New American Standard Bible

Переклад Куліша та Пулюя

The Axe Head Recovered

Now the sons of the prophets said to Elisha, “Behold now, the place before you where we are living is too limited for us.

1

І сказали пророцькі сини (ученики) Елисеєві: Як бачиш, місце, де живемо при тобі, нам потїсне;

2

“Please let us go to the Jordan and each of us take from there a beam, and let us make a place there for ourselves where we may live.” So he said, “Go.”

2

Пійдемо лишень на Йордань, і нехай там кожен візьме по дереву, щоб спорядити нам місце, й осїстись на йому. А він сказав: ійдїть.

3

Then one said, “Please be willing to go with your servants.” And he answered, “I shall go.”

3

Один же між ними просить: Зроби нам ласку, йди з кметями твоїми. І сказав він: Добре! йду з вами.

4

So he went with them; and when they came to the Jordan, they cut down trees.

4

От і пійшов із ними. Як же дойшли до Йорданї, почали рубати дерево.

5

But as one was felling a beam, the axe head fell into the water; and he cried out and said, “Alas, my master! For it was borrowed.”

5

Тим часом як один рубав деревину, упала сокира його з топорища в воду. І крикнув він: Ой добродїю! а вона ж позичена.

6

Then the man of God said, “Where did it fall?” And when he showed him the place, he cut off a stick and threw it in there, and made the iron float.

6

Чоловік же Божий рече: Де вона впала? Як же показав йому місце, вирубав він цїпок, кинув туди, й ось сокира сплила.

7

He said, “Take it up for yourself.” So he put out his hand and took it.

7

Він і каже: Лови! той простяг руку й взяв її.

8

The Arameans Plot to Capture Elisha

Now the king of Aram was warring against Israel; and he counseled with his servants saying, “In such and such a place shall be my camp.”

8

Царь Сирийський вирушив війною проти Ізрайлитян і перемовлявсь із слугами своїми та й сказав їм: У тому а тому місцї заляжемо залягом.

9

The man of God sent word to the king of Israel saying, “Beware that you do not pass this place, for the Arameans are coming down there.”

9

Чоловік же Божий, послав до царя Ізраїлського сказати: Остерегайся проходити тим місцем, бо там залягли Сирийцї.

10

The king of Israel sent to the place about which the man of God had told him; thus he warned him, so that he guarded himself there, more than once or twice.

10

І послав царь Ізраїлський на те місце, що вказав йому чоловік Божий. І так остерегав його що-разу, й він устерігся там, де вказано, не раз та й не два.

11

Now the heart of the king of Aram was enraged over this thing; and he called his servants and said to them, “Will you tell me which of us is for the king of Israel?”

11

І стревожилось серце царя Сирийського про сю річ, і скликавши свої слуги, каже їм: Чи не виказали б ви менї, хто мене зраджує цареві Ізрайлевому?

12

One of his servants said, “No, my lord, O king; but Elisha, the prophet who is in Israel, tells the king of Israel the words that you speak in your bedroom.”

12

І відказав один ізміж слуг його: Нї, пане мій, царю; тільки пророк Елисей, що в Ізраїлї, переказує цареві Ізраїлському й ті слова, які ти промовиш ув опочивній сьвітлицї.

13

So he said, “Go and see where he is, that I may send and take him.” And it was told him, saying, “Behold, he is in Dothan.”

13

І повелїв він: Ійдїте та дивітесь, де він, щоб менї послати та й піймати його. Як же сказано йому: Він у Дотаїмі,

14

He sent horses and chariots and a great army there, and they came by night and surrounded the city.

14

Послав туди конї й колесницї й потужню купу військову. Пійшли вони в ночі та й обняли город.

15

Now when the attendant of the man of God had risen early and gone out, behold, an army with horses and chariots was circling the city. And his servant said to him, “Alas, my master! What shall we do?”

15

Уранцї рано встав слуга чоловіка Божого й вийшов, аж се облягла військова купа з кіньми й колесницями навкруги місто. І каже йому слуга його: Ой горе, паноньку! що нам оце почати?

16

So he answered, “Do not fear, for those who are with us are more than those who are with them.”

16

Він же сказав: Не лякайся, бо тих, що з нами, більш, анїж тих, що з ними.

17

Then Elisha prayed and said, “O LORD, I pray, open his eyes that he may see.” And the LORD opened the servant’s eyes and he saw; and behold, the mountain was full of horses and chariots of fire all around Elisha.

17

І моливсь Елисей й промовляв: Господи! відкрий йому очі, щоб він бачив! І відкрив Господь слузї очі, й вбачав він, як гора навкруги Елисея була заповнена кіньми й поломяними колесницями.

18

When they came down to him, Elisha prayed to the LORD and said, “Strike this people with blindness, I pray.” So He struck them with blindness according to the word of Elisha.

18

Як же Сирийцї двинули проти його, моливсь Елисей Господеві й промовляв: Удар же сих людей слїпотою! І вдарив їх слїпотою, як моливсь Елисей.

19

Then Elisha said to them, “This is not the way, nor is this the city; follow me and I will bring you to the man whom you seek.” And he brought them to Samaria.

