King James Bible

Переклад Хоменка

The People Rebel

And all the congregation lifted up their voice, and cried; and the people wept that night.

Тоді зчинила вся громада великий галас, і люди плакали тієї ночі.

And all the children of Israel murmured against Moses and against Aaron: and the whole congregation said unto them, Would God that we had died in the land of Egypt! or would God we had died in this wilderness!

2

І нарікали на Мойсея та на Арона всі сини Ізраїля; і вся громада мовляла до них: “Ой, бодай би ми померли в Єгипетській землі чи бодай би померли в цій пустині!

3

And wherefore hath the LORD brought us unto this land, to fall by the sword, that our wives and our children should be a prey? were it not better for us to return into Egypt?

3

І навіщо то Господь веде нас у ту землю? Щоб полягти нам від меча та щоб жінки наші й діти зробилися здобиччю? Чи ж не ліпше нам повернутися в Єгипет?”

4

And they said one to another, Let us make a captain, and let us return into Egypt.

4

І мовляли одне до одного: “Настановімо собі вождя та й повернемось у Єгипет.”

5

Then Moses and Aaron fell on their faces before all the assembly of the congregation of the children of Israel.

5

Мойсей же з Ароном упали ниць перед усією громадою синів Ізраїля.

6

And Joshua the son of Nun, and Caleb the son of Jephunneh, which were of them that searched the land, rent their clothes:

6

А Ісус Навин та Калев, син Ефунне, що ходили на розглядини землі, пороздирали на собі одіж

7

And they spake unto all the company of the children of Israel, saying, The land, which we passed through to search it, is an exceeding good land.

7

і промовили до всієї громади синів Ізраїля: “Земля, що нею переходили ми, щоб розглянути її, — земля ота вельми добра.

8

If the LORD delight in us, then he will bring us into this land, and give it us; a land which floweth with milk and honey.

8

Коли Господь милостив нам, то він приведе нас у ту землю і дасть її нам: то бо земля, що справді тече молоком та медом.

9

Only rebel not ye against the LORD, neither fear ye the people of the land; for they are bread for us: their defence is departed from them, and the LORD is with us: fear them not.

9

Тільки проти Господа не бунтуйтесь і не полохайтесь людей тієї країни, бо вони для нас, мов хліб. Захисту в них немає, а Господь з нами: не лякайтесь їх.”

10

But all the congregation bade stone them with stones. And the glory of the LORD appeared in the tabernacle of the congregation before all the children of Israel.

10

Та вся громада заговорила, щоб побити їх камінням; аж тут об'явилася слава Господня всім синам Ізраїля у наметі зборів.

11

And the LORD said unto Moses, How long will this people provoke me? and how long will it be ere they believe me, for all the signs which I have shewed among them?

11

Промовив Господь до Мойсея: “Так доки ж люд оцей зневажатиме мене, і доки вони не довірятимуть мені, не зважатимуть і на чуда всі ті, що я явив був серед них!

12

I will smite them with the pestilence, and disinherit them, and will make of thee a greater nation and mightier than they.

12

Вдарю на них мором і вигублю їх; і виведу з тебе народ більший та сильніший, ніж вони.”

13

Moses Intercedes for the People

And Moses said unto the LORD, Then the Egyptians shall hear it, (for thou broughtest up this people in thy might from among them;)

13

І сказав Мойсей до Господа: “Почують єгиптяни, з-поміж котрих випровадив ти з великою потугою твоєю оцей люд, і що скажуть?

14

And they will tell it to the inhabitants of this land: for they have heard that thou LORD art among this people, that thou LORD art seen face to face, and that thy cloud standeth over them, and that thou goest before them, by day time in a pillar of a cloud, and in a pillar of fire by night.

14

Та й мешканці цієї країни теж чули, що ти, Господи, посеред людей твоїх, що тебе, Господи, вони віч-на-віч бачать та й що хмара твоя стоїть над ними, і у стовпі хмарному ти йдеш поперед них за дня, а полум'яним стовпом уночі.

