King James Bible

Сучасний переклад

A Call to Repentance

There were present at that season some that told him of the Galilaeans, whose blood Pilate had mingled with their sacrifices.

1

Дехто з присутніх розповіли Ісусові про ґалилеян, яких забили й кров яких з наказу Пилата змішали з кров’ю тварин, принесених у жертву.

2

And Jesus answering said unto them, Suppose ye that these Galilaeans were sinners above all the Galilaeans, because they suffered such things?

2

Ісус запитав людей, які розповіли цю історію: «Чи ви вважаєте, що вони були гіршими грішниками, ніж інші ґалилеяни, й тому так постраждали?

3

I tell you, Nay: but, except ye repent, ye shall all likewise perish.

3

Ні! Істинно кажу вам: якщо ви не покаєтеся, то й ви так само повмираєте, як вони.

4

Or those eighteen, upon whom the tower in Siloam fell, and slew them, think ye that they were sinners above all men that dwelt in Jerusalem?

4

Або ж згадайте тих вісімнадцять чоловік, які загинули, коли на них завалилася башта в Силоамі. Чи ви вважаєте, що вони були більш винними, ніж інші мешканці Єрусалиму?

5

I tell you, Nay: but, except ye repent, ye shall all likewise perish.

5

Ні! Якщо ви не покаєтеся, загинете й ви всі так само, як вони!»

6

The Parable of the Barren Fig Tree

He spake also this parable; A certain man had a fig tree planted in his vineyard; and he came and sought fruit thereon, and found none.

6

По тому Ісус розповів таку притчу: «В одного чоловіка в саду росло фіґове дерево. Пішов він якось пошукати на дереві плоди, але не знайшов жодного.

7

Then said he unto the dresser of his vineyard, Behold, these three years I come seeking fruit on this fig tree, and find none: cut it down; why cumbereth it the ground?

7

І сказав він садівникові: „Послухай, ось уже три роки приходжу я до цього фіґового дерева, але жодного плода так і не знайшов. Тож зрубай його. Навіщо воно виснажує ґрунт?”

8

And he answering said unto him, Lord, let it alone this year also, till I shall dig about it, and dung it:

8

Садівник відповів йому: „Господарю, лиши це дерево ще на один рік. Я обкопаю його, угною землю.

9

And if it bear fruit, well: and if not, then after that thou shalt cut it down.

9

Можливо, після цього наступного року воно дасть урожай. Якщо ж ні, тоді зрубаєш його”».

10

Jesus Heals a Woman on the Sabbath

And he was teaching in one of the synagogues on the sabbath.

10

Якось у суботу Ісус навчав у синагозі.

11

And, behold, there was a woman which had a spirit of infirmity eighteen years, and was bowed together, and could in no wise lift up herself.

11

Там була жінка, в яку вселився злий дух. І через це вона вже вісімнадцять років була немічна: вона була скорчена й не могла розпрямитися.

12

And when Jesus saw her, he called her to him, and said unto her, Woman, thou art loosed from thine infirmity.

12

Побачивши жінку, Ісус покликав її до Себе і сказав їй: «Жінко, ти звільнена від хвороби твоєї!»

13

And he laid his hands on her: and immediately she was made straight, and glorified God.

13

Тоді Він поклав руки на неї, і тієї ж митті жінка випросталась та почала славити Бога.

14

And the ruler of the synagogue answered with indignation, because that Jesus had healed on the sabbath day, and said unto the people, There are six days in which men ought to work: in them therefore come and be healed, and not on the sabbath day.

14

Тут озвався старший синагоги. Його розлютило те, що Ісус зцілив немічну в суботу. Він звернувся до народу: «Є шість днів на те, щоб працювати. Тож приходьте й зцілюйтеся в ті дні, а не в суботу!»

15

The Lord then answered him, and said, Thou hypocrite, doth not each one of you on the sabbath loose his ox or his ass from the stall, and lead him away to watering?

15

Господь відповів йому так: «Ви, лицеміри, чи є серед вас такий, хто б не відв’язав свого вола чи віслюка від ясел у суботу й не повів напувати?

16

And ought not this woman, being a daughter of Abraham, whom Satan hath bound, lo, these eighteen years, be loosed from this bond on the sabbath day?

16

А тут же перед нами дочка Авраамова,[50] яку сатана тримав зв’язаною протягом вісімнадцяти років. То як же не звільнити її від цих пут у суботу?»

17

And when he had said these things, all his adversaries were ashamed: and all the people rejoiced for all the glorious things that were done by him.

17

Як Він це сказав, усім супротивникам Його стало соромно, а весь натовп радів усім чудесним діянням Ісусовим.

18

The Parable of the Mustard Seed

Then said he, Unto what is the kingdom of God like? and whereunto shall I resemble it?

18

Він говорив: «До чого подібне Царство Боже? З чим його порівняти?

