King James Bible

Переклад Хоменка

The Plot to Kill Jesus

Now the feast of unleavened bread drew nigh, which is called the Passover.

1

Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха.

2

And the chief priests and scribes sought how they might kill him; for they feared the people.

2

І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.

3

Then entered Satan into Judas surnamed Iscariot, being of the number of the twelve.

3

Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,

4

And he went his way, and communed with the chief priests and captains, how he might betray him unto them.

4

і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.

5

And they were glad, and covenanted to give him money.

5

Зраділи ті й згодилися дати йому гроші.

6

And he promised, and sought opportunity to betray him unto them in the absence of the multitude.

6

І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.

7

The Last Supper

Then came the day of unleavened bread, when the passover must be killed.

7

Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.

8

And he sent Peter and John, saying, Go and prepare us the passover, that we may eat.

8

Ісус послав Петра та Йоана: “Ідіть”, — сказав, — “та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.”

9

And they said unto him, Where wilt thou that we prepare?

9

Вони його спитали: “Де хочеш, щоб ми приготували?”

10

And he said unto them, Behold, when ye are entered into the city, there shall a man meet you, bearing a pitcher of water; follow him into the house where he entereth in.

10

Він відповів їм: “Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,

11

And ye shall say unto the goodman of the house, The Master saith unto thee, Where is the guestchamber, where I shall eat the passover with my disciples?

11

і скажіть господареві дому: Учитель тобі каже: Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху?

12

And he shall shew you a large upper room furnished: there make ready.

12

І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.”

13

And they went, and found as he had said unto them: and they made ready the passover.

13

Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.

14

The Lord's Supper Instituted

And when the hour was come, he sat down, and the twelve apostles with him.

14

І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.

15

And he said unto them, With desire I have desired to eat this passover with you before I suffer:

15

І він до них промовив: “Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,

16

For I say unto you, I will not any more eat thereof, until it be fulfilled in the kingdom of God.

16

бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.”

17

And he took the cup, and gave thanks, and said, Take this, and divide it among yourselves:

17

І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив: “Візьміть її і поділіться між собою,

18

For I say unto you, I will not drink of the fruit of the vine, until the kingdom of God shall come.

18

бо, кажу вам: Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.”

19

And he took bread, and gave thanks, and brake it, and gave unto them, saying, This is my body which is given for you: this do in remembrance of me.

19

І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: “Це — моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.”

20

Likewise also the cup after supper, saying, This cup is the new testament in my blood, which is shed for you.

20

Так само чашу по вечері, кажучи: “Ця чаша — це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.

21

But, behold, the hand of him that betrayeth me is with me on the table.

21

Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.

22

And truly the Son of man goeth, as it was determined: but woe unto that man by whom he is betrayed!

22

Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.”

23

And they began to inquire among themselves, which of them it was that should do this thing.

23

І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.

24

Who is the Greatest?

And there was also a strife among them, which of them should be accounted the greatest.

24

Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.

25

And he said unto them, The kings of the Gentiles exercise lordship over them; and they that exercise authority upon them are called benefactors.

25

Ісус сказав їм: “Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться.

26

But ye shall not be so: but he that is greatest among you, let him be as the younger; and he that is chief, as he that doth serve.

26

Не так хай буде з вами! А навпаки: більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга.

27

For whether is greater, he that sitteth at meat, or he that serveth? is not he that sitteth at meat? but I am among you as he that serveth.

27

Хто бо більший? Той, що за столом, чи той, що служить? Хіба не той, що за столом? Та, проте, я між вами як той, що служить.

28

Ye are they which have continued with me in my temptations.

28

Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах,

29

And I appoint unto you a kingdom, as my Father hath appointed unto me;

29

і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій,

30

That ye may eat and drink at my table in my kingdom, and sit on thrones judging the twelve tribes of Israel.

30

щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.

31

Jesus Predicts Peter's Denial

And the Lord said, Simon, Simon, behold, Satan hath desired to have you, that he may sift you as wheat:

31

О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю,

32

But I have prayed for thee, that thy faith fail not: and when thou art converted, strengthen thy brethren.

32

та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.”

33

And he said unto him, Lord, I am ready to go with thee, both into prison, and to death.

33

“Господи”, — сказав Петро до нього, — “з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.”

34

And he said, I tell thee, Peter, the cock shall not crow this day, before that thou shalt thrice deny that thou knowest me.

34

А Ісус мовив: “Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.”

35

And he said unto them, When I sent you without purse, and scrip, and shoes, lacked ye any thing? And they said, Nothing.

35

Далі сказав їм: “Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало?”

36

Then said he unto them, But now, he that hath a purse, let him take it, and likewise his scrip: and he that hath no sword, let him sell his garment, and buy one.

36

“Нічого”, — відповіли. Він же до них промовив: “А тепер — хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч.

37

For I say unto you, that this that is written must yet be accomplished in me, And he was reckoned among the transgressors: for the things concerning me have an end.

37

Кажу вам: Має сповнитись на мені, що написане: Його зараховано до злочинців, — бо те, що стосується до мене, кінця доходить.”