15

Now if thou shalt kill all this people as one man, then the nations which have heard the fame of thee will speak, saying,

15

Тож як уб'єш ти люд оцей, як одного чоловіка, то народи, до яких дійшла чутка про тебе, скажуть:

16

Because the LORD was not able to bring this people into the land which he sware unto them, therefore he hath slain them in the wilderness.

16

Тому винищив Господь цих людей у пустині, що не здолав їх у ту впровадити землю, про яку їм клявся був.

17

And now, I beseech thee, let the power of my Lord be great, according as thou hast spoken, saying,

17

Нехай же возвеличиться сила Господа мого, як то ти обітував.

18

The LORD is longsuffering, and of great mercy, forgiving iniquity and transgression, and by no means clearing the guilty, visiting the iniquity of the fathers upon the children unto the third and fourth generation.

18

Господь повільний до гніву й багатий милосердям, прощає гріх і переступ, хоч і не залишає нічого безкарно, а карає гріх батьків на дітях до третього й четвертого покоління.

19

Pardon, I beseech thee, the iniquity of this people according unto the greatness of thy mercy, and as thou hast forgiven this people, from Egypt even until now.

19

Прости ж гріх люду цього з великого милосердя твого, так, як зносив єси люд цей від Єгипту аж досі!”

20

God's Forgiveness and Judgment

And the LORD said, I have pardoned according to thy word:

20

І сказав Господь: “Прощаю на твоє слово.

21

But as truly as I live, all the earth shall be filled with the glory of the LORD.

21

Але так, як я живий і як слави Господньої повна вся земля,

22

Because all those men which have seen my glory, and my miracles, which I did in Egypt and in the wilderness, and have tempted me now these ten times, and have not hearkened to my voice;

22

усі ті люди, які бачили мою славу й мої чудеса, що я сотворив в Єгипті й у пустині, і таки спокушали мене, ось уже вдесяте не слухали мій голос, —

23

Surely they shall not see the land which I sware unto their fathers, neither shall any of them that provoked me see it:

23

ті люди не побачать землі, що про неї клявсь я їхнім батькам; усі ті, що зневажали мене, не побачать її.

24

But my servant Caleb, because he had another spirit with him, and hath followed me fully, him will I bring into the land whereinto he went; and his seed shall possess it.

24

Слугу ж мого Калева, за те, що був іншого духу та вірно слідував за мною, введу я в землю, до якої він уже ходив, і нащадки його володітимуть нею.

25

(Now the Amalekites and the Canaanites dwelt in the valley.) To morrow turn you, and get you into the wilderness by the way of the Red sea.

25

Нехай Амалек та Ханаан живуть собі в долині, а ви взавтра оберніться і рушайте геть у пустиню в напрямі до Червоного моря.”

26

And the LORD spake unto Moses and unto Aaron, saying,

26

Господь промовив до Мойсея та Арона:

27

How long shall I bear with this evil congregation, which murmur against me? I have heard the murmurings of the children of Israel, which they murmur against me.

27

“І доки ця ледача юрба нарікатиме на мене? Чув я нарікання синів Ізраїля, що ним докоряють мені.

28

Say unto them, As truly as I live, saith the LORD, as ye have spoken in mine ears, so will I do to you:

28

Тож скажи їм: Як живу я — слово Господнє, — зроблю з вами так, як ви наговорили в мої вуха.

29

Your carcases shall fall in this wilderness; and all that were numbered of you, according to your whole number, from twenty years old and upward, which have murmured against me,

29

У пустелі цій поляжуть ваші трупи, усі ви, що були перелічені, усім вашим числом, від двадцятьох років і старше, ви, що нарікали на мене. —

30

Doubtless ye shall not come into the land, concerning which I sware to make you dwell therein, save Caleb the son of Jephunneh, and Joshua the son of Nun.

30

Ніхто з вас не ввійде в землю, в якій я, піднісши вгору мою руку, (поклявся) вас оселити, — крім Калева, сина Єфунне та Ісуса Навина.

