King James Bible

Переклад Хоменка

The Command to Leave Sinai

These be the words which Moses spake unto all Israel on this side Jordan in the wilderness, in the plain over against the Red sea, between Paran, and Tophel, and Laban, and Hazeroth, and Dizahab.

1

Ось слова, що їх промовив Мойсей до всього Ізраїля по той бік Йордану, в пустині, в Араві, проти Суфу, між Параном і Тофелем, Ливаном, Хацеротом і Ді-Загавом;

2

(There are eleven days' journey from Horeb by the way of mount Seir unto Kadeshbarnea.)

2

одинадцять день ходи від Хорива до Кадеш-Барне, дорогою через Сеїр-гори.

3

And it came to pass in the fortieth year, in the eleventh month, on the first day of the month, that Moses spake unto the children of Israel, according unto all that the LORD had given him in commandment unto them;

3

В сороковому році, в одинадцятому місяці, в перший день місяця Мойсей сказав до синів Ізраїля все, що Господь заповідав йому про них;

4

After he had slain Sihon the king of the Amorites, which dwelt in Heshbon, and Og the king of Bashan, which dwelt at Astaroth in Edrei:

4

після того, як побив Сихона, аморійського царя, що жив у Хешбоні, та Ога, башанського царя, що жив у Аштароті біля Едреї.

5

On this side Jordan, in the land of Moab, began Moses to declare this law, saying,

5

По тому боці Йордану, в Моав-землі, почав Мойсей викладати цей закон, кажучи:

6

The LORD our God spake unto us in Horeb, saying, Ye have dwelt long enough in this mount:

6

«Господь Бог наш промовив до нас на Хориві так: Доволі довго ви побули під цією горою.

7

Turn you, and take your journey, and go to the mount of the Amorites, and unto all the places nigh thereunto, in the plain, in the hills, and in the vale, and in the south, and by the sea side, to the land of the Canaanites, and unto Lebanon, unto the great river, the river Euphrates.

7

Оберніться й рушайте: ідіть в аморійські гори й у всі сусідні краї; у степ, у гори й у долини, на південь і на берег моря, в край ханаанян і до Ливану, аж до великої ріки, ріки Ефрат.

8

Behold, I have set the land before you: go in and possess the land which the LORD sware unto your fathers, Abraham, Isaac, and Jacob, to give unto them and to their seed after them.

8

Оце даю вам край у ваше посідання; йдіть і займіть землю, про яку клявся Господь батькам вашим, Авраамові, Ісаакові та Яковові, що оддасть їм і потомкам їхнім.

9

Moses Appoints Leaders

And I spake unto you at that time, saying, I am not able to bear you myself alone:

9

Того часу промовив я до вас: Не здолаю я один узяти на себе ваші тягарі.

10

The LORD your God hath multiplied you, and, behold, ye are this day as the stars of heaven for multitude.

10

Господь, Бог ваш, намножив вас так, що ви оце нині численні, як зорі небесні.

11

(The LORD God of your fathers make you a thousand times so many more as ye are, and bless you, as he hath promised you!)

11

Нехай Господь, Бог батьків ваших, додасть до вас тисячу разів стільки, скільки вас є, і благословить вас, як обіцяв вам.

12

How can I myself alone bear your cumbrance, and your burden, and your strife?

12

Але як же міг би я один нести ваші тягарі, ваші труднощі та ваші свари?

13

Take you wise men, and understanding, and known among your tribes, and I will make them rulers over you.

13

Виберіть собі, отже, для ваших поколінь людей мудрих, кмітливих, досвідчених, і я поставлю їх головами над вами.

14

And ye answered me, and said, The thing which thou hast spoken is good for us to do.

14

І ви мені відповідаючи, сказали: Добру річ радиш зробити.

15

So I took the chief of your tribes, wise men, and known, and made them heads over you, captains over thousands, and captains over hundreds, and captains over fifties, and captains over tens, and officers among your tribes.

15

Отож, я й узяв головних із ваших поколінь, людей мудрих та досвідчених, і настановив їх головами над вами, тисяцькими, соцькими, п'ятдесяцькими й десяцькими та правителями ваших поколінь.

16

And I charged your judges at that time, saying, Hear the causes between your brethren, and judge righteously between every man and his brother, and the stranger that is with him.