38

And they said, Lord, behold, here are two swords. And he said unto them, It is enough.

38

Вони казали: “Господи! Ось два мечі тут.” А він відповів їм: “Досить!”

39

Jesus Prays on the Mount of Olives

And he came out, and went, as he was wont, to the mount of Olives; and his disciples also followed him.

39

Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.

40

And when he was at the place, he said unto them, Pray that ye enter not into temptation.

40

Якже прибув на місце, він сказав їм: “Моліться, щоб не ввійти в спокусу.”

41

And he was withdrawn from them about a stone's cast, and kneeled down, and prayed,

41

І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися:

42

Saying, Father, if thou be willing, remove this cup from me: nevertheless not my will, but thine, be done.

42

“Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!”

43

And there appeared an angel unto him from heaven, strengthening him.

43

Тоді з'явився йому ангел з неба, що підкріплював його.

44

And being in an agony he prayed more earnestly: and his sweat was as it were great drops of blood falling down to the ground.

44

Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю.

45

And when he rose up from prayer, and was come to his disciples, he found them sleeping for sorrow,

45

Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.

46

And said unto them, Why sleep ye? rise and pray, lest ye enter into temptation.

46

І сказав їм: “Чого спите? Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!”

47

Jesus' Betrayal and Arrest

And while he yet spake, behold a multitude, and he that was called Judas, one of the twelve, went before them, and drew near unto Jesus to kiss him.

47

Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати.

48

But Jesus said unto him, Judas, betrayest thou the Son of man with a kiss?

48

А Ісус сказав до нього: “Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина?”

49

When they which were about him saw what would follow, they said unto him, Lord, shall we smite with the sword?

49

Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом: “Господи, чи не вдарити нам мечем?”

50

And one of them smote the servant of the high priest, and cut off his right ear.

50

І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.

51

And Jesus answered and said, Suffer ye thus far. And he touched his ear, and healed him.

51

Ісус озвався: “Лишіть но!” І доторкнувшися до вуха, він зцілив його.

52

Then Jesus said unto the chief priests, and captains of the temple, and the elders, which were come to him, Be ye come out, as against a thief, with swords and staves?

52

Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього: “Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями!

53

When I was daily with you in the temple, ye stretched forth no hands against me: but this is your hour, and the power of darkness.

53

Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.”

54

Peter Denies Jesus

Then took they him, and led him, and brought him into the high priest's house. And Peter followed afar off.

54

Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека.

55

And when they had kindled a fire in the midst of the hall, and were set down together, Peter sat down among them.

55

І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними.

56

But a certain maid beheld him as he sat by the fire, and earnestly looked upon him, and said, This man was also with him.

56

Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже: “І цей з ним був!”

57

And he denied him, saying, Woman, I know him not.

57

А він відрікся, кажучи: “Не знаю його, жінко!”

58

And after a little while another saw him, and said, Thou art also of them. And Peter said, Man, I am not.

58

Та трохи згодом другий, побачивши його: “І ти з них”, — каже. Але Петро відповів: “Ні, чоловіче!”

59

And about the space of one hour after another confidently affirmed, saying, Of a truth this fellow also was with him: for he is a Galilaean.

59

А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати: “Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!”

60

And Peter said, Man, I know not what thou sayest. And immediately, while he yet spake, the cock crew.

60

Петро озвавсь: “Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.” І зараз, як він говорив ще, заспівав півень.

61

And the Lord turned, and looked upon Peter. And Peter remembered the word of the Lord, how he had said unto him, Before the cock crow, thou shalt deny me thrice.

61

І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав: “Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.”

62

And Peter went out, and wept bitterly.

62

І, вийшовши звідти, заплакав гірко.

63

The Soldiers Mock Jesus

And the men that held Jesus mocked him, and smote him.

63

Тим часом люди, що держали його, б'ючи його, над ним знущалися

64

And when they had blindfolded him, they struck him on the face, and asked him, saying, Prophesy, who is it that smote thee?

64

і, накривши, питали його: “Пророкуй, хто той, що вдарив тебе?”

65

And many other things blasphemously spake they against him.

65

І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.

66

Jesus Before the Council

And as soon as it was day, the elders of the people and the chief priests and the scribes came together, and led him into their council, saying,

66

Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій

67

Art thou the Christ? tell us. And he said unto them, If I tell you, ye will not believe:

67

і казали: “Коли ти — Христос, скажи нам.” Він відповів їм: “Коли скажу вам, ви не повірите;

68

And if I also ask you, ye will not answer me, nor let me go.

68

а якщо вас спитаю, ви не відповісте.

69

Hereafter shall the Son of man sit on the right hand of the power of God.

69

Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.”

70

Then said they all, Art thou then the Son of God? And he said unto them, Ye say that I am.

70

А всі сказали: “То, значить, ти Син Божий?” Він сказав до них: “Самі ж кажете, що я.”

71

And they said, What need we any further witness? for we ourselves have heard of his own mouth.

71

“Навіщо нам ще свідки”, — сказали ті, — “самі ми чули з уст його.”

Parallel

King James Bible

Переклад Хоменка

Luke 22

Луки 22