King James Bible

Переклад Хоменка

Our Eternal Dwelling

For we know that if our earthly house of this tabernacle were dissolved, we have a building of God, an house not made with hands, eternal in the heavens.

1

Бо знаємо, що коли земне наше житло, намет, розпадається, то маємо будівлю Божу, будинок нерукотворний, вічний на небі.

2

For in this we groan, earnestly desiring to be clothed upon with our house which is from heaven:

2

Тому в ньому й зідхаємо, бажаючи надягнути поверх того наше небесне житло,

3

If so be that being clothed we shall not be found naked.

3

якщо будемо ще вдягнені, а не нагі.

4

For we that are in this tabernacle do groan, being burdened: not for that we would be unclothed, but clothed upon, that mortality might be swallowed up of life.

4

Доки ми в цім наметі, — стогнемо під гнітом, бо не хочемо роздягнутися, лише — вдягнутися, аби те, що в нас смертне, було проглинуте життям.

5

Now he that hath wrought us for the selfsame thing is God, who also hath given unto us the earnest of the Spirit.

5

Бог же, що створив нас саме для цього, він дав нам завдаток Духа.

6

Therefore we are always confident, knowing that, whilst we are at home in the body, we are absent from the Lord:

6

Увесь час, отже, ми повні відваги і знаємо, що поки в тілі живемо, перебуваємо далеко від Господа,

7

(For we walk by faith, not by sight:)

7

— бо ходимо вірою, а не видінням, —

8

We are confident, I say, and willing rather to be absent from the body, and to be present with the Lord.

8

ми ж відважні й радше воліємо вийти з тіла, щоб жити біля Господа.

9

Wherefore we labour, that, whether present or absent, we may be accepted of him.

9

Тому й намагаємося з усіх сил йому подобатися: чи ми в тілі, чи поза тілом.

10

For we must all appear before the judgment seat of Christ; that every one may receive the things done in his body, according to that he hath done, whether it be good or bad.

10

Всім бо нам треба з'явитися перед судом Христовим, щоб кожний прийняв згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добре, чи зле.

11

We are Christ's Ambassadors

Knowing therefore the terror of the Lord, we persuade men; but we are made manifest unto God; and I trust also are made manifest in your consciences.

11

Знаючи, отже, що таке острах Господній, ми переконуємо людей; Богові ж ми стали явні, та надіюся, що й у ваших сумліннях ми — явні.

12

For we commend not ourselves again unto you, but give you occasion to glory on our behalf, that ye may have somewhat to answer them which glory in appearance, and not in heart.

12

Не хочемо самих себе вам знову поручати, але даємо вам нагоду хвалитися нами, щоб ви мали що відповісти тим, які хваляться видимим, — не тим, що в серці.

13

For whether we be beside ourselves, it is to God: or whether we be sober, it is for your cause.

13

Бо коли ми не при собі, то для Бога; а коли розсудливі, то для вас.

14

For the love of Christ constraineth us; because we thus judge, that if one died for all, then were all dead:

14

Бо любов до Христа спонукує в нас цю думку: Коли один умер за всіх, то всі вмерли.

15

And that he died for all, that they which live should not henceforth live unto themselves, but unto him which died for them, and rose again.

15

А він умер за всіх, щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе, а для того, хто за них умер і воскрес.

16

Wherefore henceforth know we no man after the flesh: yea, though we have known Christ after the flesh, yet now henceforth know we him no more.

16

Так що віднині по-людському ми не знаємо нікого. Коли ж і уявляли собі Христа по-людському, то його вже тепер так собі не уявляємо.

17

Therefore if any man be in Christ, he is a new creature: old things are passed away; behold, all things are become new.

17

Тому, коли хтось у Христі, той — нове створіння. Старе минуло, настало нове.

18

And all things are of God, who hath reconciled us to himself by Jesus Christ, and hath given to us the ministry of reconciliation;

18

Усе ж від Бога, який примирив нас із собою через Христа і дав нам службу примирення.

19

To wit, that God was in Christ, reconciling the world unto himself, not imputing their trespasses unto them; and hath committed unto us the word of reconciliation.

19

Бо то Бог у Христі примирив собі світ, не враховуючи людям їхніх переступів, поклавши в нас слово примирення.

20

Now then we are ambassadors for Christ, as though God did beseech you by us: we pray you in Christ's stead, be ye reconciled to God.

20

Ми ж посли замість Христа, немов би сам Бог напоумлював через нас. Ми вас благаємо замість Христа: Примиріться з Богом!

21

For he hath made him to be sin for us, who knew no sin; that we might be made the righteousness of God in him.

21

Того, хто не знав гріха, він за нас зробив гріхом, щоб ми стали Божою праведністю в ньому.

Parallel

King James Bible

Переклад Хоменка

2 Corinthians 5

2 Коринтян 5