King James Bible

Переклад Хоменка

Jesus' Authority Challenged

And it came to pass, that on one of those days, as he taught the people in the temple, and preached the gospel, the chief priests and the scribes came upon him with the elders,

1

Одного дня, як навчав народ у храмі й звіщав Добру Новину, приступили первосвященики і книжники з старшинами

2

And spake unto him, saying, Tell us, by what authority doest thou these things? or who is he that gave thee this authority?

2

і сказали так до нього: “Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто тобі дав владу цю?”

3

And he answered and said unto them, I will also ask you one thing; and answer me:

3

Він у відповідь сказав: “Я теж спитаю вас одне. Скажіть мені:

4

The baptism of John, was it from heaven, or of men?

4

Йоанове хрищення було з неба чи від людей?”

5

And they reasoned with themselves, saying, If we shall say, From heaven; he will say, Why then believed ye him not?

5

А вони так міркували в собі: Якщо ми скажемо: З неба, — він спитає: Чому ж ви йому не повірили?

6

But and if we say, Of men; all the people will stone us: for they be persuaded that John was a prophet.

6

А як ми скажемо: Від людей, — увесь народ нас поб'є камінням, бо був певний, що Йоан пророк.

7

And they answered, that they could not tell whence it was.

7

І відповіли: “Не знаємо, звідки (воно було).”

8

And Jesus said unto them, Neither tell I you by what authority I do these things.

8

А Ісус сказав їм: “То й я вам не скажу, якою владою я це чиню.”

9

The Parable of the Wicked Tenants

Then began he to speak to the people this parable; A certain man planted a vineyard, and let it forth to husbandmen, and went into a far country for a long time.

9

І він почав народові казати оцю притчу: “Один чоловік насадив був виноградник, винайняв його виноградарям і відійшов на довший час.

10

And at the season he sent a servant to the husbandmen, that they should give him of the fruit of the vineyard: but the husbandmen beat him, and sent him away empty.

10

Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.

11

And again he sent another servant: and they beat him also, and entreated him shamefully, and sent him away empty.

11

І знов послав він другого слугу, та вони, й того побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками.

12

And again he sent a third: and they wounded him also, and cast him out.

12

Послав ще й третього, та вони й цього, тяжко поранивши, прогнали.

13

Then said the lord of the vineyard, What shall I do? I will send my beloved son: it may be they will reverence him when they see him.

13

Сказав тоді власник виноградника: Що мені робити? Послати хібащо мого улюбленого сина? Може його пошанують?

14

But when the husbandmen saw him, they reasoned among themselves, saying, This is the heir: come, let us kill him, that the inheritance may be ours.

14

Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою: Це спадкоємець, убиймо його, щоб спадщина нам дісталась.

15

So they cast him out of the vineyard, and killed him. What therefore shall the lord of the vineyard do unto them?

15

І вивели його за виноградник і вбили. Що, отже, зробить їм власник виноградника?

16

He shall come and destroy these husbandmen, and shall give the vineyard to others. And when they heard it, they said, God forbid.

16

Прийде і вигубить тих виноградарів, а виноградник дасть іншим.” Почувши це, вони сказали: “Нехай це не станеться!”

17

And he beheld them, and said, What is this then that is written, The stone which the builders rejected, the same is become the head of the corner?

17

Ісус же глянув на них пильно й мовив: “Що, отже, значить оце написане: Камінь, що його відкинули будівничі, власне той став наріжним?

18

Whosoever shall fall upon that stone shall be broken; but on whomsoever it shall fall, it will grind him to powder.

18

Кожний, хто впаде на той камінь, розіб'ється; на кого ж він впаде — роздавить.”

19

Paying Taxes to Caesar

And the chief priests and the scribes the same hour sought to lay hands on him; and they feared the people: for they perceived that he had spoken this parable against them.

19

Первосвященики та книжники шукали зараз же накласти на нього руки, але боялися народу, бо зрозуміли, що проти них сказав цю притчу.

20

And they watched him, and sent forth spies, which should feign themselves just men, that they might take hold of his words, that so they might deliver him unto the power and authority of the governor.

20

І назираючи за ним, вони послали підглядачів, що з себе праведних удавали, щоб його піймати на слові й видати начальству і владі намісника.

21

And they asked him, saying, Master, we know that thou sayest and teachest rightly, neither acceptest thou the person of any, but teachest the way of God truly:

21

І ті спитали його: “Учителю, ми знаємо, що ти говориш і навчаєш правильно, і не дивишся на обличчя, але навчаєш Божої путі по правді.

