New American Standard Bible

Переклад Турконяка

The House of David Strengthened

Now there was a long war between the house of Saul and the house of David; and David grew steadily stronger, but the house of Saul grew weaker continually.

1

І довготривалою була війна між домом Саула та між домом Давида. І дім Давида поступав уперед і зміцнявся, а дім Саула відступав і слабшав.

2

Sons were born to David at Hebron: his firstborn was Amnon, by Ahinoam the Jezreelitess;

2

У Хевроні в Давида народилися сини: його первородний був Амнон від Ахінооми з Єзраела,

3

and his second, Chileab, by Abigail the widow of Nabal the Carmelite; and the third, Absalom the son of Maacah, the daughter of Talmai, king of Geshur;

3

його другий син — Далуя від Авіґеї, кармилійки, і третій — Авесалом, син Маахи, дочки Толмії, царя Ґесіра,

4

and the fourth, Adonijah the son of Haggith; and the fifth, Shephatiah the son of Abital;

4

і четвертий — Орнія, син Фенґіти, і п’ятий — Саватія від Авітали,

5

and the sixth, Ithream, by David’s wife Eglah. These were born to David at Hebron.

5

і шостий — Єтераама, від Еґли, жінки Давида. Вони народилися в Давида в Хевроні.

6

Abner Joins David

It came about while there was war between the house of Saul and the house of David that Abner was making himself strong in the house of Saul.

6

І сталося, коли була війна між домом Саула і між домом Давида, то Авенир був тим, хто утримував дім Саула.

7

Now Saul had a concubine whose name was Rizpah, the daughter of Aiah; and Ish-bosheth said to Abner, “Why have you gone in to my father’s concubine?”

7

У Саула була наложниця Ресфа, дочка Яла. І Мемфівостей, син Саула, сказав до Авенира: Як це ти ввійшов до наложниці мого батька?

8

Then Abner was very angry over the words of Ish-bosheth and said, “Am I a dog’s head that belongs to Judah? Today I show kindness to the house of Saul your father, to his brothers and to his friends, and have not delivered you into the hands of David; and yet today you charge me with a guilt concerning the woman.

8

І Авенир дуже розлютився через слова Мемфівостея. І сказав йому Авенир: Хіба я є псячою головою? Сьогодні я вчинив милосердя з домом твого батька Саула, а також з братами і знайомими, і не перейшов до дому Давида, а ти сьогодні шукаєш у мене несправедливості через жінку!

9

“May God do so to Abner, and more also, if as the LORD has sworn to David, I do not accomplish this for him,

9

Це нехай учинить Бог Авенирові, і це нехай йому додасть, бо так, як поклявся Господь Давидові, так учиню йому в цей день,

10

to transfer the kingdom from the house of Saul and to establish the throne of David over Israel and over Judah, from Dan even to Beersheba.”

10

щоб забрати царство від дому Саула й підняти престол Давида над Ізраїлем і над Юдою від Дана аж до Вирсавії!

11

And he could no longer answer Abner a word, because he was afraid of him.

11

Мемфівостей не зміг більше відповісти Авенирові й слова, тому що боявся його.

12

Then Abner sent messengers to David in his place, saying, “Whose is the land? Make your covenant with me, and behold, my hand shall be with you to bring all Israel over to you.”

12

І Авенир відразу відіслав послів до Давида в Телам, де він перебував, кажучи: Склади зі мною твій завіт, і ось моя рука з тобою, щоби повернути до тебе весь дім Ізраїля.

13

He said, “Good! I will make a covenant with you, but I demand one thing of you, namely, you shall not see my face unless you first bring Michal, Saul’s daughter, when you come to see me.”

13

І сказав Давид: Добре, я складу з тобою завіт, тільки я в тебе прошу одну річ, кажучи: Не побачиш мого обличчя, якщо не приведеш Мелхолу, дочку Саула, коли ти прийдеш побачити моє обличчя.

