New American Standard Bible

Переклад Хоменка

The Plague of Locusts

Then the LORD said to Moses, “Go to Pharaoh, for I have hardened his heart and the heart of his servants, that I may perform these signs of Mine among them,

1

Господь сказав Мойсеєві: "Піди до фараона; я бо закаменив серце його і його слуг, щоб виконати оці мої знаки посеред них,

2

and that you may tell in the hearing of your son, and of your grandson, how I made a mockery of the Egyptians and how I performed My signs among them, that you may know that I am the LORD.”

2

щоб ти оповів це синам і внукам твоїм, що я зробив з єгиптянами і які знаки створив посеред них, щоб ви знали, що я — Господь."

3

Moses and Aaron went to Pharaoh and said to him, “Thus says the LORD, the God of the Hebrews, ‘How long will you refuse to humble yourself before Me? Let My people go, that they may serve Me.

3

Прийшли Мойсей та Арон до фараона та й промовили до нього: "Так говорить Господь, Бог євреїв: Доки відмовлятимешся покоритися мені? Відпусти мій народ, щоб послужив мені;

4

‘For if you refuse to let My people go, behold, tomorrow I will bring locusts into your territory.

4

бо як не схочеш відпустити народу мого, то ось завтра наведу я сарану на край твій.

5

‘They shall cover the surface of the land, so that no one will be able to see the land. They will also eat the rest of what has escaped — what is left to you from the hail — and they will eat every tree which sprouts for you out of the field.

5

І вкриє вона лице землі так, що землі не стане видко, і поїсть останок того, що заціліло у вас ще від граду, та огризе всяке дерево, що росте на ваших полях.

6

‘Then your houses shall be filled and the houses of all your servants and the houses of all the Egyptians, something which neither your fathers nor your grandfathers have seen, from the day that they came upon the earth until this day.’” And he turned and went out from Pharaoh.

6

Вона наповнить будинки твої, і будинки усіх слуг твоїх, і будинки всіх єгиптян; такого ще не бачили ні батьки, ні предки твої з того часу, як вони зайняли цю землю й по цей день." Та й обернувшись він вийшов від фараона.

7

Pharaoh’s servants said to him, “How long will this man be a snare to us? Let the men go, that they may serve the LORD their God. Do you not realize that Egypt is destroyed?”

7

І промовили слуги фараона до нього: "Докіль цей наворожуватиме на нас нещастя? Відпусти геть цих людей послужити Господеві, Богу їх. Чи й досі ти не помітив, що Єгипет погибає?"

8

So Moses and Aaron were brought back to Pharaoh, and he said to them, “Go, serve the LORD your God! Who are the ones that are going?”

8

І завернули Мойсея та Арона до фараона, а він каже їм: "Ідіть, принесіть службу Господеві, Богу вашому. А хто ж це хоче йти?"

9

Moses said, “We shall go with our young and our old; with our sons and our daughters, with our flocks and our herds we shall go, for we must hold a feast to the LORD.”

9

Відповів Мойсей: "З юнаками та старими нашими підемо, з синами і дочками нашими, з вівцями й волами нашими підемо; бо то свято Господнє для нас."

10

Then he said to them, “Thus may the LORD be with you, if ever I let you and your little ones go! Take heed, for evil is in your mind.

10

І сказав до них: "Нехай Господь буде так з вами, якщо я відпущу вас і приналежне вам! Глядіть, бо щось лихе ви замишляєте собі.

11

“Not so! Go now, the men among you, and serve the LORD, for that is what you desire.” So they were driven out from Pharaoh’s presence.

11

Ні! Не бути цьому! Ідіть собі ви, чоловіки, та й послужіть Господеві, цього ж бо якраз самі домагаєтесь." Та й вигнали їх з-перед фараона.

12

Then the LORD said to Moses, “Stretch out your hand over the land of Egypt for the locusts, that they may come up on the land of Egypt and eat every plant of the land, even all that the hail has left.”

12

Сказав Господь Мойсеєві: "Простягни руку твою над Єгипетською землею, і налетить сарана на Єгипетську землю й пожере всю траву в краю, усе те, що заціліло від граду."

13

So Moses stretched out his staff over the land of Egypt, and the LORD directed an east wind on the land all that day and all that night; and when it was morning, the east wind brought the locusts.

13

І простяг Мойсей палицю свою над Єгипетською землею. Господь же навів на країну східній вітер увесь той день і всю ніч; а надранком нагнав східній вітер сарану,

14

The locusts came up over all the land of Egypt and settled in all the territory of Egypt; they were very numerous. There had never been so many locusts, nor would there be so many again.

