King James Bible

Переклад Турконяка

The Plot against Daniel

It pleased Darius to set over the kingdom an hundred and twenty princes, which should be over the whole kingdom;

1

І Дарій, мідієць, прийняв царство, маючи шістдесят два роки.

2

And over these three presidents; of whom Daniel was first: that the princes might give accounts unto them, and the king should have no damage.

2

І до вподоби було перед Дарієм, і поставив над царством сто двадцять сатрапів, щоб вони були в усьому його царстві,

3

Then this Daniel was preferred above the presidents and princes, because an excellent spirit was in him; and the king thought to set him over the whole realm.

3

а над ними трьох володарів, з яких одним з них був Даниїл, щоб вони передали слово сатрапам, аби не турбувати царя.

4

Then the presidents and princes sought to find occasion against Daniel concerning the kingdom; but they could find none occasion nor fault; forasmuch as he was faithful, neither was there any error or fault found in him.

4

І Даниїл був над ними, бо дуже великий дух був у ньому, і цар поставив його над усім його царством.

5

Then said these men, We shall not find any occasion against this Daniel, except we find it against him concerning the law of his God.

5

І володарі та сатрапи шукали, щоб знайти закид проти Даниїла. Та жодного приводу, провини чи помилки в ньому не знайшли, бо він був вірний.

6

Then these presidents and princes assembled together to the king, and said thus unto him, King Darius, live for ever.

6

Тож володарі сказали: Ми не знайдемо закиду проти Даниїла, хіба що в законах його Бога.

7

All the presidents of the kingdom, the governors, and the princes, the counsellers, and the captains, have consulted together to establish a royal statute, and to make a firm decree, that whosoever shall ask a petition of any God or man for thirty days, save of thee, O king, he shall be cast into the den of lions.

7

Тоді володарі та сатрапи стали перед царем і сказали йому: Даріє, царю, живи навіки!

8

Now, O king, establish the decree, and sign the writing, that it be not changed, according to the law of the Medes and Persians, which altereth not.

8

Усі вожді та сатрапи, володарі та місцеві правителі, що над твоїм царством, порадилися видати царську постанову і скріпити декретом, щоб як тільки хто-небудь заноситиме прохання до будь-якого бога чи людини впродовж тридцяти днів, — хіба що до тебе, царю, — то він буде вкинений у лев’ячу яму.

9

Wherefore king Darius signed the writing and the decree.

9

Отже тепер, царю, зроби угоду і видай листа, щоб не змінився декрет мідійців і персів.

10

Daniel in the Lions' Den

Now when Daniel knew that the writing was signed, he went into his house; and his windows being open in his chamber toward Jerusalem, he kneeled upon his knees three times a day, and prayed, and gave thanks before his God, as he did aforetime.

10

Тоді цар Дарій наказав написати декрет.

11

Then these men assembled, and found Daniel praying and making supplication before his God.

11

І коли Даниїл дізнався, що написано декрет, він пішов до свого дому, а в нього вікна відкриті в його горішній кімнаті напроти Єрусалима, і три часи на день він схилявся на свої коліна, молився і визнавався перед своїм Богом, як робив він і перед тим.

12

Then they came near, and spake before the king concerning the king's decree; Hast thou not signed a decree, that every man that shall ask a petition of any God or man within thirty days, save of thee, O king, shall be cast into the den of lions? The king answered and said, The thing is true, according to the law of the Medes and Persians, which altereth not.

12

Тоді ті мужі прослідкували і знайшли Даниїла, що він просив і благав свого Бога.

13

Then answered they and said before the king, That Daniel, which is of the children of the captivity of Judah, regardeth not thee, O king, nor the decree that thou hast signed, but maketh his petition three times a day.

13

І, підійшовши, вони кажуть цареві: Царю, хіба ти не видав припис, щоб кожна людина, яка тільки заноситиме прохання до будь-якого бога чи людини впродовж тридцяти днів, — хіба що до тебе, царю, — буде вкинена в лев’ячу яму? І сказав цар: Правдиве слово, і декрет мідійців і персів не буде порушений!

14

Then the king, when he heard these words, was sore displeased with himself, and set his heart on Daniel to deliver him: and he laboured till the going down of the sun to deliver him.

14

Тоді вони відповіли перед царем, і кажуть: Даниїл, що із синів юдейських полонених, не підкорився твоєму декретові стосовно рішення, яке ти видав, і три часи на день заносить до свого Бога свої прохання!