14

So David sent messengers to Ish-bosheth, Saul’s son, saying, “Give me my wife Michal, to whom I was betrothed for a hundred foreskins of the Philistines.”

14

І відіслав Давид послів до Мемфівостея, сина Саула, кажучи: Віддай мені мою жінку Мелхолу, яку я отримав за сто крайніх плотей филистимців!

15

Ish-bosheth sent and took her from her husband, from Paltiel the son of Laish.

15

І послав Мемфівостей, і взяв її в її чоловіка, у Фалтіїла, сина Селли.

16

But her husband went with her, weeping as he went, and followed her as far as Bahurim. Then Abner said to him, “Go, return.” So he returned.

16

Її чоловік ішов з нею, плачучи за нею, аж до Варакіма. І сказав йому Авенир: Іди, повернися! І той повернувся.

17

Now Abner had consultation with the elders of Israel, saying, “In times past you were seeking for David to be king over you.

17

І промовив Авенир до старійшин Ізраїля, кажучи: Учора й третього дня ви шукали Давида, щоб царював над вами.

18

“Now then, do it! For the LORD has spoken of David, saying, ‘By the hand of My servant David I will save My people Israel from the hand of the Philistines and from the hand of all their enemies.’”

18

Тепер же вчиніть, бо Господь говорив до Давида, кажучи: Рукою мого раба Давида спасу Ізраїля з руки филистимців і з руки всіх їхніх ворогів.

19

Abner also spoke in the hearing of Benjamin; and in addition Abner went to speak in the hearing of David in Hebron all that seemed good to Israel and to the whole house of Benjamin.

19

І заговорив Авенир до вух Веніаміна. І пішов Авенир, щоб говорити до вух Давида в Хевроні все, що милим було в очах Ізраїля і в очах усього дому Веніаміна.

20

Then Abner and twenty men with him came to David at Hebron. And David made a feast for Abner and the men who were with him.

20

І прийшов Авенир до Давида в Хеврон, а з ним — двадцять мужів. А Давид зробив бенкет Авенирові та мужам, які з ним.

21

Abner said to David, “Let me arise and go and gather all Israel to my lord the king, that they may make a covenant with you, and that you may be king over all that your soul desires.” So David sent Abner away, and he went in peace.

21

І промовив Авенир до Давида: Встану і піду, і зберу до мого володаря-царя весь Ізраїль, і складу з тобою завіт, і царюватимеш над усіма, над чим бажає твоя душа. І Давид відіслав Авенира, і він пішов у мирі.

22

And behold, the servants of David and Joab came from a raid and brought much spoil with them; but Abner was not with David in Hebron, for he had sent him away, and he had gone in peace.

22

І ось слуги Давида та Йоав приходили з подорожі й несли із собою численну здобич. Авенира не було з Давидом у Хевроні, бо він відіслав його і відпустив у мирі.

23

When Joab and all the army that was with him arrived, they told Joab, saying, “Abner the son of Ner came to the king, and he has sent him away, and he has gone in peace.”

23

Йоав і все його військо прийшли, і сповістили Йоавові, кажучи: До Давида приходив Авенир, син Нира, і він його відіслав, і той відійшов у мирі.

24

Then Joab came to the king and said, “What have you done? Behold, Abner came to you; why then have you sent him away and he is already gone?

24

І ввійшов Йоав до царя, і сказав: Що це вчинив ти? Ось до тебе приходив Авенир, тож навіщо ти його відіслав, і він відійшов у мирі.

25

“You know Abner the son of Ner, that he came to deceive you and to learn of your going out and coming in and to find out all that you are doing.”

25

Хіба ти не знаєш злоби Авенира, сина Нира, що він прийшов, щоб тебе обманути і пізнати твій вихід і твій вхід, і пізнати все, що ти чиниш?

26

Joab Murders Abner

When Joab came out from David, he sent messengers after Abner, and they brought him back from the well of Sirah; but David did not know it.

26

І повернувся Йоав від Давида, і відіслав послів за Авениром, і повертають його від джерела Сеірама. А Давид не знав.

