King James Bible

Переклад Турконяка

The Dispute over Circumcision

And certain men which came down from Judaea taught the brethren, and said, Except ye be circumcised after the manner of Moses, ye cannot be saved.

1

Та деякі, прийшовши з Юдеї, навчали братів: Якщо ви не будете обрізані за звичаєм Мойсея, не зможете спастися!

2

When therefore Paul and Barnabas had no small dissension and disputation with them, they determined that Paul and Barnabas, and certain other of them, should go up to Jerusalem unto the apostles and elders about this question.

2

Коли ж виникло протистояння і чималі диспути Павла та Варнави з ними, то постановили, аби Павло й Варнава та деякі інші з них пішли до апостолів і старших у Єрусалим із цим питанням.

3

And being brought on their way by the church, they passed through Phenice and Samaria, declaring the conversion of the Gentiles: and they caused great joy unto all the brethren.

3

Тож вони, послані Церквою, проходили Фінікію і Самарію, розповідали про навернення язичників і приносили велику радість усім братам.

4

And when they were come to Jerusalem, they were received of the church, and of the apostles and elders, and they declared all things that God had done with them.

4

Прийшовши в Єрусалим, були прийняті Церквою, апостолами і старшими. Вони розповіли, що Бог зробив через них.

5

The Council at Jerusalem

But there rose up certain of the sect of the Pharisees which believed, saying, That it was needful to circumcise them, and to command them to keep the law of Moses.

5

Та піднялися деякі з партії фарисеїв [1] , які повірили, і говорили, що їм треба обрізатись і наказати, аби вони зберігали Закон Мойсея.

6

And the apostles and elders came together for to consider of this matter.

6

Тож зібралися апостоли та старші, щоб розглянути цю справу.

7

And when there had been much disputing, Peter rose up, and said unto them, Men and brethren, ye know how that a good while ago God made choice among us, that the Gentiles by my mouth should hear the word of the gospel, and believe.

7

Після тривалого обговорення Петро, уставши, сказав їм: Мужі-брати, ви знаєте, що з перших днів Бог зробив серед нас вибір, щоб моїми устами язичники почули слово Євангелія і повірили.

8

And God, which knoweth the hearts, bare them witness, giving them the Holy Ghost, even as he did unto us;

8

І Серцезнавець Бог засвідчив їм, давши [їм], як і нам, Святого Духа;

9

And put no difference between us and them, purifying their hearts by faith.

9

жодної різниці не зробив між нами й ними, вірою очистивши їхні серця.

10

Now therefore why tempt ye God, to put a yoke upon the neck of the disciples, which neither our fathers nor we were able to bear?

10

То чому ж тепер випробовуєте Бога, намагаючись накласти учням на шию ярмо, якого не змогли понести ні наші батьки, ні ми?

11

But we believe that through the grace of the Lord Jesus Christ we shall be saved, even as they.

11

Але віримо, що ми, як і вони, спасемося благодаттю Господа Ісуса.

12

Then all the multitude kept silence, and gave audience to Barnabas and Paul, declaring what miracles and wonders God had wrought among the Gentiles by them.

12

Замовкли всі люди й слухали Варнаву та Павла, які розповідали, скільки через них зробив Бог ознак і чудес між язичниками.

13

And after they had held their peace, James answered, saying, Men and brethren, hearken unto me:

13

Коли вони закінчили, Яків у відповідь сказав: Мужі-брати, послухайте мене.

14

Simeon hath declared how God at the first did visit the Gentiles, to take out of them a people for his name.

14

Симон розповів, як від самого початку навідався Бог, щоб вибрати з язичників народ для Свого Імені.

15

And to this agree the words of the prophets; as it is written,

15

І з цим узгоджуються слова пророків, як написано:

16

After this I will return, and will build again the tabernacle of David, which is fallen down; and I will build again the ruins thereof, and I will set it up:

16

Після цього повернуся і відбудую зруйнований намет Давида, і руїну його відбудую, і підніму його,

17

That the residue of men might seek after the Lord, and all the Gentiles, upon whom my name is called, saith the Lord, who doeth all these things.

17

щоб решта людей і всі язичники, над якими закликається Моє Ім’я, шукали Господа, — говорить Господь, Який чинить це [все];

18

Known unto God are all his works from the beginning of the world.

18

відомі від віку [Богові всі Його діла]!

19

Wherefore my sentence is, that we trouble not them, which from among the Gentiles are turned to God:

19

Тому я вважаю, що не треба завдавати турбот тим язичникам, які навертаються до Бога,

20

But that we write unto them, that they abstain from pollutions of idols, and from fornication, and from things strangled, and from blood.

20

але застерегти їх, щоби стримувалися від ідольських жертв, розпусти, задушеного і крові.

21

For Moses of old time hath in every city them that preach him, being read in the synagogues every sabbath day.

