King James Bible

Переклад Хоменка

Demons Cast into Pigs

And they came over unto the other side of the sea, into the country of the Gadarenes.

1

Перевезлись вони на той бік моря, в країну Геразинську.

2

And when he was come out of the ship, immediately there met him out of the tombs a man with an unclean spirit,

2

І коли з човна він вийшов, відразу перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа.

3

Who had his dwelling among the tombs; and no man could bind him, no, not with chains:

3

Він перебував у гробах, і ніхто навіть ланцюгом не міг його зв'язати;

4

Because that he had been often bound with fetters and chains, and the chains had been plucked asunder by him, and the fetters broken in pieces: neither could any man tame him.

4

— раз-у-раз його зв'язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги і трощив кайдани, й ніхто не міг його уговтати.

5

And always, night and day, he was in the mountains, and in the tombs, crying, and cutting himself with stones.

5

Днями і ночами, завжди перебував він по гробах та горах, кричав і товк себе камінням.

6

But when he saw Jesus afar off, he ran and worshipped him,

6

Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому

7

And cried with a loud voice, and said, What have I to do with thee, Jesus, thou Son of the most high God? I adjure thee by God, that thou torment me not.

7

і закричав великим голосом: "Що мені, та й тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: Не муч мене!"

8

For he said unto him, Come out of the man, thou unclean spirit.

8

Бо він сказав до нього: "Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка!"

9

And he asked him, What is thy name? And he answered, saying, My name is Legion: for we are many.

9

Ще й спитав його: "Як тебе звати?" Той же відрік: "Легіон — мені ім'я, багато бо нас!"

10

And he besought him much that he would not send them away out of the country.

10

І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю.

11

Now there was there nigh unto the mountains a great herd of swine feeding.

11

А було там на узгір'ї велике стадо свиней, що паслося собі.

12

And all the devils besought him, saying, Send us into the swine, that we may enter into them.

12

Тож удалися до нього з проханням: "Пошли нас у тих безрогих, щоб ми ввійшли в них."

13

And forthwith Jesus gave them leave. And the unclean spirits went out, and entered into the swine: and the herd ran violently down a steep place into the sea, (they were about two thousand;) and were choked in the sea.

13

І дозволив він їм. І вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней, тож кинулось стадо — близько дві тисячі! — з кручі у море та й потопилось у морі.

14

And they that fed the swine fled, and told it in the city, and in the country. And they went out to see what it was that was done.

14

А пастухи їхні повтікали й порозповідали про те в місті та по селах, — то й повиходили побачити, що сталось.

15

And they come to Jesus, and see him that was possessed with the devil, and had the legion, sitting, and clothed, and in his right mind: and they were afraid.

15

Приходять вони до Ісуса та й бачать біснуватого; сидить одягнений, при здоровому глузді, — той, що мав у собі легіон, — і полякались.

16

And they that saw it told them how it befell to him that was possessed with the devil, and also concerning the swine.

16

І розповіли їм очевидці, як воно сподіялося з біснуватим, а й про безрогих.

17

And they began to pray him to depart out of their coasts.

17

Тож просили його, щоб вийшов з їхніх околиць.

18

And when he was come into the ship, he that had been possessed with the devil prayed him that he might be with him.

18

І коли сідав у човен, заходився його просити колишній біснуватий про змогу бути при ньому.

19

Howbeit Jesus suffered him not, but saith unto him, Go home to thy friends, and tell them how great things the Lord hath done for thee, and hath had compassion on thee.

19

Ісус же йому не дозволив, а сказав до нього: "Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою."

20

And he departed, and began to publish in Decapolis how great things Jesus had done for him: and all men did marvel.

20

Пішов він і взяв проповідувати у Десятимісті те, що зробив йому Ісус, — отож чудувалися всі.

21

The Healing Touch of Jesus

And when Jesus was passed over again by ship unto the other side, much people gathered unto him: and he was nigh unto the sea.

21

Коли Ісус переплив човном знову на той бік, зібралась до нього сила народу, і перебував він над морем.