14

що налетіла на всю землю Єгипетську; вона спустилася скрізь у Єгипті тьмою тьменною. Ніколи раніше не було такої сарани, та й потім ніколи не буде.

15

For they covered the surface of the whole land, so that the land was darkened; and they ate every plant of the land and all the fruit of the trees that the hail had left. Thus nothing green was left on tree or plant of the field through all the land of Egypt.

15

І вкрила лице всієї землі, аж земля почорніла; і пожерла вона всю зелень польову і плоди дерев, що заціліли; не зосталось нічогісінько зеленого на дереві, ані на кущі в полі по всій Єгипетській землі.

16

Then Pharaoh hurriedly called for Moses and Aaron, and he said, “I have sinned against the LORD your God and against you.

16

Метнувсь фараон покликати Мойсея та Арона та й сказав: "Згрішив я перед Господом, Богом вашим, та й перед вами.

17

“Now therefore, please forgive my sin only this once, and make supplication to the LORD your God, that He would only remove this death from me.”

17

І оце, благаю, простіть мені ще цей раз мій гріх і помоліться Господу, Богу вашому, щоб відвернув від мене тільки оцю смерть."

18

He went out from Pharaoh and made supplication to the LORD.

18

То і вийшов Мойсей від фараона та й став молитись Господеві.

19

So the LORD shifted the wind to a very strong west wind which took up the locusts and drove them into the Red Sea; not one locust was left in all the territory of Egypt.

19

І навів Господь вітер західній, такий сильний, що зняв сарану вгору та кинув у Червоне море; не зосталось ні однісінької в цілім краю Єгипетськім.

20

But the LORD hardened Pharaoh’s heart, and he did not let the sons of Israel go.

20

Та Господь окаменив серце фараонове, і не відпустив він синів Ізраїля.

21

Darkness over the Land

Then the LORD said to Moses, “Stretch out your hand toward the sky, that there may be darkness over the land of Egypt, even a darkness which may be felt.”

21

Господь сказав Мойсеєві: "Простягни руку твою до неба, і постане так густа темрява над Єгипетською землею, що її можна б дотикатися."

22

So Moses stretched out his hand toward the sky, and there was thick darkness in all the land of Egypt for three days.

22

Простяг Мойсей руку свою до неба, і постала густа темрява по всій Єгипетській землі аж на три дні.

23

They did not see one another, nor did anyone rise from his place for three days, but all the sons of Israel had light in their dwellings.

23

І не бачив один одного, і ніхто не міг рухнутися з місця свого протягом трьох днів; в оселях же синів Ізраїля було світло.

24

Then Pharaoh called to Moses, and said, “Go, serve the LORD; only let your flocks and your herds be detained. Even your little ones may go with you.”

24

Тоді прикликав фараон Мойсея та й каже: "Ідіть служити Господеві, тільки отари та череди ваші нехай зостануться, челядь же ваша нехай (теж) іде з вами."

25

But Moses said, “You must also let us have sacrifices and burnt offerings, that we may sacrifice them to the LORD our God.

25

Сказав Мойсей: "Ти сам мусиш дати нам у руки жертви й приноси, щоб ми могли принести їх Господеві, Богу нашому.

26

“Therefore, our livestock too shall go with us; not a hoof shall be left behind, for we shall take some of them to serve the LORD our God. And until we arrive there, we ourselves do not know with what we shall serve the LORD.”

26

Наша скотина теж піде з нами, не залишиться ні копита; бо з неї братимемо на службу Господеві, Богу нашому; бо ми й самі не знаємо, чим служитимемо Господеві, аж покіль не прийдемо туди."

27

But the LORD hardened Pharaoh’s heart, and he was not willing to let them go.

27

Але закаменив Господь серце фараонове, і не схотів він відпустити їх.

28

Then Pharaoh said to him, “Get away from me! Beware, do not see my face again, for in the day you see my face you shall die!”

28

І сказав йому фараон: "Геть від мене! Та бережись, щоб не з'являвсь більш передо мною, бо того дня, коли побачиш моє лице, смерть тобі!"

29

Moses said, “You are right; I shall never see your face again!”

29

Мойсей відповів: "Правду сказав ти: вже не бачитиму лиця твого."

Parallel

New American Standard Bible

Переклад Хоменка

Exodus 10

Вихід 10