15

Then these men assembled unto the king, and said unto the king, Know, O king, that the law of the Medes and Persians is, That no decree nor statute which the king establisheth may be changed.

15

Тоді цар, коли почув слово, дуже цим засмутився і обстоював Даниїла, щоб його спасти, і аж до вечора, докладаючи зусиль, намагався його врятувати.

16

Then the king commanded, and they brought Daniel, and cast him into the den of lions. Now the king spake and said unto Daniel, Thy God whom thou servest continually, he will deliver thee.

16

Тоді ті мужі кажуть цареві: Знай, царю, що це декрет мідійців і персів, що не можна змінити жодного рішення чи постанови, яку лиш цар постановить!

17

And a stone was brought, and laid upon the mouth of the den; and the king sealed it with his own signet, and with the signet of his lords; that the purpose might not be changed concerning Daniel.

17

Тоді сказав цар і привели Даниїла, і кинули його в лев’ячу яму. І цар сказав Даниїлові: Твій Бог, Якому ти постійно служиш, тебе визволить.

18

Then the king went to his palace, and passed the night fasting: neither were instruments of musick brought before him: and his sleep went from him.

18

І принесли камінь, і помістили на отвір ями, і цар запечатав своїм перснем і перснем своїх вельмож, щоб не змінилося діло стосовно Даниїла.

19

Then the king arose very early in the morning, and went in haste unto the den of lions.

19

І цар відійшов до свого дому, і спав, не повечерявши. Їжі йому не приносили, і сон від нього відійшов. А Бог замкнув пащі левів, і вони не турбували Даниїла.

20

And when he came to the den, he cried with a lamentable voice unto Daniel: and the king spake and said to Daniel, O Daniel, servant of the living God, is thy God, whom thou servest continually, able to deliver thee from the lions?

20

Тоді цар устав вранці, коли було ясно, і з поспіхом пішов до лев’ячої ями.

21

Then said Daniel unto the king, O king, live for ever.

21

Коли він наближався до ями, то закричав сильним голосом: Даниїле, рабе живого Бога! Чи твій Бог, Якому ти постійно служиш, зміг тебе визволити з пащі левів?

22

My God hath sent his angel, and hath shut the lions' mouths, that they have not hurt me: forasmuch as before him innocency was found in me; and also before thee, O king, have I done no hurt.

22

А Даниїл сказав цареві: Царю, живи навіки!

23

Then was the king exceeding glad for him, and commanded that they should take Daniel up out of the den. So Daniel was taken up out of the den, and no manner of hurt was found upon him, because he believed in his God.

23

Мій Бог послав Свого ангела, і він замкнув пащі левів, і мене вони не роздерли, бо перед Ним у мені знайдено праведність. І перед тобою, царю, я проступку не вчинив.

24

The King's Decree

And the king commanded, and they brought those men which had accused Daniel, and they cast them into the den of lions, them, their children, and their wives; and the lions had the mastery of them, and brake all their bones in pieces or ever they came at the bottom of the den.

24

Тоді цар був дуже радий за нього і сказав витягнути Даниїла з ями. І Даниїла витягнули з ями, і жодного пошкодження в нього не знайшли, бо він повірив своєму Богові.

25

Then king Darius wrote unto all people, nations, and languages, that dwell in all the earth; Peace be multiplied unto you.

25

І сказав цар, і привели мужів, які звинуватили Даниїла, і їх, їхніх синів і їхніх жінок вкинули в лев’ячу яму. І не встигли вони досягти дна ями, як вже ними заволоділи леви і потрощили всі їхні кості.

26

I make a decree, That in every dominion of my kingdom men tremble and fear before the God of Daniel: for he is the living God, and stedfast for ever, and his kingdom that which shall not be destroyed, and his dominion shall be even unto the end.

26

Тоді цар Дарій написав до всіх народів, племен, язиків, що живуть на всій землі: Хай мир вам помножиться!

27

He delivereth and rescueth, and he worketh signs and wonders in heaven and in earth, who hath delivered Daniel from the power of the lions.

27

Від мого лиця видано декрет, щоб у всьому володінні мого царства тряслися і боялися обличчя Бога Даниїла, бо Він є Бог живих, і Він залишається навіки, і Його царство не буде знищене, і Його влада — до кінця.

28

So this Daniel prospered in the reign of Darius, and in the reign of Cyrus the Persian.

28

Він допомагає і спасає, чинить ознаки та чуда на небі й на землі, Він Той, Хто вирвав Даниїла з лап левів.

Parallel

King James Bible

Переклад Турконяка

Daniel 6

Даниїла 6