King James Bible

Переклад Куліша та Пулюя

Paul's Defense to the Crowd

Men, brethren, and fathers, hear ye my defence which I make now unto you.

1

Мужі брати й батьки, вислухайте тепер моє оправданнє перед вами.

2

(And when they heard that he spake in the Hebrew tongue to them, they kept the more silence: and he saith,)

2

Почувши ж, що Жидівською мовою говорив до них, ще більш утихомирились.)

3

I am verily a man which am a Jew, born in Tarsus, a city in Cilicia, yet brought up in this city at the feet of Gamaliel, and taught according to the perfect manner of the law of the fathers, and was zealous toward God, as ye all are this day.

3

І рече: Я справдї чоловік Жидовин, роджений у Тарсї Киликийському, зрощений же у сьому городї при ногах Гамалиїла, навчений добре отцївського закону, бувши ревнителем Бога, якож ви всї тепер.

4

And I persecuted this way unto the death, binding and delivering into prisons both men and women.

4

Я сей путь гонив до смерти, вяжучи та віддаючи в темницї чоловіків і жінок;

5

As also the high priest doth bear me witness, and all the estate of the elders: from whom also I received letters unto the brethren, and went to Damascus, to bring them which were there bound unto Jerusalem, for to be punished.

5

яко ж і архиєрей засьвідкує менї, і вся старшина, від котрих і листи взявши до братів, ішов я в Дамаск, щоб звязавши привести у Єрусалим тих, що там були, щоб скарано їх.

6

And it came to pass, that, as I made my journey, and was come nigh unto Damascus about noon, suddenly there shone from heaven a great light round about me.

6

Стало ся ж менї, як ішов я і наближавсь до Дамаску, о полуднї зразу осияло мене велике сьвітло з неба.

7

And I fell unto the ground, and heard a voice saying unto me, Saul, Saul, why persecutest thou me?

7

І впав я на землю, і почув голос, глаголючий менї: Савле, Савле, чого мене гониш?

8

And I answered, Who art thou, Lord? And he said unto me, I am Jesus of Nazareth, whom thou persecutest.

8

Я ж озвавсь: Хто єси, Господи? І рече до мене: Я Ісус Назорей, котрого ти гониш.

9

And they that were with me saw indeed the light, and were afraid; but they heard not the voice of him that spake to me.

9

Ті ж, що були зо мною, видїли сьвітло і полякались; голосу ж не чули, що глаголав менї.

10

And I said, What shall I do, Lord? And the Lord said unto me, Arise, and go into Damascus; and there it shall be told thee of all things which are appointed for thee to do.

10

Сказав же я: Що робити менї, Господи? Господь же рече до мене: Уставши йди в Дамаск; а там скажеть ся тобі про все, що постановлено тобі робити.

11

And when I could not see for the glory of that light, being led by the hand of them that were with me, I came into Damascus.

11

Як же не бачив я від сяєва того сьвітла, то ведений за руку від тих, що були зо мною, увійшов я в Дамаск.

12

And one Ananias, a devout man according to the law, having a good report of all the Jews which dwelt there,

12

Ананїя ж, чоловік один побожний по закону, доброї слави у всїх тамешнїх Жидів,

13

Came unto me, and stood, and said unto me, Brother Saul, receive thy sight. And the same hour I looked up upon him.

13

прийшовши до мене і ставши, рече менї: Савле брате, прозри. І я тієї ж години побачив його.

14

And he said, The God of our fathers hath chosen thee, that thou shouldest know his will, and see that Just One, and shouldest hear the voice of his mouth.

14

Він же рече: Бог отцїв наших вибрав тебе розуміти волю Його, й видїти Праведника, й чути голос із уст Його.

15

For thou shalt be his witness unto all men of what thou hast seen and heard.

15

Бо будеш сьвідком Йому перед усїма людьми у тому, що ти бачив і чув єси.

16

And now why tarriest thou? arise, and be baptized, and wash away thy sins, calling on the name of the Lord.

16

А тепер чого гаєш ся? уставши охрестись, та обмий гріхи твої, призвавши імя Господнє.

17

And it came to pass, that, when I was come again to Jerusalem, even while I prayed in the temple, I was in a trance;

17

І сталось, як вернувсь я в Єрусалим та моливсь у церкві, то був у захопленню,

18

And saw him saying unto me, Make haste, and get thee quickly out of Jerusalem: for they will not receive thy testimony concerning me.

18

і видїв Його, глаголючого менї: Поспіши та вийди боржій з Єрусалиму, бо не приймуть сьвідчення твого про мене.

19

And I said, Lord, they know that I imprisoned and beat in every synagogue them that believed on thee:

19

А я сказав: Господи, вони знають, що я вкидав у темницї та бив по школах тих, що вірували в Тебе.

20

And when the blood of thy martyr Stephen was shed, I also was standing by, and consenting unto his death, and kept the raiment of them that slew him.

20

І як пролилась кров Стефана, сьвідка Твого, я сам стояв і похваляв убийство його, стережучи одежі убийцїв його.

21

And he said unto me, Depart: for I will send thee far hence unto the Gentiles.

21

І рече до мене: Іди: бо я до поган далеко пішлю тебе.

22

Paul the Roman Citizen

And they gave him audience unto this word, and then lifted up their voices, and said, Away with such a fellow from the earth: for it is not fit that he should live.

22

Слухали ж його аж до сього слова, а тепер зняли голос свій, кажучи: Геть із землї такого! не жити йому.

23

And as they cried out, and cast off their clothes, and threw dust into the air,

23

Як же кричали вони та кидали одежу, та підкидали порохом на воздух,

24

The chief captain commanded him to be brought into the castle, and bade that he should be examined by scourging; that he might know wherefore they cried so against him.

24

звелїв тисячник вести його в замок, і казав бійкою допитуватись у него, щоб дознатись, чого так гукають на него.

25

And as they bound him with thongs, Paul said unto the centurion that stood by, Is it lawful for you to scourge a man that is a Roman, and uncondemned?

25

Як же розтягнуто (вязано) його реміннєм, рече Павел до сотника стоячого: Хиба годить ся вам чоловіка Римлянина, та й несудженого, бити?

26

When the centurion heard that, he went and told the chief captain, saying, Take heed what thou doest: for this man is a Roman.

26

Почувши ж сотник, приступивши до тисячника, сповістив, говорячи: Дивись, що хочеш робити; чоловік бо сей Римлянин.

27

Then the chief captain came, and said unto him, Tell me, art thou a Roman? He said, Yea.

27

Прийшовши тисячник промовив до него: Скажи менї, чи Римлянин єси ти? Він же рече: Так.

28

And the chief captain answered, With a great sum obtained I this freedom. And Paul said, But I was free born.

28

І відказав тисячник: За велику суму здобув я се горожанство. Павел же рече: Я ж і родивсь (у йому).

29

Then straightway they departed from him which should have examined him: and the chief captain also was afraid, after he knew that he was a Roman, and because he had bound him.

29

Зараз тодї відступили від него ті, що мали в него допитуватись; і тисячник злякав ся, довідавшись, що се Римлянин, і що він його закував.

30

On the morrow, because he would have known the certainty wherefore he was accused of the Jews, he loosed him from his bands, and commanded the chief priests and all their council to appear, and brought Paul down, and set him before them.

30

Назавтра ж, хотївши довідатись певно, за що винуватять його, зняв з него кайдани, і звелїв прийти архиєреям і всїй радї їх і, вивівши Павла, поставив перед ними.

Parallel

King James Bible

Переклад Куліша та Пулюя

Acts 22

Дії 22