22

And, behold, there cometh one of the rulers of the synagogue, Jairus by name; and when he saw him, he fell at his feet,

22

Аж ось приходить один із старшин синагоги, Яір на ім'я, а побачивши його, упав йому до ніг

23

And besought him greatly, saying, My little daughter lieth at the point of death: I pray thee, come and lay thy hands on her, that she may be healed; and she shall live.

23

і благав його вельми, кажучи: "Дочка моя вже на сконі. Прийди, поклади лишень на неї руки, щоб видужала й жила."

24

And Jesus went with him; and much people followed him, and thronged him.

24

Тож пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього.

25

And a certain woman, which had an issue of blood twelve years,

25

А жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу

26

And had suffered many things of many physicians, and had spent all that she had, and was nothing bettered, but rather grew worse,

26

й натерпілася чимало від лікарів численних та витратила все, що мала, а допомоги ніякої не зазнала, — ба, навпаки, ще гірше було їй, —

27

When she had heard of Jesus, came in the press behind, and touched his garment.

27

почувши про Ісуса, підійшла в юрмі ззаду та й доторкнулась його одежі.

28

For she said, If I may touch but his clothes, I shall be whole.

28

Мовляла бо: "Як доторкнуся до його одежі — видужаю."

29

And straightway the fountain of her blood was dried up; and she felt in her body that she was healed of that plague.

29

І всох тієї ж хвилини витік її крови, і вона зчулася тілом, як одужала від хвороби.

30

And Jesus, immediately knowing in himself that virtue had gone out of him, turned him about in the press, and said, Who touched my clothes?

30

Ісус же, відчувши негайно у собі, що з нього вибуло сили, обернувшись до народу, спитав: "Хто доторкнувся до моєї одежі?"

31

And his disciples said unto him, Thou seest the multitude thronging thee, and sayest thou, Who touched me?

31

Учні ж його сказали йому: "Бачиш, як натовп тиснеться до тебе, а питаєш: Хто мене доторкнувся?"

32

And he looked round about to see her that had done this thing.

32

Отож озирнувся навколо себе, щоб побачити ту, що вчинила так.

33

But the woman fearing and trembling, knowing what was done in her, came and fell down before him, and told him all the truth.

33

Жінка ж, налякана й тремтяча, — знала бо, що сталося з нею, — приступила, впала перед ним та й оповіла всю правду.

34

And he said unto her, Daughter, thy faith hath made thee whole; go in peace, and be whole of thy plague.

34

А він же їй: Дочко, тебе спасла віра твоя. Іди в мирі й будь здорова від своєї недуги."

35

While he yet spake, there came from the ruler of the synagogue's house certain which said, Thy daughter is dead: why troublest thou the Master any further?

35

Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть: "Дочка твоя померла, навіщо клопочеш Учителя?"

36

As soon as Jesus heard the word that was spoken, he saith unto the ruler of the synagogue, Be not afraid, only believe.

36

Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги: "Не бійся! Тільки віруй."

37

And he suffered no man to follow him, save Peter, and James, and John the brother of James.

37

І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова.

38

And he cometh to the house of the ruler of the synagogue, and seeth the tumult, and them that wept and wailed greatly.

38

Приходять вони до старшини синагоги в хату, — бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми.

39

And when he was come in, he saith unto them, Why make ye this ado, and weep? the damsel is not dead, but sleepeth.

39

Увійшов же й каже: "Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно!"

40

And they laughed him to scorn. But when he had put them all out, he taketh the father and the mother of the damsel, and them that were with him, and entereth in where the damsel was lying.

40

І насміхались з нього. Він же відсторонив усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, та й увійшов, де дівча лежало.

41

And he took the damsel by the hand, and said unto her, Talitha cumi; which is, being interpreted, Damsel, I say unto thee, arise.

41

Взявши ж дівча за руку, сказав до нього: "Таліта кум" — що значить у перекладі: "Дівчино, кажу тобі, встань!"

42

And straightway the damsel arose, and walked; for she was of the age of twelve years. And they were astonished with a great astonishment.

42

І притьмом устало дівча й почало ходити, — років же дванадцять мало, — і нараз охоплені були всі дивом-дивенним.

43

And he charged them straitly that no man should know it; and commanded that something should be given her to eat.

43

Та повелів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, — і наказав дати їй їсти.

Parallel

King James Bible

Переклад Хоменка

Mark 5

Марка 5