19

It is like a grain of mustard seed, which a man took, and cast into his garden; and it grew, and waxed a great tree; and the fowls of the air lodged in the branches of it.

19

Царство Боже подібне до гірчичного зернятка, яке чоловік садить у своїй городині. Та коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини, неначе дерево — з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її вітті».

20

The Parable of the Leaven

And again he said, Whereunto shall I liken the kingdom of God?

20

І далі вів Ісус: «З чим іще порівняти Царство Боже?

21

It is like leaven, which a woman took and hid in three measures of meal, till the whole was leavened.

21

Воно подібне до дрібки дріжджів, які жінка змішує з трьома мірками борошна, і залишає так, поки все тісто зійде».

22

The Narrow Gate

And he went through the cities and villages, teaching, and journeying toward Jerusalem.

22

Ісус ходив містами й селами й навчав людей. Шлях Його лежав до Єрусалиму.

23

Then said one unto him, Lord, are there few that be saved? And he said unto them,

23

Один чоловік запитав Його: «Господи, чи врятовані будуть лише кілька чоловік?» Ісус відповів:

24

Strive to enter in at the strait gate: for many, I say unto you, will seek to enter in, and shall not be able.

24

«Докладайте всіх зусиль, щоб увійти в вузькі ворота, які ведуть до Раю Господнього, бо чимало буде тих, хто намагатиметься ввійти, але не зможе.

25

When once the master of the house is risen up, and hath shut to the door, and ye begin to stand without, and to knock at the door, saying, Lord, Lord, open unto us; and he shall answer and say unto you, I know you not whence ye are:

25

Колись станеться так, що Господар встане й зачинить браму, а ви тоді стоятимете знадвору й почнете стукати й казати: „Господи, відчини нам двері!” Але Він відповість: „Я вас не знаю”.

26

Then shall ye begin to say, We have eaten and drunk in thy presence, and thou hast taught in our streets.

26

Ви скажете: „Разом з Тобою ми їли й пили, Ти навчав нас на вулицях наших міст”.

27

But he shall say, I tell you, I know you not whence ye are; depart from me, all ye workers of iniquity.

27

А Він скаже вам: „Я не знаю, звідки ви прийшли. Йдіть геть від Мене, ви, хто живе неправедно”.

28

There shall be weeping and gnashing of teeth, when ye shall see Abraham, and Isaac, and Jacob, and all the prophets, in the kingdom of God, and you yourselves thrust out.

28

Ви будете ридати й скреготіти зубами від болю, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова і всіх пророків Царства Божого, але самі ви будете викинуті геть.

29

And they shall come from the east, and from the west, and from the north, and from the south, and shall sit down in the kingdom of God.

29

І прийдуть люди зі сходу й заходу, з півдня й півночі й сядуть на свої місця за столом у Царстві Божому.

30

And, behold, there are last which shall be first, and there are first which shall be last.

30

І затямте: хто нині перший, буде тоді останній, а хто зараз останній, буде тоді перший».

31

Lament over Jerusalem

The same day there came certain of the Pharisees, saying unto him, Get thee out, and depart hence: for Herod will kill thee.

31

На той час було там кілька фарисеїв. Вони підійшли до Ісуса, та й кажуть: «Тікай звідси, бо Ірод хоче вбити Тебе».

32

And he said unto them, Go ye, and tell that fox, Behold, I cast out devils, and I do cures to day and to morrow, and the third day I shall be perfected.

32

Ісус сказав їм: «Ідіть і перекажіть тому лисові [51] Іроду: „Послухай, Я виганятиму нечистих духів з людей і зцілятиму їх сьогодні й завтра, а на третій день Я скінчу Свою роботу”.

33

Nevertheless I must walk to day, and to morrow, and the day following: for it cannot be that a prophet perish out of Jerusalem.

33

Та опісля, Я повинен продовжувати свій шлях до Єрусалиму, бо не годиться пророкові помирати за межами цього міста».

34

O Jerusalem, Jerusalem, which killest the prophets, and stonest them that are sent unto thee; how often would I have gathered thy children together, as a hen doth gather her brood under her wings, and ye would not!

34

Єрусалиме, Єрусалиме, ти, що вбиваєш пророків і побиваєш камінням тих, кого Бог послав до тебе! Як часто намагався Я зібрати твоїх дітей докупи, як квочка збирає курчат під крило своє, але ти відмовився!

35

Behold, your house is left unto you desolate: and verily I say unto you, Ye shall not see me, until the time come when ye shall say, Blessed is he that cometh in the name of the Lord.

35

Поглянь! Храм твій покинутий Богом. Кажу Я тобі, ти Мене не побачиш, аж доки час не прийде, і ти скажеш: „Благословен Той, Хто приходить в ім’я Господнє”».

Parallel

King James Bible

Сучасний переклад

Luke 13

Луки 13