27

So when Abner returned to Hebron, Joab took him aside into the middle of the gate to speak with him privately, and there he struck him in the belly so that he died on account of the blood of Asahel his brother.

27

І повернувся Авенир у Хеврон, і звернув його Йоав на сторону від брами, щоб говорити з ним, роблячи засідку, а там ударив його в живіт, і він помер за кров Асаїла, брата Йоава.

28

Afterward when David heard it, he said, “I and my kingdom are innocent before the LORD forever of the blood of Abner the son of Ner.

28

Після цього почув Давид і сказав: Невинний я і моє царство перед Господом навіки за кров Авенира, сина Нира.

29

“May it fall on the head of Joab and on all his father’s house; and may there not fail from the house of Joab one who has a discharge, or who is a leper, or who takes hold of a distaff, or who falls by the sword, or who lacks bread.”

29

Нехай зійде вона на голову Йоава і на весь дім його батька, і в домі Йоава хай не переведеться той, хто має хворобливі виділення, і прокажений, хто тримає палицю, і хто поляже від меча, і кому бракує хліба!

30

So Joab and Abishai his brother killed Abner because he had put their brother Asahel to death in the battle at Gibeon.

30

А Йоав і його брат Авесса зробили засідку на Авенира за те, що він убив Асаїла, їхнього брата, у Ґаваоні на війні.

31

David Mourns Abner

Then David said to Joab and to all the people who were with him, “Tear your clothes and gird on sackcloth and lament before Abner.” And King David walked behind the bier.

31

І промовив Давид до Йоава і до всього народу, який з ним: Роздеріть ваш одяг і підпережіться мішковиною, і оплакуйте Авенира! І цар Давид ішов за марами.

32

Thus they buried Abner in Hebron; and the king lifted up his voice and wept at the grave of Abner, and all the people wept.

32

І ховають Авенира в Хевроні. Цар підвищив свій голос і заплакав над його гробницею, і весь народ плакав над Авениром.

33

The king chanted a lament for Abner and said,
“Should Abner die as a fool dies?

33

І заплакав цар над Авениром, і сказав: Хіба смертю Навала [1] помирає Авенир?

34

“Your hands were not bound, nor your feet put in fetters;
As one falls before the wicked, you have fallen.”
And all the people wept again over him.

34

Твої руки не були зв’язані, твої ноги — не в колодках. Не прийшов ти, як Навал, ти впав перед синами несправедливості! І весь народ зібрався оплакувати його.

35

Then all the people came to persuade David to eat bread while it was still day; but David vowed, saying, “May God do so to me, and more also, if I taste bread or anything else before the sun goes down.”

35

І прийшов увесь народ вмовити Давида їсти хліб, коли ще був день, та Давид поклявся, кажучи: Це нехай учинить мені Бог, і це додасть, коли до заходу сонця скуштую хліба чи будь-чого!

36

Now all the people took note of it, and it pleased them, just as everything the king did pleased all the people.

36

І весь народ пізнав, і милим було перед ними все, що зробив цар перед народом.

37

So all the people and all Israel understood that day that it had not been the will of the king to put Abner the son of Ner to death.

37

І пізнав увесь народ і весь Ізраїль у той день, що не від царя вийшов наказ убити Авенира, сина Нира.

38

Then the king said to his servants, “Do you not know that a prince and a great man has fallen this day in Israel?

38

І промовив цар до своїх слуг: Хіба ви не знаєте, що великий проводир у цей день упав у Ізраїлі,

39

“I am weak today, though anointed king; and these men the sons of Zeruiah are too difficult for me. May the LORD repay the evildoer according to his evil.”

39

і що я сьогодні є родичем і ставлеником царя, а ці мужі, сини Саруї, гірші за мене. Нехай віддасть Господь тому, хто чинить погане, за його злом.

Parallel

New American Standard Bible

Переклад Турконяка

2 Samuel 3

2 Самуїла 3