19

І рече їм Елисей: Се не та дорога й не той город; ійдїте за мною, так я приведу вас до того чоловіка, що ви шукаєте. І привів їх у Самарию.

20

When they had come into Samaria, Elisha said, “O LORD, open the eyes of these men, that they may see.” So the LORD opened their eyes and they saw; and behold, they were in the midst of Samaria.

20

Як тільки ж прийшли вони в Самарию, рече Елисей: Господи! відкрий їм очі, щоб вони бачили. І відкрив їм Господь очі, й вони побачили себе в серединї в Самариї.

21

Then the king of Israel when he saw them, said to Elisha, “My father, shall I kill them? Shall I kill them?”

21

Як же побачив їх царь Ізрайлїв, питає в Елисея: Чи мєнї їх вистинати, батьку?

22

He answered, “You shall not kill them. Would you kill those you have taken captive with your sword and with your bow? Set bread and water before them, that they may eat and drink and go to their master.”

22

Він же відказав: Не вбивай їх. Хиба ти заполонив їх мечем твоїм і луком твоїм, щоб їх убивати? Постав перед ними їду та воду, нехай їдять і пють, а тодї нехай ійдуть до свого пана.

23

So he prepared a great feast for them; and when they had eaten and drunk he sent them away, and they went to their master. And the marauding bands of Arameans did not come again into the land of Israel.

23

І звелїв наготовити їм великий пир, і як вони понаїдались і понапивались, відпустив їх, і пійшли вони до свого пана. З того часу не було нападу Сирийцїв на Ізраїль-землю.

24

The Siege of Samaria — Cannibalism

Now it came about after this, that Ben-hadad king of Aram gathered all his army and went up and besieged Samaria.

24

І сталось опісля, що царь Сирийський Бенадад постягав докупи всю військову силу свою та й двинув і обложив Самарию.

25

There was a great famine in Samaria; and behold, they besieged it, until a donkey’s head was sold for eighty shekels of silver, and a fourth of a kab of dove’s dung for five shekels of silver.

25

І настала велика голоднеча в Самариї, й дойшло до такого скруту, що осляча голова стояла вісїмдесять срібних секлів, а четвертина міри голубячого гною пять срібних секлів.

26

As the king of Israel was passing by on the wall a woman cried out to him, saying, “Help, my lord, O king!”

26

Як вийшов раз царь Ізраїлський на мур, заголосила до його якась женщина та й просить: Поможи менї, добродїю мій, царю!

27

He said, “If the LORD does not help you, from where shall I help you? From the threshing floor, or from the wine press?”

27

Він же відказав: Коли тобі не поможе Господь, так із чого я поможу тобі? з току, чи з вино-тискарнї?

28

And the king said to her, “What is the matter with you?” And she answered, “This woman said to me, ‘Give your son that we may eat him today, and we will eat my son tomorrow.’

28

І поспитав у неї царь: Що тобі треба? Відказала ж вона: Отта жінка говорила менї: Дай сина твого, щоб ми сьогоднї з'їли його, а завтра з'їмо мого сина.

29

“So we boiled my son and ate him; and I said to her on the next day, ‘Give your son, that we may eat him’; but she has hidden her son.”

29

От ми зварили мого сина та й ізїли, а як на другий день я сказала їй: Давай же сюди твого сина, щоб нам його з'їсти, то вона свого сина сховала.

30

When the king heard the words of the woman, he tore his clothes — now he was passing by on the wall — and the people looked, and behold, he had sackcloth beneath on his body.

30

Як почув же царь, що женщина таке говорить, роздер одежу на собі, й ходив по мурі, і бачив люд, що на тїлї в його волосяне веретище.

31

Then he said, “May God do so to me and more also, if the head of Elisha the son of Shaphat remains on him today.”

31

І каже він: Нехай Бог учинить менї се й те, та ще й причинить, коли голова Елисеїна зістанеться сьогоднї в його на плечах.

32

Now Elisha was sitting in his house, and the elders were sitting with him. And the king sent a man from his presence; but before the messenger came to him, he said to the elders, “Do you see how this son of a murderer has sent to take away my head? Look, when the messenger comes, shut the door and hold the door shut against him. Is not the sound of his master’s feet behind him?”

32

Як седїв же Елисей в своїй хатинї й значнї люде седїли в його, післав царь від себе чоловіка. Перше ж нїж посланець дійшов до його, рече він значнїм людям: А знаєте ви, що сей син душогубця послав до мене, щоб стяти менї голову? Гледїте ж, скоро посланець надійде, зачинїте двері та й не допустїть увійти, бо ось, чути вже тупаннє пана його за ним.

33

While he was still talking with them, behold, the messenger came down to him and he said, “Behold, this evil is from the LORD; why should I wait for the LORD any longer?”

33

Ще він промовляв до них, аж прибув царь до його та й каже: Бачиш, яке лихо від Господа! Чого ж іще менї визирати від Господа?

Parallel

New American Standard Bible

Переклад Куліша та Пулюя

2 Kings 6

2 Царів 6