16

Того ж самого часу я дав і суддям вашим такий наказ: Вислуховуйте справи ваших братів і судіть справедливо між будь-ким і його братом та чужинцем.

17

Ye shall not respect persons in judgment; but ye shall hear the small as well as the great; ye shall not be afraid of the face of man; for the judgment is God's: and the cause that is too hard for you, bring it unto me, and I will hear it.

17

Коли судите, не зважайте на лице; вислухайте так малого, як і великого; нікого не страхайтеся, бо суд — Божий. А коли справа для вас занадто тяжка, передайте її мені, я її вислухаю.

18

And I commanded you at that time all the things which ye should do.

18

І заповідав я вам того часу все, що ви мали чинити.

19

Twelve Spies Sent Out

And when we departed from Horeb, we went through all that great and terrible wilderness, which ye saw by the way of the mountain of the Amorites, as the LORD our God commanded us; and we came to Kadeshbarnea.

19

Ми рушили від Хориву і перейшли всю оту, що ви бачили, велику й страшну пустиню, по дорозі до аморійських гір, та й прибули, як заповідав нам Господь, Бог наш, аж до Кадеш-Барне.

20

And I said unto you, Ye are come unto the mountain of the Amorites, which the LORD our God doth give unto us.

20

І промовив я до вас: Дійшли ви аж до гір аморійських, що їх Господь, Бог наш, хоче нам дати.

21

Behold, the LORD thy God hath set the land before thee: go up and possess it, as the LORD God of thy fathers hath said unto thee; fear not, neither be discouraged.

21

Глянь, Господь, Бог твій, дає тобі в посідання цю землю; іди, займи її, як обіцяв тобі Господь, Бог батьків твоїх; не бійся, не падай духом.

22

And ye came near unto me every one of you, and said, We will send men before us, and they shall search us out the land, and bring us word again by what way we must go up, and into what cities we shall come.

22

Та ви всі приступили до мене і сказали: Пошлемо поперед себе людей, щоб вони розгледіли нам ту землю та й дали знати, якою дорогою нам підійматись і на які міста йти нам.

23

And the saying pleased me well: and I took twelve men of you, one of a tribe:

23

Подобалася мені ваша рада; і я вибрав з-поміж вас дванадцять чоловік, по чоловіку від покоління.

24

And they turned and went up into the mountain, and came unto the valley of Eshcol, and searched it out.

24

Пустились вони в дорогу й зійшли в гори та й дійшли до Ешкол-долини й розвідали її.

25

And they took of the fruit of the land in their hands, and brought it down unto us, and brought us word again, and said, It is a good land which the LORD our God doth give us.

25

Вони, набравши з собою плодів землі, принесли їх до нас і дали нам таку вістку: Добра земля, що її Господь, Бог наш, хоче нам дати.

26

Israel's Rebellion

Notwithstanding ye would not go up, but rebelled against the commandment of the LORD your God:

26

Та ви не схотіли йти і противилися слову Господа, Бога вашого;

27

And ye murmured in your tents, and said, Because the LORD hated us, he hath brought us forth out of the land of Egypt, to deliver us into the hand of the Amorites, to destroy us.

27

і стали нарікати по ваших наметах та й промовляти: З ненависти до нас вивів нас Господь із Єгипетської землі, щоб віддати нас у руки аморіям та й вигубити нас.

28

Whither shall we go up? our brethren have discouraged our heart, saying, The people is greater and taller than we; the cities are great and walled up to heaven; and moreover we have seen the sons of the Anakims there.

28

І куди ж ото ми йдемо? Наші брати відняли в нас відвагу, коли сказали: люд, мовляв, там численніший та дебеліший за нас, міста великі й укріплені під небо, ба — навіть синів Анака ми бачили там!

29

Then I said unto you, Dread not, neither be afraid of them.

29

А тоді я промовив до вас: Не лякайтесь і не бійтесь їх!

30

The LORD your God which goeth before you, he shall fight for you, according to all that he did for you in Egypt before your eyes;

30

Господь, Бог ваш, що йде поперед вами, він сам воюватиметься за вас, цілковито, як це він учинив був з вами в Єгипетській землі перед вашими очима;

31

And in the wilderness, where thou hast seen how that the LORD thy God bare thee, as a man doth bear his son, in all the way that ye went, until ye came into this place.

