключиці, а моя рука нехай відламається від ліктя.

23

For destruction from God was a terror to me, and by reason of his highness I could not endure.

23

Адже мене охопив Господній страх, і його тягаря я не перенесу.

24

If I have made gold my hope, or have said to the fine gold, Thou art my confidence;

24

Якщо я поклав золото, як мою силу, якщо ж і на дорогоцінний камінь я поклав надію,

25

If I rejoiced because my wealth was great, and because mine hand had gotten much;

25

якщо ж я зрадів, коли моє багатство стало великим, якщо ж і на нечисленне я поклав свою руку,

26

If I beheld the sun when it shined, or the moon walking in brightness;

26

чи не побачу сонце, що сходить, що заходить, а місяць, що маліє? Адже це не від них.

27

And my heart hath been secretly enticed, or my mouth hath kissed my hand:

27

І якщо потай обманене було моє серце, якщо ж і поцілував я мою руку, приклавши до моїх уст,

28

This also were an iniquity to be punished by the judge: for I should have denied the God that is above.

28

то це вже мені нехай вважається за найбільше беззаконня, бо я вчинив обман перед Всевишнім Господом.

29

If I rejoiced at the destruction of him that hated me, or lifted up myself when evil found him:

29

Якщо ж я і зрадів падінням моїх ворогів, і моє серце сказало: Добре! —

30

Neither have I suffered my mouth to sin by wishing a curse to his soul.

30

то нехай же тоді моє вухо почує моє прокляття, і нехай перешіптується народ, коли мені чинять зло.

31

If the men of my tabernacle said not, Oh that we had of his flesh! we cannot be satisfied.

31

Якщо ж часто мої служниці казали: Хто дав би нам насититися його тілом? Хоч я був дуже добрий.

32

The stranger did not lodge in the street: but I opened my doors to the traveller.

32

Чужинець не мешкав назовні, а мої двері були відкриті для кожного, хто приходив.

33

If I covered my transgressions as Adam, by hiding mine iniquity in my bosom:

33

Якщо ж, грішачи, я несвідомо скрив мій гріх,

34

Did I fear a great multitude, or did the contempt of families terrify me, that I kept silence, and went not out of the door?

34

бо не посоромився великої юрби, щоб перед ними признатися? Хіба ж дозволив я слабому вийти з моїх дверей з порожнім подолом?

35

Oh that one would hear me! behold, my desire is, that the Almighty would answer me, and that mine adversary had written a book.

35

О, хто б мені дав того, хто вислухав би мене! Якщо я не побоявся Господньої руки, а письмо, яке я мав проти когось,

36

Surely I would take it upon my shoulder, and bind it as a crown to me.

36

читав, поклавши, як вінець на плечі,

37

I would declare unto him the number of my steps; as a prince would I go near unto him.

37

і якщо його не віддав я, подерши, і нічого не взявши від боржника,

38

If my land cry against me, or that the furrows likewise thereof complain;

38

якщо проти мене коли-небудь земля застогнала, якщо і її борозни разом заплакали,

39

If I have eaten the fruits thereof without money, or have caused the owners thereof to lose their life:

39

якщо ж я з’їв її силу сам безплатно, якщо ж я засмутив, забравши душу власника землі,

40

Let thistles grow instead of wheat, and cockle instead of barley. The words of Job are ended.

40

то замість пшениці нехай мені вийде будяк, а замість ячменю — бур’ян! І Йов зупинився у своїй мові.

Parallel

King James Bible

Переклад Турконяка

Job 31

Йова 31