21

Адже Мойсей з давніх поколінь має своїх проповідників у містах, і вони читають його книги в синагогах щосуботи.

22

The Letter to the Gentile Believers

Then pleased it the apostles and elders, with the whole church, to send chosen men of their own company to Antioch with Paul and Barnabas; namely, Judas surnamed Barsabas, and Silas, chief men among the brethren:

22

Тоді апостоли, старші й уся Церква вважали за потрібне послати в Антіохію з Павлом і Варнавою обраних з-поміж себе мужів: Юду, якого називали Варсавою, і Силу, — провідних мужів між братами.

23

And they wrote letters by them after this manner; The apostles and elders and brethren send greeting unto the brethren which are of the Gentiles in Antioch and Syria and Cilicia:

23

І написали [таке] своєю рукою: Апостоли і старші, [і] брати, — вітання тим, хто в Антіохії, Сирії і Килікії, братам, які з язичників!

24

Forasmuch as we have heard, that certain which went out from us have troubled you with words, subverting your souls, saying, Ye must be circumcised, and keep the law: to whom we gave no such commandment:

24

Ми почули, що деякі, кого ми не посилали, пішовши від нас, викликали у вас замішання вченням, яке схвилювало ваші душі, [навчаючи, що треба обрізатися і зберігати Закон];

25

It seemed good unto us, being assembled with one accord, to send chosen men unto you with our beloved Barnabas and Paul,

25

ми, однодушно вибравши мужів, вважали за потрібне послати їх до вас із нашими улюбленими Варнавою і Павлом —

26

Men that have hazarded their lives for the name of our Lord Jesus Christ.

26

людьми, які посвятили свої душі Імені нашого Господа Ісуса Христа.

27

We have sent therefore Judas and Silas, who shall also tell you the same things by mouth.

27

Отже, послали ми Юду й Силу, і вони словами перекажуть те саме.

28

For it seemed good to the Holy Ghost, and to us, to lay upon you no greater burden than these necessary things;

28

Сподобалося Духові Святому і нам не накладати на вас жодного більшого тягаря, за винятком цього необхідного:

29

That ye abstain from meats offered to idols, and from blood, and from things strangled, and from fornication: from which if ye keep yourselves, ye shall do well. Fare ye well.

29

стримуватися від жертв ідолам, крові, задушеного і розпусти. Добре зробите, як цього будете уникати. Бувайте здорові!

30

The Believers at Antioch Rejoice

So when they were dismissed, they came to Antioch: and when they had gathered the multitude together, they delivered the epistle:

30

Посланці прийшли до Антіохії і, зібравши людей, передали послання.

31

Which when they had read, they rejoiced for the consolation.

31

Прочитавши, ті зраділи від цієї потіхи.

32

And Judas and Silas, being prophets also themselves, exhorted the brethren with many words, and confirmed them.

32

Юда і Сила, будучи самі пророками, багатьма словами втішали і зміцнювали братів.

33

And after they had tarried there a space, they were let go in peace from the brethren unto the apostles.

33

А коли вони перебули деякий час, брати їх відпустили з миром до тих, хто їх послав.

34

Notwithstanding it pleased Silas to abide there still.

34

[Але Сила захотів залишитися там, а Юда сам повернувся в Єрусалим].

35

Paul also and Barnabas continued in Antioch, teaching and preaching the word of the Lord, with many others also.

35

Павло ж і Варнава жили в Антіохії, навчаючи та разом з багатьма іншими благовістячи Господнє Слово.

36

Paul's Second Missionary Journey

And some days after Paul said unto Barnabas, Let us go again and visit our brethren in every city where we have preached the word of the Lord, and see how they do.

36

А через декілька днів Павло сказав Варнаві: Ходімо знову, відвідаймо братів у всіх містах, де ми проповідували Господнє Слово, щоби побачити, як поживають.

37

And Barnabas determined to take with them John, whose surname was Mark.

37

Варнава забажав узяти із собою й Івана, прозваного Марком,

38

But Paul thought not good to take him with them, who departed from them from Pamphylia, and went not with them to the work.

38

а Павло вважав за краще не брати того, хто покинув їх у Памфилії і не пішов разом з ними на працю.

39

And the contention was so sharp between them, that they departed asunder one from the other: and so Barnabas took Mark, and sailed unto Cyprus;

39

І постала незгода, так що розійшлися вони один з одним. Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру,

40

And Paul chose Silas, and departed, being recommended by the brethren unto the grace of God.

40

а Павло, переданий братами благодаті Божій, вибравши Силу, пішов.

41

And he went through Syria and Cilicia, confirming the churches.

41

І проходив він Сирією та Килікією, зміцнюючи Церкви.

Parallel

King James Bible

Переклад Турконяка

Acts 15

Дії 15