31

та й у пустині, де ти бачив, як Господь, Бог твій, ніс тебе, як чоловік носить свого сина, на всьому шляху, що ви його пройшли, заки дійшли до цього місця.

32

Yet in this thing ye did not believe the LORD your God,

32

Та ви, не зважаючи на те, не хотіли вірити Господеві, Богові вашому,

33

Who went in the way before you, to search you out a place to pitch your tents in, in fire by night, to shew you by what way ye should go, and in a cloud by day.

33

який ішов поперед вами в дорозі, щоб піднайти вам місце, де можна вам отаборитись: уночі в полум'ї, щоб показати вам дорогу, якою мали йти, а вдень у хмарі.

34

Israel's Penalty

And the LORD heard the voice of your words, and was wroth, and sware, saying,

34

Коли Господь почув голос ваших розмов, розгнівався й поклявся словами:

35

Surely there shall not one of these men of this evil generation see that good land, which I sware to give unto your fathers,

35

Ніхто з цих людей, із цього злого роду не побачить тієї доброї землі, що її я поклявся дати вашим батькам,

36

Save Caleb the son of Jephunneh; he shall see it, and to him will I give the land that he hath trodden upon, and to his children, because he hath wholly followed the LORD.

36

крім Калева, сина Єфунне; він її побачить, і йому дам землю, що по ній ступав він, і його синам, бо він вірно йшов слідами за Господом.

37

Also the LORD was angry with me for your sakes, saying, Thou also shalt not go in thither.

37

Та й на мене через вас розгнівався Господь і сказав: І ти туди не ввійдеш!

38

But Joshua the son of Nun, which standeth before thee, he shall go in thither: encourage him: for he shall cause Israel to inherit it.

38

Ісус Навин, твій слуга, — той увійде туди; йому додай відваги, бо він саме віддасть її у насліддя Ізраїлеві.

39

Moreover your little ones, which ye said should be a prey, and your children, which in that day had no knowledge between good and evil, they shall go in thither, and unto them will I give it, and they shall possess it.

39

А ваші немовлятка, про яких ви казали, що стануть здобиччю, і діти ваші, що не вміють ще відрізнити добра від зла, — вони увійдуть туди, їм я дам її, і вони заволодіють нею.

40

But as for you, turn you, and take your journey into the wilderness by the way of the Red sea.

40

Ви ж поверніться й рушайте в пустиню, дорогою до Червоного моря.

41

The Defeat at Hormah

Then ye answered and said unto me, We have sinned against the LORD, we will go up and fight, according to all that the LORD our God commanded us. And when ye had girded on every man his weapons of war, ye were ready to go up into the hill.

41

А ви відказали мені та й промовили до мене: Згрішили ми проти Господа, ми підемо в гори й битимемся, так, як заповідав нам Господь, Бог наш. І підперезав кожен із вас свою зброю, і вам захотілось необдумано пуститися в гори.

42

And the LORD said unto me, Say unto them, Go not up, neither fight; for I am not among you; lest ye be smitten before your enemies.

42

Але Господь сказав до мене: Промов до них: не йдіть і не бийтесь, бо не буде мене серед вас; то щоб не побили вас вороги ваші!

43

So I spake unto you; and ye would not hear, but rebelled against the commandment of the LORD, and went presumptuously up into the hill.

43

Говорив я до вас, а ви не послухали; ви спротивились Господньому слову і, впершись, пустилися в гори.

44

And the Amorites, which dwelt in that mountain, came out against you, and chased you, as bees do, and destroyed you in Seir, even unto Hormah.

44

От і вийшли проти вас аморії, що живуть у тих горах, і гналися за вами роєм та й сікли вас від Сеїру до Хорми.

45

And ye returned and wept before the LORD; but the LORD would not hearken to your voice, nor give ear unto you.

45

Повернувшися, заходилися ви плакати перед Господом, але Господь не слухав вашого голосу й не зважав на вас.

46

So ye abode in Kadesh many days, according unto the days that ye abode there.

46

І пробули ви, живучи в Кадеші, довгий час.»

Parallel

King James Bible

Переклад Хоменка

Deuteronomy 1

Повторення 1