22

Is it lawful for us to give tribute unto Caesar, or no?

22

Чи вільно нам давати кесареві податок, чи ні?”

23

But he perceived their craftiness, and said unto them, Why tempt ye me?

23

Він же, побачивши їх лукавство, промовив до них:

24

Shew me a penny. Whose image and superscription hath it? They answered and said, Caesar's.

24

“Покажіть мені динарій. Чий на ньому образ і напис?” Ті відповіли: “Кесарів.”

25

And he said unto them, Render therefore unto Caesar the things which be Caesar's, and unto God the things which be God's.

25

І він сказав їм: “Віддайте, отже, що кесареве — кесареві, а що Боже — Богові.”

26

And they could not take hold of his words before the people: and they marvelled at his answer, and held their peace.

26

І не могли піймати його перед людьми на слові та, дивувавшися його відповіді, замовкли.

27

Sadducees Question the Resurrection

Then came to him certain of the Sadducees, which deny that there is any resurrection; and they asked him,

27

Деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресіння, приступили

28

Saying, Master, Moses wrote unto us, If any man's brother die, having a wife, and he die without children, that his brother should take his wife, and raise up seed unto his brother.

28

й спитали його: “Учителю, Мойсей приписав нам: Коли чийсь брат, одружений, умре бездітним, нехай його брат візьме за себе його жінку й відродить потомство братові своєму.

29

There were therefore seven brethren: and the first took a wife, and died without children.

29

Сім ото братів було. Перший узяв жінку й помер бездітним.

30

And the second took her to wife, and he died childless.

30

Потім другий,

31

And the third took her; and in like manner the seven also: and they left no children, and died.

31

і третій, і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі.

32

Last of all the woman died also.

32

Врешті, померла й жінка.

33

Therefore in the resurrection whose wife of them is she? for seven had her to wife.

33

Жінка та, отже, при воскресінні, кому буде за жінку, бож семеро мали її за жінку.”

34

And Jesus answering said unto them, The children of this world marry, and are given in marriage:

34

Ісус відповів їм: “Сини цього світу женяться і виходять заміж.

35

But they which shall be accounted worthy to obtain that world, and the resurrection from the dead, neither marry, nor are given in marriage:

35

Ті ж, що будуть достойні осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж;

36

Neither can they die any more: for they are equal unto the angels; and are the children of God, being the children of the resurrection.

36

бо й вмерти вже не можуть, тому що, до ангелів подібні, вони — сини Божі, бувши синами воскресіння.

37

Now that the dead are raised, even Moses shewed at the bush, when he calleth the Lord the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob.

37

А що мертві воскресають, — це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова.

38

For he is not a God of the dead, but of the living: for all live unto him.

38

Бог же не є Бог мертвих, але живих, усі бо живуть для нього.”

39

Then certain of the scribes answering said, Master, thou hast well said.

39

Деякі з книжників, озвавшися, заговорили: “Учителю, ти добре сказав.”

40

And after that they durst not ask him any question at all.

40

І не насмілювались вони більше ні про що його питати.

41

Whose Son is the Christ?

And he said unto them, How say they that Christ is David's son?

41

І тоді він до них промовив: “Як же це кажуть, що Христос син Давида?

42

And David himself saith in the book of Psalms, The LORD said unto my Lord, Sit thou on my right hand,

42

Бож сам Давид у книзі Псалмів мовить: Господь сказав Владиці моєму: Сиди праворуч мене,

43

Till I make thine enemies thy footstool.

43

поки я не покладу твоїх ворогів підніжком тобі під ноги.

44

David therefore calleth him Lord, how is he then his son?

44

Давид, отже, зве його Господом. Як же він може бути його сином?”

45

Beware of the Scribes

Then in the audience of all the people he said unto his disciples,

45

І коли ввесь народ слухав, він сказав своїм учням: “Остерігайтеся книжників,

46

Beware of the scribes, which desire to walk in long robes, and love greetings in the markets, and the highest seats in the synagogues, and the chief rooms at feasts;

46

що ходять залюбки в довгих шатах, люблять вітання на майданах, перші сидження в синагогах та перші місця на бенкетах;

47

Which devour widows' houses, and for a shew make long prayers: the same shall receive greater damnation.

47

що поїдають доми вдовиць і довго моляться для виду — вони приймуть строгіше осудження.”

Parallel

King James Bible

Переклад Хоменка

Luke 20

Луки 20