31

But your little ones, which ye said should be a prey, them will I bring in, and they shall know the land which ye have despised.

31

Дітей же ваших, що про них ви казали, мовляв, вони здобиччю стануть, — їх я введу туди, і вони спізнають землю, якою ви нехтували.

32

But as for you, your carcases, they shall fall in this wilderness.

32

Ви ж трупом ляжете в цій пустелі.

33

And your children shall wander in the wilderness forty years, and bear your whoredoms, until your carcases be wasted in the wilderness.

33

Діти ваші блукатимуть сорок років пустелею, щоб спокутувати ваші беззаконня, поки не зогниють ваші трупи в пустині.

34

After the number of the days in which ye searched the land, even forty days, each day for a year, shall ye bear your iniquities, even forty years, and ye shall know my breach of promise.

34

За числом сорока днів, що ви розвідували землю, рахуючи один рік за один день, понесете ви кару за гріхи ваші сорок років, щоб зрозуміли, що то значить, як я вас покину.

35

I the LORD have said, I will surely do it unto all this evil congregation, that are gathered together against me: in this wilderness they shall be consumed, and there they shall die.

35

Сам я, Господь, сказав, що так зроблю з ледачою юрбою цією, яка повстала проти мене; в оцій пустині вони загинуть, тут і помруть.”

36

The Plague on the Ten Spies

And the men, which Moses sent to search the land, who returned, and made all the congregation to murmur against him, by bringing up a slander upon the land,

36

І ті чоловіки, що їх Мойсей посилав на розвідини землі й що, повернувшися, пустили погану поголоску про ту землю і довели всю громаду до нарікання на Мойсея,

37

Even those men that did bring up the evil report upon the land, died by the plague before the LORD.

37

чоловіки оті, що розпустили лихі вісті про землю, померли на місці перед Господом.

38

But Joshua the son of Nun, and Caleb the son of Jephunneh, which were of the men that went to search the land, lived still.

38

Тільки Ісус Навин та Калев, син Єфунне, зосталися живими з тих чоловіків, що ходили на розвідини землі.

39

And Moses told these sayings unto all the children of Israel: and the people mourned greatly.

39

І коли промовив Мойсей ті слова до синів Ізраїля, засумували люди вельми.

40

Defeat by Amalekites and Canaanites

And they rose up early in the morning, and gat them up into the top of the mountain, saying, Lo, we be here, and will go up unto the place which the LORD hath promised: for we have sinned.

40

А другого дня, вставши вранці, щоб зійти на верх гори, казали: “Ось ми тут, готові вийти на те місце, про яке казав Господь, бо ми згрішили.”

41

And Moses said, Wherefore now do ye transgress the commandment of the LORD? but it shall not prosper.

41

І каже Мойсей: “Чому ви переступаєте Господній наказ? Не пощастить вам.

42

Go not up, for the LORD is not among you; that ye be not smitten before your enemies.

42

Не здіймайтеся, бо нема між вами Господа, — бо інакше поб'ють вас вороги ваші.

43

For the Amalekites and the Canaanites are there before you, and ye shall fall by the sword: because ye are turned away from the LORD, therefore the LORD will not be with you.

43

Там амалекитяни та ханааняни проти вас, поляжете від їхнього меча, бо ви відвернулися від Господа, і Господь не буде з вами.”

44

But they presumed to go up unto the hill top: nevertheless the ark of the covenant of the LORD, and Moses, departed not out of the camp.

44

Та вони таки вперлися вийти на верх гори, хоч ковчег союзу та Мойсей не рушили з-посеред табору.

45

Then the Amalekites came down, and the Canaanites which dwelt in that hill, and smote them, and discomfited them, even unto Hormah.

45

Спустилися тоді амалекитяни та ханааняни, що жили в тих горах, та й розбили їх, і сікли їх аж до Хорми.

Parallel

King James Bible

Переклад Хоменка

Numbers 14

Числа 14